Постанова

від 04.06.2013 по справі 910/2197/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа№ 910/2197/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Корюк О. Б. - представник за довіреністю № 180/3 від 14.01.2013

від відповідача: Сахненко Т. В. - представник за довіреністю № 01/120 від 16.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортон-Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013

у справі № 910/2197/13 (суддя Чебикіна С. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортон-Україна»

про стягнення 703 978 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 703 978 грн. за поставлений за договором купівлі - продажу № 11600 від 14.12.2010, але неоплачений товар.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2013, повний текст якого підписаний 26.03.2013, у справі № 910/2197/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за умовами спірного договору товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нортон-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 910/2197/13 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Нортон-Україна» посилається на те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач зазначив, що позивачем в позовній заяві було невірно зазначено поштову адресу відповідача, в зв'язку з чим вся поштова кореспонденція, в тому числі і судові рішення по даній справі, доставлались не за призначенням і не надходила відповідачу у справі, а отже, відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань під час розгляду справи судом першої інстанції, чим були порушено його процесуальні права, зокрема, право приймати участь в судових засіданнях, право надавати усні та письмові пояснення тощо. Зазначене, на думку відповідача, відповідно до приписів ст. 104 ГПК України (порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду) є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Також відповідач зазначив про те, що зі змісту оспорюваного рішення не слідує, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті оглядались оригінали документів, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, а отже, господарським судом першої інстанції не було проведено належну оцінку доказів, а позивачем належним чином не доведено обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення свої вимог, що є підставою для скасування оспорюваного рішення.

03.06.2013 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів документів, в якому відповідач просить витребувати у позивача оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду та дослідження у судовому засіданні.

В судовому засіданні відповідач зазначене клопотання підтримав.

Представник позивача повідомив суду про те, що документи, на витребуванні яких наполягає відповідач, він може надати для огляду в даному судовому засіданні.

Порадившись на місці, на задоволення клопотання відповідач колегія суддів оглядає оригінали доданих позивачем до позовної заяви документів, порівнює з ними копії документів, доданих до позову, та надає можливість представнику відповідача їх оглянути.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/2197/13 від 18.03.2013 на два роки рівними частинами. В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на скрутне матеріальне становище відповідача.

На запитання колегії суддів, представник відповідача зазначив, що наявність заборгованості в заявленому до стягнення позивачем розмірі він не заперечує, проте просить оспорюване рішення скасувати з посиланням на те, що воно прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки справу господарським судом розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, що в будь-якому випадку є підставою для скасування оспорюваного рішення, а, відтак, з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду відповідач звертається саме до суду апеляційної інстанції.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення рішення суду заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів повідомляє сторонам, що клопотання про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/2197/13 від 18.03.2013 буде вирішено по суті за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

14.12.2010 позивач як Продавець та відповідач як Покупець уклали договір купівлі-продажу № 11600 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач у відповідності з Договором зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити готові лікарські засоби (далі Товар) в номенклатурі, кількості та за ціною, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору загальна сума Договору визначається сумою всіх поставок згідно Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору номенклатура та об'єм кожної партії Товару формується з урахуванням отриманого від відповідача замовлення та фактично наявного на складі позивача Товару та остаточно визначається сторонами у видатковій накладній на конкретну партію Товару.

Згідно з п. 2.4 Договору, видаткова накладна (підписана уповноваженим представником відповідача) на конкретну партію Товару є одночасно документом, що підтверджує факт передачі позивачем у власність відповідача Товару, вказаного у видатковій накладній, та платіжним документом, згідно якому Товар має бути оплачений у визначений сторонами термін.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 703 978 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № 10851 від 14.12.2010 та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 37/1 від 14.12.2010 (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 6.3 Договору, ціни, за якими реалізується Товар конкретної партії, вказуються у видаткових накладних на дану партію Товару.

Згідно з п. 6.1 Договору позивач відпускає відповідачу Товар за цінам, вказаними у видаткових накладних, на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 6.2 Договору оплата Товару проводиться покупцем в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що відповідач Товар, поставлений за Договором не оплатив, внаслідок чого заборгованість відповідача за вказаний товар становить 703 978 грн.

