Рішення

від 04.06.2013 по справі 699/572/13-ц

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/572/13-ц

Номер провадження 2/699/244/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2013 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Могильної І.В.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача, представника відповідача та третьої особи Козлової Т.Л.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до голови ліквідаційної комісії ДЗ "Корсунь-Шевченківська районна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України Козлової Тетяни Леонтіївни, Державного закладу "Корсунь-Шевченківська районна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - керівника ДЗ "Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України Козлової Тетяни Леонтіївни

про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 року по пошті до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла вказана позовна заява з відміткою про відправлення від 22.04.2013 року, в якій позивач просить: стягнути з ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України на користь позивача грошову компенсацію за сім днів невикористаної відпустки у розмірі 567 грн. 98 коп.; стягнути з ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 8446 грн. 90 коп.

Свій позов позивач мотивує тим, що її звільнено 29.12.2012 року, однак повний розрахунок належних їй виплат здійснено не було. Так, відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку за сім днів у розмірі 567 грн. 98 коп., також зазначає, що, у відповідності до чинного законодавства, відповідач повинен сплатити 8446 грн. 90 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. ОСОБА_1 звернулася до відповідача з вимогою про виплату грошової компенсації при звільненні, однак відповідач дані виплати не провів, тому вона і звернулася до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання з'явилася, позовні вимоги збільшила в частині стягнення середнього заробітку та просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за 99 робочих днів в сумі 10867,23 грн.

Представники відповідача та відповідач, який також є і третьою особою, у судове засідання з'явилися, позов визнали частково, а саме визнали в частині виплати розміру грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 567 грн. 98 коп., щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації вказали, що сума неспівмірна із сумою невиплаченої компенсації.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

У суді встановлено, що ОСОБА_1 працювала з 16.11.1992 року по 29.12.2012 року в ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, з 23.09.1994 року на посаді помічника лікаря-епідеміолога, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.6-8).

Наказом ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України №134 від 29.12.2012 року позивач звільнена із займаної посади в зв'язку з ліквідацією установи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.60).

Даний наказ виданий на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я від 21.09.2012 р. № 176-о «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я»(а.с.33-35, 45-47) та наказу Черкаської обласної санітарно-епідеміологічної станції №137 від 04.10.2012 року (а.с.61-62).

При звільненні позивачу 17 грудня 2012 року виплачено 3209,33 грн. (1051,05 грн. та 2158,28 грн.) (а.с.63-65).

Відповідно до ст. 83 КзпП України та ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно довідки та розрахункового листа, виданих ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану щорічну відпустку за 7 календарних днів в сумі 567,98 грн. (а.с.10,12), яка не виплачена позивачу, що підтверджується також листом Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області від 01.03.2013 року №23-Г134/15-05 (а.с.5).

Позивач у своєму позові просить стягнути на її користь саме таку суму компенсації - 567,98 грн. Отже, спір про розмір належних до виплати звільненому позивачу всіх сум, відсутній.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У порушення зазначених норм трудового законодавства відповідач - ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» не провів кінцевий розрахунок і не виплатив позивачу належну їй компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 567,98 грн.

В судовому засіданні сторони погодились щодо невиплати позивачу компенсації за 7 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 567, 98 грн., а тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.

Згідно вимог п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, нарахування і оплата прибуткового податку є відповідним обов'язком працедавця, у зв'язку з чим судом призначається сума до виплати без утримання податків.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Позивач звільнена з роботи 29 грудня 2012 року.

Згідно довідки №1102 від 29.12.2012 року, виданої ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за жовтень 2012 року становить 2484,73 грн. та листопад 2012 року - 2452,24 грн. (22 робочих дні) (а.с.9).

Тому, згідно наданих документів середньоденна заробітна плата позивача складає: 2484,73 грн. (жовтень 2012 року - 23 робочих дні) + 2452,24 грн. (листопад 2012 року - 22 робочих дні) : 45 робочих днів за два місяці (жовтень, листопад 2012 року) = 109 грн. 71 коп.

Період не виплати ОСОБА_1 належної грошової компенсації за невикористану відпустку з 02.01.2013 року по 04.06.2013 року (день винесення рішення суду) становить 104 робочі дні. Оскільки відповідно до листа Міністерства соціальної політики від 21.08.2012 р. №9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» кількість робочих днів становить: у січні - 21 робочий день, у лютому - 20 робочих днів, у березні - 20 робочих днів, у квітні - 22 робочі дні, у травні - 19 робочих днів, у червні по день винесення рішення - 2 робочі дні, тобто 104 робочих днів період невиплаченої грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Виходячи з вищевикладеного загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки складає: 109,71 грн. х 104 робочих днів = 11409,84 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

За змістом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

24 жовтня 2011 року Верховним Судом України (головуючий Патрюк М.В.) було переглянуто рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року, ухваленого в цивільній справі за позовом до приватного підприємства "Укрвертикаль" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - ст. 117 КЗпП України. Скасовуючи рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України виходив із того, що розмір відшкодування за затримку розрахунку повинен визначатися з врахуванням суми заборгованості із заробітної плати, на яку позивач мав право при звільненні, співмірності й істотності цієї суми порівняно з середнім заробітком позивача та інших конкретних обставин справи.

Таким чином, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача, суми невиплаченої при звільненні компенсації, тривалості періоду затримки розрахунку, враховуючи співмірність й істотність зазначених сум, суд вважає, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні слід визначити в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.05.2013 року ( а.с.77-79) - станом на 31.05.2013 року Державний заклад «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. Керівником Державного закладу «Корсунь-Шевченківська районна санітарно-епідеміологічна станція» є Козлова Т.Л., яка також є і головою ліквідаційної комісії.

Відповідно до ч. 4 ст.105 ЦК України «До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Позивач в позовній заяві вказує двох відповідачів: юридичну особу - Державний заклад "Корсунь-Шевченківська районна санітарно - епідеміологічна станція" та голову ліквідаційної комісії даного закладу, але позовні вимоги позивачем заявлені лише до Державного закладу "Корсунь-Шевченківська районна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, оскільки, відповідно до ст. 11 ЦПК України цивільні справи розглядаються в межах заявлених позовних вимог, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову і стягнення на користь позивача із відповідача Державного закладу "Корсунь-Шевченківська районна санітарно - епідеміологічна станція" 567,98 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, та 2000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього - 2567,98 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача Державного закладу "Корсунь-Шевченківська районна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України в дохід держави судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 10,11, 57-61, 88, 212-215, 218, 294, 360-7 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу "Корсунь-Шевченківська районна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, код ЄДРПОУ 02009761, м. Корсунь - Шевченківський, вул. Бабушкіна, 5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Хмарівка Бершадського району Вінницької області, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 20.02.2001 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, інші відомості про особу суду не відомі, 2567,98 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім гривень 98 копійок), з них 567,98 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку та 2000,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Державного закладу "Корсунь-Шевченківська районна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, код ЄДРПОУ 02009761, м. Корсунь - Шевченківський, вул. Бабушкіна, 5, в дохід держави судовий збір в сумі 229,40 грн. (УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, код одержувача 36777264, банк одержувача ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31218206700239, код ЄДРПОУ суду 02887711, код класифікації доходів бюджету 22030001- судовий збір п.1.1)

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07.06.2013 року.

Суддя Побережна Н. П.