Рішення

від 03.06.2013 по справі 905/2400/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2013р. Справа № 905/2400/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості за договором оренди №5380/2012 від 31.08.2012р. у розмірі 2072,96 грн. та пені у сумі 20,28 грн.

за участі Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Донецького професійного ліцею харчової та переробної промисловості, ідентифікаційний код 00389104

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Жмуріна В.С. (за довіреністю №84 від 18.09.2012р.);

від Відповідача - ОСОБА_1 (особисто за паспортом, виданим Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку від 08.11.2002р.);

від Третьої особи - Шубіна Л.І. (за довіреністю №114 від 03.06.2013р.);

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 22.04.2013р. будо оголошено перерву до 14.05.2013р., 14.05.2013р. суд відклав розгляд справи на 27.05.2013р., з 27.05.2013р. на 03.06.2013р.

У судовому засіданні 03.06.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди №5380/2012 від 31.08.2012р. у розмірі 2072,96 грн. та пені у сумі 20,28 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №5380/2012 від 31.08.2012р. з орендної плати за період з листопада 2012р. по 13 грудня 2012р. включно, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №5380/2012 від 31.08.2012р. з додатками та додатковою угодою, лист від 30.01.2013р., розрахунок заборгованості, витяг з ЄДР стосовно реєстрації Відповідача, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 2 ,9, 10, 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 610, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193, 283, 285, 286 Господарського кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивача надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-51, 88-92, 93-111, 117-119).

Відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.55-87, 122-129, 140), у тому числі:

- відзив, за змістом якого проти позову заперечив, вказуючи на відсутність теплопостачання за стягуваний період, що призвело до неможливості користування приміщенням та наявність підстав для звільнення від орендних платежів за розглядуваний період з вини Орендодавця і Балансоутримувача.

- клопотання про витребування доказів та продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.05.2013р. суд залучив, в порядку ст.27 Господарського процесуального кодексу України, Донецький професійний ліцей харчової та переробної промисловості до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє на предмет спору, на стороні Позивача.

Представник Третьої особи 03.06.2013р. надав докази постачання теплової енергії за період з 15.10.2012р. по 06.12.2012р. (а.с.а.с.134-139) та усно підтримав необхідність задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 03.06.2013р. представники учасників справи підтримали свою позицію викладену вище, наполягаючи на вирішенні спору в цьому судовому засіданні, а Відповідач, посилаючись на надані Третьою особою документи, відмовився від свого клопотання щодо витребування доказів.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а представлені Третьою особою документи з огляду на позицію Відповідача з цього приводу усувають потребу в додатковому витребувані доказів у інших осіб.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2012р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди №5380/2012 (а.с.а.с.5-10), згідно п.п.1.1. і 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 148,2 кв.м., у т.ч. 22,7 кв.м. на першому поверсі, 125,3 кв.м. на другому поверсі будівлі їдальні, розміщені за адресою: АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Донецького професійного ліцею харчової та переробної промисловості (Балансоутримувач), зі строком дії до 30.04.2013р.

Пунктом 1.2. договору метою використання орендованого майна визначено виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - червень 2012р. - становить 2933,91 грн. - а.с.11) з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням, перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця. Своєчасне і повне внесення орендних платежів п.5.4. віднесено до обов'язків Орендаря.

Поряд із цим, за змістом п.5.13. договору Орендар мав здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна і протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди укласти з Балансоутримувачем договір про відшкодування його витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю. Проект означеного договору, датований 14.09.2012р. (а.с.а.с.82-85), який серед іншого, передбачав забезпечення оплати теплопостачання, що був наданий Третьою особою Відповідачеві, з боку останнього підписаний не був.

За умовами п. 3.7 договору, на Орендаря покладена відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплати орендної плати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до умов п. 2.1. договору 31.08.2012р. об'єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами і Балансоутримувачем складений та підписаний без зауважень відповідний акт приймання-передачі (а.с.12), в якому застерігалось про потребу здійснення поточного ремонту об'єкту оренди. В свою чергу, п.5.8. обов'язок зі здійснення за власний рахунок капітального, поточного та інших видів ремонту орендованого майна покладено саме на Відповідача.

Додатковою угодою №1 від 27.09.2012р. (а.с.13), на Орендаря було покладено обов'язок самостійно від свого імені укласти договір з електропостачальною організацією і 11.10.2012р. Відповідач уклав такий договір з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (а.с.а.с.86, 87), в межах якого у Орендаря станом на 01.13.2013р. була відсутня заборгованість (а.с.79).