З огляду на викладені вище обставини та враховуючи той факт, що відповідачем не надано доказів оплати зазначеного Товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поставлений позивачем за Договором Товар на суму 703 978 грн. відповідачем не оплачений.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 627 УК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем у строк, встановлений Договором, зобов'язання з оплати поставленого позивачем за Договором товару на суму 703 978 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі відповідачем не висувається жодних заперечень ані проти факту поставки спірного Товару на заявлену до стягнення суму ані щодо факту неоплати відповідачем зазначеного товару в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача Товар, мав вжити заходів для виконання свого зобов'язання по його оплаті, оскільки такий Товар не був позивачем відповідачу подарований, і відповідач мав певні обов'язки перед постачальником Товару.

Щодо посилань відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на те, що справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, що, згідно з приписами ч. 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, слід зазначити таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем в позовні заяві зазначено адресу відповідача: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-В.

Зазначену адресу вказано сторонами у Договорі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2013 порушене провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.03.2013. Зазначеною ухвалою позивача, серед іншого, зобов'язано надати суду статистичну довідку про перебування відповідача на обліку в ЄДРПОУ.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем 04.03.2013 до канцелярії суду подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ №359158 з якого слідує, що місцезнаходженням відповідача є: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7.

Ухвалою суду від 04.03.2013 розгляд справи відкладено до 18.03.2013, позивача, серед іншого, зобов'язано направити відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами за адресою, вказаною у витягу з ЄДРПОУ, докази чого надати суду.

З відмітки на звороті у лівому нижньому куті даної ухвали слідує, що її було направлено відповідачеві, представники якого в судовому засіданні участі не брали.

Отже, встановивши в судовому засіданні 04.03.2013, що місцезнаходженням відповідача є інша, ніж зазначено позивачем в позовній заяві, адреса, суд першої інстанції відклав розгляд справи для повідомлення відповідача про час та місце судового засідання з метою надання йому можливості взяти учать у розгляді справи.

Також колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що згідно з п. 9.4 Договору, у випадку зміни адреси та банківських реквізитів, зазначених в Договорі, сторона, у якій сталися такі зміни, зобов'язана протягом тижня повідомити про них іншу сторону.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зазначеного обов'язку.

Отже, посилання відповідача як на підставу для скасування оспореного рішення на те, що його не було повідомлено про час та місце судових засідань спростовується наявними в матеріалах справи документальними доказами і до уваги колегією суддів не приймаються.

При цьому, колегія суддів враховує те, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду ваід 17.05.2013 у спарві № 910/2197/13 ( про відновлення строку подання апеляційної скарги, прийняття апеляційної скарги до розгляду,порушення апеляційного провадження та призначення розгляду справи на 04.06.2013 о 10-00), що її направлено за адресою: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-В, відповідачем в особі Косяка С. В. отримано 23.05.2013, що ставить під сумнів твердження відповідача про неотримання ним поштової кореспонденції, в тому числі і судового рішення, що направлялась на вказану адресу.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не оглядались витребувані судом оригінали документів, доданих у вигляді копії до позовної заяви, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, спростовуються протоколами судового засідання від 04.03.2013 та від 18.03.2013, зі змісту яких слідує, що суд досліджував докази, надані позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Крім того, додані позивачем до позовної заяви докази належним чином засвідчені, тобто є письмовими доказами у справі в розуміння ст. 36 ГПК України, а відповідно до приписів ст. 43 ГПК України саме на суд покладений обов'язок оцінювати подані сторонами докази.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортон-Україна» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 910/2197/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нортон-Україна».

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/2197/13 від 18.03.2013 на два роки рівними частинами слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 ГПК України про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Згідно з п. 7.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині.

Отже, вирішувати питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду має суд, який прийняв відповідне рішення, який за наслідками розгляду відповідної заяви має винести ухвалу про задоволення такої заяви або про відмову у її задоволенні, яка, в свою чергу, у випадку незгоди з нею, може бути оскаржена у встановленому порядку.

За таких обставин, враховуючи, що рішення суду першої інстанції залишається без змін, те, що з відповідною заявою до суду першої інстанції відповідач не звертався, та те, що у вищезгаданому клопотанні відповідач просить розстрочити виконання саме рішення господарського суду міста Києва по даній справі, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/2197/13 від 18.03.2013 колегією суддів не розглядається.

При цьому, колегія суддів звертає увагу заявника на те, що він не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортон-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 910/2197/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 у справі № 910/2197/13 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2197/13.

Повний текст постанови складено: 07.06.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.