Ухвала

від 14.11.2012 по справі 2-а-155/10/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.Справа № 2-а-155/10/1470

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шевчук О.А.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «НеКон», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «НеКон», з моменту реєстрації, про припинення юридичної особи ТОВ «НеКон», -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекції у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «НеКон», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «НеКон», з моменту реєстрації, про припинення ТОВ «НеКон», код ЄДРПОУ 24798468, зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 02 березня 1998 року.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки установчі документи ТОВ «НеКон» складені та зареєстровані на підставних осіб ОСОБА_1 ОСОБА_2, які надали пояснення, що вони участі у створені підприємства не брали, підприємницьку діяльність не здійснювали, організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції на підприємстві не здійснювали, податкову звітність не складали, не підписували та до податкових органів не подавали, банківські рахунки не відкривали.

Також апелянт посилається на те, що ТОВ «НеКон» за юридичною адресою не перебуває.

Апелянт зазначає, що ТОВ «НеКон» було зареєстроване всупереч інтересам держави з метою ухилення від сплати податків та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки особи, які здійснювали діяльність від імені товариства усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки.

ТОВ «НеКон», ОСОБА_1, ОСОБА_2 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, помилковість висновків податкового органу про те, що керівник ТОВ «НеКон» займатися господарською діяльністю на підприємстві та одержувати прибуток не збирався, до діяльності підприємства ніякого відношення не має (ар. с. 95), що в свою чергу свідчить про допущені порушення закону при створенні ТОВ «НеКон» які не можна усунути.

Суд першої інстанції встановив, що доводи податкового органу ґрунтуються виключно на поясненнях гр. ОСОБА_1 (а.с. 6) та поясненнях гр. ОСОБА_2 (а.с. 7-8, 97-99), які були надані працівникам податкової міліції., але, як свідчить доданий до позовної заяви аркуш «Зміни та доповнення до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «НеКон» (а.с. 3), до жовтня 2003 року учасниками ТОВ «НеКон», крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2, були також ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пояснень яких податковий орган не надав.

Суд першої інстанції також встановив, що податковий орган не довів у встановленому законом порядку, що в діях учасників ТОВ «НеКон» містились ознаки злочину, відповідальність за який встановлена статтею 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво»).

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання податкового органу на статтю 42 Господарського кодексу України як на правову підставу для задоволення позовних вимог, оскільки, за умови доведеності відсутності у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наміру здійснювати господарську діяльність, що позивачем не доведено, цей факт не підтверджує беззаперечного порушення закону при створенні юридичної особи.

Посилання податкового органу на статтю 31 Конституції України як на підставу для задоволення позовних вимог є помилковим, оскільки вказаною нормою встановлено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Суд першої інстанції встановив, що вимоги про припинення юридичної особи, що заявляються на підставі частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», за своєю суттю відповідають вимогам про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, які податковий орган може заявляти відповідно до пункту 17 частини 1 статті 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» .

Також суд першої інстанції встановив, що вимога позивача, яка заявлена на підставі пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України , задоволенню не підлягає, оскільки орган державної податкової служби не є ані органом, що здійснював державну реєстрацію, ані учасником ТОВ «НеКон».

Суд першої інстанції встановив, що відповідно з наданою представником позивача довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20 березня 2010 (а.с. 96), 05 січня 2007 року до вказаного реєстру внесено судове рішення щодо припинення юридичної особи ТОВ «НеКон», що не пов'язано з її банкрутством, відповідно до постанови господарського суду Миколаївської області від 28.08.2006 у справі № 15/385/06.

Оскільки наслідком задоволення позовних вимог позивача є внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, а Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не передбачено, що після внесення до реєстру судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, допускається повторне внесення аналогічного судового рішення, суд першої інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Суд першої інстанції правильно встановив, що вимоги про припинення юридичної особи, що заявляються на підставі частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», за своєю суттю відповідають вимогам про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, які податковий орган може заявляти відповідно до пункту 17 частини 1 статті 17 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» .

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ст. 110 ЦК України, та з урахуванням того, що податковий орган не є органом, що здійснював державну реєстрацію та не є учасником ТОВ «НеКон», апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог саме з підстав допущення порушень при здійсненні реєстрації позивача, які неможливо усунути.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20 березня 2010 (а.с. 96), 05 січня 2007 року до реєстру внесено запис припинення юридичної особи ТОВ «НеКон», що не пов'язано з її банкрутством, відповідно до постанови господарського суду Миколаївської області від 28.08.2006 у справі № 15/385/06.

Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог з посиланням на відсутність передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» можливості внесення повторного запису в реєстр.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя О.А.Шевчук