Рішення

від 04.06.2013 по справі 914/1555/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.13 Справа № 914/1555/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадет", м.Пустомити Львівської області до відповідача:Приватного підприємства "А-Темпо", м.Львів про: стягнення 1000,00 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Козій Ю.В. - представник (довіреність вих.№11 від 30.04.2013р).

від відповідача : не з»явився

Представнику позивача судом роз'яснено права та обов'язки, згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадет", м.Пустомити Львівської області подало на розгляд до Господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з Приватного підприємства "А-Темпо", м.Львів , 1000,00 грн. боргу.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 22.04.2013 року розгляд справи призначено на 16.05.2013 року на 10 год. 30 хв.

Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в попередніх ухвалах, в тому числі визнано обов'язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана Позивачем 24.04.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням № 79014 0803814 9 про вручення рекомендованого поштового відправлення (за вх.№ 14973/13 від 29.04.2013 року) та 25.04.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79014 0803819 0 про вручення рекомендованого поштового відправлення (за вх.№ 15429/13 від 07.05.2013 року) та Відповідачем - 23.05.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79014 0803818 1 про вручення рекомендованого поштового відправлення (за вх.№ 18997/13 від 27.05.2013 року).

16.05.2013 року Позивач через канцелярію суду подав клопотання (вх. №17106/13 від 16.05.2013 року) про долучення до матеріалів справи документів, витребовуваних ухвалою про порушення провадження у справі.

У судове засідання 16.05.2013 року Позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 22.04.2013 року виконав.

У судове засідання 16.05.2013 року Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзиву та витребуваних судом документів до суду не надав. Із клопотаннями , заявами відповідач до суду не звертався.

За обставин, з'ясованих в судовому засіданні при огляді наявних у позивача документів стосовно заявлених вимог, виникла необхідність зобов'язати Позивача повторно скерувати Відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, про що до справи подати належні докази, з метою недопущення порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві.

В засіданні в письмовій формі (під розписку) доведено представнику Позивача дату і час наступного засідання та вимоги суду.

Ухвалою від 16.05.2013 року розгляд справи відкладено на 04.06.2013 року. Ухвала скерована у встановлені ГПК строки позивачу і відповідачу.

В судове засідання 04.06.2013 року прибув представник позивача , яким подано на виконання вимог суду до справи документи ( лист вх.№20281/13 від 04.06.2013 р.) серед яких і докази повторного скерування відповідачу копій позовної заяви та доданих до неї документів за місцезнаходженням ( тобто, на адресу , відомості про яку містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і яка відповідає адресі, вказаній позивачем у позовній заяві) .

Відповідач повторно не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, не подав відзиву на позовну заяву, доказів погашення боргу. Із заявами, клопотаннями відповідач до суду не звертався.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, відповідач своїм правом скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов'язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед'явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадет» та Приватним підприємством «А-Темпо» укладено договір - заявку про надання транспортних послуг № 07/06/02 від 07.06.2012 р.

Умовами договору передбачено, що Позивач надає Відповідачу послуги з перевезення вантажу, а Відповідач повинен прийняти та оплатити надані послуги по факту доставки товару.

Позивачем після доставки товару (08.06.2012 року) по маршруту м. Дніпродзержинськ - м.Львів було надіслано акт про надання транспортних послуг №0000154 та податкову накладну №154 від 08.06.2012 року відповідачу а також виставлено рахунок №154 від 08.06.2012 року.

Згідно п.5.1. даного договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Укладення цього договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.3.2. Відповідач зобов'язався провести оплату за переданий товар шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 14 банківських днів з моменту отримання всіх необхідних документів.

Вартість перевезення становить 1000,00 грн, в т.ч.ПДВ 20%-166,67 грн. (п.3.1).

Як вбачається, акт про надання транспортних послуг №0000154 від 08.06.2012 р. підписаний Відповідачем, завірений його печаткою; в акті відповідачем підтверджується загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 1000,00 грн. за транспортні послуги по маршруту м.Дніпродзержинськ-м.Львів. Зі змісту акту відслідковується, що відповідач отримав від позивача рахунок-фактуру №СФ-0000154 від 08.06.2012 року на оплату вартості наданих транспортних послуг по перевезенню.

Оскільки Відповідач не оплатив вартість наданих транспортних послуг,

13.09.2012 року позивач направив на адресу відповідача досудовий лист-претензію, на яку відповіді не отримав. Відповідач рахунок-фактуру №0000154 від 08.06.2012 р. не оплатив.

Свій обов'язок щодо розрахунку за надані послуги з перевезення вантажу Відповідач не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1000,00 грн.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні у справі докази відповідно до ст.43 ГПК України, при прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобо'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

До договору перевезення застосовуються загальні положення про надання послуг, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України закріплено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №07/06/02 від 07.06.2012 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за послуги перевезення, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 1000,00 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування заявлених позивачем вимог, як і не надано доказів оплати наданих послуг перевезення . Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 4 3 ,32, 33, 34, 35, 43,44, 49, 75, 82,84, 85 ГПК України, господарський суд -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути із Приватного підприємства «А-Темпо» (79060, м. Львів, вул. Наукова 34/104, ідентифікаційний код юридичної особи 36610171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадет» (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Козацька,7/4, ідентифікаційний номер 13811183) 1000,00 гривень основного боргу та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 04.06.13 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.06.13р.

Суддя Кітаєва С.Б.