Третя особа листом №212 від 24.12.2012р. (а.с.а.с.72, 73) повідомила Позивача про необхідність розірвання договору оренди з огляду н відсутність належного опалення приміщення, про що Орендарем разом із співробітниками Відповідача складалися відповідні акти від 15.11.2012, 03.12.2012р., 12.12.2012р.з фіксацією температури у орендованому приміщенні (а.с.а.с.63-65) відповідно +12, +8 і +5 градусів Цельсія.

13.12.2012р. орендоване майно було повернуто Балансоутримувачу за актом приймання-передачі (а.с.14).

30.01.2013р. Орендодавець звернувся до Орендаря із вимогою №20-06-05-01088 (а.с.15) про наявні заборгованість та необхідність її термінового погашення разом із нарахованою пенею.

Враховуючи вищевикладене Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово (а.с.а.с. 122-128, 140). Як вбачається з узгодженої та затвердженої технологічної інструкції з виробництва хліба з пшеничного борошна до ГОСТ 28808-90 (а.с.а.с.58-60), необхідна початкова температура у відповідному обладнанні для виготовлення тіста становить +28-32 градусів Цельсія.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №5380/2012 від 31.08.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №5380/2012 від 31.08.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на користь Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% відповідно до умов п. 3.6. договору оренди №5380/2012 від 31.08.2012р. за розглядуваний період користування листопад і грудень 2012р. (по 13.12.2012р. - дата повернення об'єкту оренди).

В свою чергу, посилання Відповідача на неможливість використання орендованого приміщення за цільовим призначення (виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів) як підстави для застосування положень ч.ч.4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України судом відхиляються яке юридично і доказово не спроможні, оскільки:

- по-перше, із змісту договору оренди не вбачається обов'язку Орендодавця або балансоутримувача забезпечувати певний температурний режим в приміщенні, тоді як Орендар ухилився від укладання з Балансоутримувачем договору, що передбачав забезпечення орендованого об'єкту комунальними послугами;

- по-друге, посилання Відповідача на відсутність електропостачання орендованого приміщення та його відновлення власними зусиллями до уваги не приймається, оскільки укладання відповідного договору з електропостачальником умовами додаткової угоди №1 від 27.09.2012р. віднесено до обов'язків Орендаря, і в розглядуваний період формування стягуваної заборгованості електропостачання об'єкту оренди було забезпечено;

- по третє, зафіксовані актами Відповідача та Балансоутримувача температурні умови в приміщенні впродовж кількох днів не можуть свідчити про неможливість використання приміщення за цільовим призначенням, оскільки вказана Орендарем температура для виготовлення тіста має бути забезпечена саме в середині відповідного обладнання, а не в приміщенні де воно розташовано. Водночас, Відповідачем не приведено доказів здійснення ним поточного та іншого ремонту приміщення, необхідного з урахуванням його стану на момент прийняття для забезпечення належних умов його використання з огляду на підтверджений факт підключення опалення (а.с.а.с.135-139), а також доказів неможливості забезпечення належного температурного режиму в приміщенні за допомогою електроприладів.

Отже, приведені Відповідачем доводи не підтверджують, що вказані ним перешкоди в користуванні орендованим приміщенням є обставинами, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання грошових зобов'язань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу - в сумі 2072,96 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 3.7. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, суд здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" перевірку наданого Позивачем розрахунку (а.с.16) встановив, що її розмір не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничної ставки, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже вимоги про стягнення пені в сумі 20,28 грн. задовольняються судом у повному обсягу.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача.

Відхилення судом клопотання Відповідача (а.с.140) про продовження строку розгляду справи зумовлене тим, що за змістом ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовження такого строку є правом, а не обов'язком суду, а Відповідач не обґрунтував необхідність такого продовження жодними доводами, пов'язаними із необхідністю надання часу для представлення додаткових доказів, з огляду на представлені Третьою особою відомості про теплопостачання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором оренди №5380/2012 від 31.08.2012р. у розмірі 2072,96 грн. та пені у сумі 20,28 грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р 311170093700009, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач Банк - Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, код ЄДРПОУ 38033975, МФО 834016) заборгованість в розмірі 2072,96 грн. та пеню у сумі 20,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2013р.

Суддя Д.О. Попков