Рішення

від 14.12.2006 по справі 20-7/344

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/344

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" грудня 2006 р. справа № 20-7/344

За позовом:          Закритого акціонерного товариства „Емм”

          (99029,  м. Севастополь, вул. Шабалина, 6)

до відповідача:          Комунального підприємства „Севтеплоенерго”

          Севастопольської міської Ради

          (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

про          стягнення суми заборгованості за договором № 03/226/22 від 20.05.2003 „Про надання послуг будівельними машинами та механізмами Закритого акціонерного товариства „Емм” в розмірі 3048,88грн., з яких: 2125,64грн. –основний борг, 186,07грн. –3% річних, 737,17грн. –сума інфляційних збитків,

          в порядку статті 22 ГПК України позовні вимоги зменшені до 3043,46грн., з яких: 2125,64грн. –основний борг, 180,65грн. –3% річних, 737,17грн. –сума інфляційних збитків,

Суддя: Г.П. Ілюхіна

Представники:

Від позивача:          Волошина А.А., представник, довіреність № 110 від 07.11.2005;

Від відповідача:           Митрицан Т.В., юрисконсульт, довіреність № 17-юр від 01.09.2006;

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство „Емм” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради про стягнення суми заборгованості за договором № 03/226/22 від 20.05.2003 „Про надання послуг будівельними машинами та механізмами Закритого акціонерного товариства „Емм” в розмірі 3048,88грн., з яких: 2125,64грн. –основний борг, 186,07грн. –3% річних, 737,17грн. –сума інфляційних збитків, з посиланням на ст.ст.525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги (вх.№37767) до 3043,46грн., зменшивши суму 3 % річних до 180,65грн.

Відповідач в відзиві на позов та доповненні до нього (вх.№№ 37027, 37766) позовні вимоги визнав повністю з урахуванням зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в порядку частин 5, 6 статті 22, частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими відповідач має право визнати позов повністю або частково; господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси; у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позовних вимог приймається судом, так як не суперечить діючому законодавству України та не порушує законні права та охоронювані законом інтереси третіх осіб.

Крім того, заборгованість підтверджується доказами, наданими в матеріали справи: Договором № 03/226/22 від 20.05.2003 про надання послуг будівельними машинами та механизмами ЗАТ “Емм” (а.с.8), Рахунком № 411 від 28.11.2003 (а.с.9); змінними рапортами (а.с.10-16).

Правовідносини сторін регулюються статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічгні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову природу про три процентів річних та індексу інфляції, такі підстави передбачені, зокрема, статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Рди (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, п/р 26007945004936 в СФ “Укрсоцбанк” м. Севастополь, МФО 324195; п/р 26009301000369 в СФ АКБ “Мрія”  м. Севастополь, МФО 384997) на користь закритого акціонерного товариства “Емм” (99029, м. Севастополь, вул. Шабалина, 6, ідентификаційний код 20666184, п/р 26005035706500 в АКІБ “УкрСібБанк” м. Харків, МФО 351005) 2125,64грн. основного боргу, 180,65грн. –3 % річних, 737,17грн. –суму індексу інфляції, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлене та підпісано

в порядку статті 84 ГПК України

19.12.2006