Рішення

від 22.04.2013 по справі 922/1086/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р.Справа № 922/1086/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Металінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут", м. Донецьк до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України", м.Харків про стягнення 619636,77 гривень за участю представників сторін:

позивача - Стаднік Г.О. (довіреність №67 від 25 березня 2013 року)

відповідача - Перевєрзєвої К.М. (довіреність №612/01 від 09 квітня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 619636,77 гривень, у тому числі, 581310,00 гривень суми основного боргу, 31924,40 гривень суми нарахованої пені та 6402,37 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору постачання №06/08/12/Б, укладеного між сторонами 06 серпня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 12392,74 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду (суддя Денисюк Т.С.). Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №12023) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 01 квітня 2013 року було оголошено перерву до 15 квітня 2013 року.

12 квітня 2013 року Відповідач надав через канцелярію суду відзив (вх.№13953), в якому зазначив, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, але не погоджується із виникненням заявленого Позивачем до стягнення боргу, посилаючись на те, що документи, передбачені п.4.4. спірного договору, ним отримані не були, а тому факт прострочення обов'язку по оплаті отриманого товару відсутній. До того ж, просив суд витребувати у Позивача докази отримання Відповідачем документів, передбачених п.4.4. спірного договору, та довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей при поставці спірного в даній справі товару. З урахуванням викладеного, Відповідач просив суд в позові відмовити повністю.

15 квітня 2013 року справу №922/1086/13-г було передано до розгляду судді Аріт К.В., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області №438 від тієї ж дати, у зв'язку із хворобою судді Денисюк Т.С.

У відкритому судовому засіданні 15 квітня 2013 року було оголошено перерву до 22 квітня 2013 року.

22 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду заяву (вх.№15402), в якій визнав позов в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 581310,00 гривень.

Також, 22 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№15399) про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з визнанням Відповідачем суми основної заборгованості за спірним договором в розмірі 581310,00 гривень, а тому, відмовляючись від стягнення 6402,37 гривень суми 3% річних та 31924,40 гривень пені, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, просив суд стягнути з Відповідача 581310,00 гривень суми основної заборгованості та покласти на останнього витрати по сплаті судового збору.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2013 року підтримав надану заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2013 року проти відповідної заяви Позивача не заперечував. Крім того, Відповідач відмовився від раніше заявленого клопотання про витребування у Позивача додаткових доказів.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника Позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії Позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2013 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням прийнятих судом уточнень, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2013 року проти уточнених позовних вимог не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

06 серпня 2012 року між Дочірним підприємством "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" (Позивачем) та Дочірним підприємством "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (Відповідачем) було укладено договір постачання №06/08/12/Б. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов спірного договору, постачальник (Позивач) зобов'язувався у 2012 році систематично постачати товар, зазначений у п.1.2. даного договору, а покупець (Відповідач) приймати названий товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється огородження дорожнє металеве бар'єрного типу оцинковане 11-ДО-2 (п.1.2. договору).

Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку цього договору (п.3.2. договору).

На виконання умов спірного договору, сторони уклали специфікацію до основного договору (а.с.11), в якій погодили загальну вартість товару, яка склала 36000000,00 гривень. Дану специфікацію було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Пунктом 4.2. спірного договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписання сторонами акта приймання-передачі (чи видаткової накладної) та товарно-транспортної накладної з відстрочкою платежу 45 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору та специфікації до основного договору, Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 1481310,00 гривень. Даний факт підтверджується підписаними з обох сторін наступними видатковими накладними (а.с.12-15):

- в/н №169 від 07 серпня 2012 року на суму 321210,00 гривень;

- в/н №170 від 07 серпня 2012 року на суму 352440,00 гривень;

- в/н №171 від 07 серпня 2012 року на суму 414900,00 гривень;

- в/н №172 від 07 серпня 2012 року на суму 392760,00 гривень.

Відповідач, в свою чергу, частково здійснив оплату за отриманий товар в розмірі 900000,00 гривень, що підтверджується належним чином засвідченою копією квитанції від 14 вересня 2012 року (а.с.24).

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію-вимогу №б/н від 28 січня 2013 року на адресу Відповідача про сплату виниклої заборгованості у розмірі 581310,00 гривень, але відповіді не отримав. Факт направлення претензії-вимоги підтверджується належним чином засвідченою копією поштового чеку №6853 від 28 січня 2013 року (а.с.21).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором виконав не повністю, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 581310,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До того ж, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч.5 ст.78 ГПКУ).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 581310,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, враховуючи заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (61202, м.Харків, вул.Ахсарова, буд.2, код ЄДРПОУ 31941174, р/р №2600710470 в ПАТ "МегаБанк", МФО 351629) на користь Дочірнього підприємства "Металінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" (83086, м.Донецьк, вул.Артема, буд.15, код ЄДРПОУ 33320270) 581310,00 гривень основної заборгованості та 11626,20 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 квітня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1086/13