Постанова

від 13.05.2013 по справі 801/2694/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2013 р. (12:26) Справа №801/2694/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, представника відповідача Загороднього М.А., довіреність №15 від 01.04.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0002321702.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог податкового законодавства України прийняте податкове повідомлення-рішення №0002321702 від 19.12.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання у сумі 6946,67 грн. -за основним платежем, 1736,67 за штрафними санкціями.

Ухвалою суду від 15.03.2013 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.04.2013 року провадження в адміністративній справі відкрито.

Позивач у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 26.01.2001 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взята на облік платника податків 01.03.2001р. за реєстраційним номером 2618 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника серії НБ № 365056 від 01.04.2011р.

З 03.12.2012 р. по 07.12.2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правових взаємовідносин із ТОВ «Чейз» (код ЄДРПОУ 31260351) за період травень2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2071/17-02/НОМЕР_1 від 10.12.2012 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення: п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI, в наслідок чого занижено податкові зобов'язання за травень 2012 року на суму 6946,67 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі висновків Акту перевірки Феодосійською ОДПІ АР Крим 19.12.2012 р. прийняте податкове повідомлення- рішення № 0002321702, яким визначено грошові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 8683,34 грн. (за основним платежем -6946,67 грн., штрафна санкція 1736,67).

З Акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для відображення в ньому порушень вимог податкового законодавства і прийнятих за ним податкових повідомлень-рішень, слугував висновок Феодосійської ОДПІ АР Крим про безпідставне включення до складу податку на додану вартість витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Чейз» (ЄДРПОУ 31260351) з огляду на нереальність таких взаємовідносин, а також невідповідність первинних документів вимогам діючого законодавства України, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 174 Господарського Кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання ії обов'язку.

Згідно з частиною 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 180 ГК України встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарській договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченим законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частина 1 ст.207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це ії установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. Так, на виконання вимог законодавства України, позивачем з ТОВ «Чейз» був укладений договір на купівлю-продаж товарів.

Сторонами на виконання ст.638 ЦК України було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме, суб'єктний склад, предмет договору, ціна, кількість товару, строк передачі товару покупцеві.

Наявність даного правочину, укладання договору купівлі-продажу № 16052012 від 16.05.2012 р. між позивачем та ТОВ «Чейз» зафіксовано в наступних документах: видаткова накладна № 127 від 16.05.12 р. на суму 41680,00 грн. у т.ч. ПДВ 6946,67 грн.

Розрахунки за придбані товари здійснювались покупцем (позивачем) у безготівковій формі, що зафіксовано у Акті перевірки та відповідає обставинам справи.

Факт придбання та отримання позивачем товару підтверджується також виданій продавцем ТОВ «Чейз» на ім'я покупця ФОП «ОСОБА_1» податковій накладній, що повністю узгоджується і відповідає ст. 187.1 Податкового кодексу України.

Подальша доставка придбаного товару на склад покупця здійснювалась силами та за рахунок продавця, ціна товару в видаткових накладних вказана з урахуванням доставки.

Згідно ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транпорт", який встановлює, що документом, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, може бути товарно-транспотрна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Отже, таким документом може бути й звичайна видаткова накладна.

В подальшому придбані позивачем матеріали були використані в своїй господарській діяльності, а саме, у торгівлі, що підтверджується видатковими накладними ФОП "ОСОБА_1", та були включені до податкового зобов'язання в декларації про податок на додану вартість.

Отже, як свідчать надані позивачем документи для проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем, ФОП "ОСОБА_1" та ТОВ "Чейз" були дотримані всі передбачені ст.203 ЦК України вимоги щодо дійсності правочину, тобто зміст укладених правочинів не суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним, а правочин вчинявся у формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. А ні видаткові накладні, а ні податкові накладні видані продавцем на ім'я покупця не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199 р. №88), п.201.1 ст. 201 ПКУ спричиняють втрату первинними документами юридичної сили.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність фактичних операцій між ФОП "ОСОБА_1" та ТОВ "Чейз" та відсутність постачання придбаних товарів є безпідставним та таким, що не відповідають фактичним обставинам. Посилання відповідачем в Акті перевірки на порушення сторонами при укладанні договору та виконанні зобов'язань вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочинів і, як наслідок, встановлення факту недійсності правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів, укладених між ФОП "ОСОБА_1." та ТОФ "Чейз" є неправомірним, незаконним та не підтвердженим жодними доказами.

Фактично підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в Акті перевірки від 10.12.12 р. № 2071/17-02/НОМЕР_1 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ФОП «ОСОБА_1» вимог:

п.185.1 ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та заниженню ПДВ до сплати у бюджет.

Відповідно до п.201.7. ст.. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку встановленому, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно до п.201.1. ст.. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді

не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), п 185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України п. 186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як вбачається з документів позивача, наданих до перевірки, податкова накладна ТОВ «Чейз» надалась покупцеві ФОП «ОСОБА_1» за фактом відвантаження, тобто передачі товарів. Дата видачі податкової накладної збігається з датой оформлення видаткової накладної, оскільки передача товару відбулась за видатковою накладною.

Окрім того, п.201.1 п. 201.7 ст. 201 ПКУ регламентує виключно діяльність особи, на яку покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця товарів.

Позивач же у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товару, а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.201.1 п. 201.7 ст.201 ПКУ.

Жодних зауважень або порушень стосовно змісту податкових накладних відповідачем в Акті перевірки не наведено.

Таким чином, ствердження відповідача про порушення позивачем п. 201.1 п. 201.7 ст. 201 ПКУ не містить будь-яких доказів.

Стосовно стверджень податкового органу про порушення ФОП «ОСОБА_1» п. 198.3 п. 198.2 п. 198.1 ст. 198 слід зазначити наступне: - п. 198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

- п. 198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

- п. 198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської

діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість п. 201.10 ст 201 ПКУ. Отримання податкової накладної, як засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

При придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити лише відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальність за несплату податку до бюджету продавцем.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Враховуючи, що до перевірки позивачем були надані всі податкові накладні, видані продавцями товару за фактом передачі товару покупцеві (позивачеві), які відповідають встановленим вимогам податкового законодавства, ствердження відповідача про нікчемність та недійсність правочинів є необґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно донараховано позивачу податковим повідомленням-рішенням №0002321702 від 19.12.2012 р. суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 8683,34 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №0002321702 від 19.12.2012 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 115,19 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №0002321702 від 19.12.2012 р.

3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 115,19 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.