Постанова

від 06.06.2013 по справі 823/1834/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  06 червня 2013 року                                                         справа № 823/1834/13-а  09 год. 20 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Гаврилюка В.О., секретар судового засідання – Литвинчук В.М., за участю представників: позивача – не з'явився, відповідача – не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша про визнання незаконними дій та стягнення заборгованості, встановив: Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області подало позов, в якому просить: - визнати дії відповідача, щодо відмови у прийнятті до відшкодування коштів на виплату пенсії, державної адресної допомоги та підвищення – незаконними; - стягнути з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша на користь управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області борг в сумі 148 грн. 35 коп. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати, понесені позивачем у зв'язку з виплатою пенсій по трудовому каліцтву, професійному захворюванню, у зв'язку з втратою годувальника та цільових, адресних допомог, а також пенсій осіб, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР. Відповідач свій обов'язок не виконував належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 148 грн. 35 коп. 05 червня 2013 року позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю та зазначив, що незалежно від того, в якій республіці СРСР настав нещасний випадок на виробництві, завдана працівнику шкода підлягала відшкодуванню підприємством. Крім того, у відповідача відсутні документи, які б підтверджували право осіб, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР, на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві. Страхові виплати цим потерпілим робочим органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не призначались. Також відповідач зазначає, що грошові розрахунки по відшкодуванню витрат, що підлягають відшкодуванню, здійснюються між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань та виконавчою дирекцією Пенсійного фонду, а тому позивач є неналежним стягувачем. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку. Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV). Відповідно до ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне старування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. За даними списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за квітень 2013 року протягом цього періоду позивачем була виплачена пенсія по трудовому каліцтву, отриманому внаслідок нещасного випадку на підприємствах республік колишнього СРСР, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та державна цільова допомога на прожиття в загальному розмірі 148 грн. 35 коп., однак вказана сума відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Золотоноша до відшкодування не прийнята. Законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі – Закон № 1105-XIV). Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону. Згідно п. 5 ст. 24 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Частина 1 статті 6 цієї Угоди передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Стаття 7 цієї Угоди передбачає, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера, при цьому розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди. Підпунктом “а” статті 27 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи. Стаття 2 Закону №1105 передбачає, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків. Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Стосовно посилань відповідача на те, що позивач в даному випадку є неналежним стягувачем, оскільки Порядок № 5-4/4 передбачає здійснення відшкодувань на централізованому рівні, суд зазначає, що встановлене цим порядком правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору. У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки чи відшкодування витрат в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення цих витрат. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, постановив: Адміністративний позов задовольнити частково. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша (19100, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 70, ідентифікаційний код 25875053) на користь управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 6, ідентифікаційний код 21366610) кошти в розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 35 коп. В задоволенні решти вимог відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                                              В.О. Гаврилюк Постанова складена в повному обсязі 07.06.2013р.