Рішення

від 07.06.2013 по справі 321/234/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/2890/13 Головуючий у 1 інстанції: Шамота Л.В.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Чапаєва - третя особа Державна реєстраційна служба Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області про визнання договору оренди землі чинним з моменту його підписання, припинення договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до СВК імені Чапаєва про визнання договору оренди землі чинним з моменту його підписання, припинення договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, який уточнив в процесі розгляду справи. В позові зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 6,3079 га, у межах згідно з планом, яка розташована на території Любимівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач вказував, що 01.01.2008 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди землі строком на 5 років, в цей же день був підписаний акт приймання передачі об'єкту оренди (земельної ділянки) та земельна ділянка була передана в користування відповідачу.

Державна реєстрація договору була проведена тільки 19.05.2011 року у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру ДЗК за № 2323300400062, тобто через 3 роки та 5 місяців після його підписання. Протягом 2008-2011 років орендна плата йому сплачувалась відповідно до умов договору. Вважаючи, що договір оренди землі є чинним саме з моменту його підписання сторонами, 24.09.2012 року направив на адресу відповідача лист з проханням після 01.01.2013 року не проводити ніяких сільськогосподарських робіт на його земельній ділянці, через небажання продовжувати термін дії договору. Відповідачем була дана відповідь про те, що його вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають. Посилаючись на ці обставини, просив визнати договір оренди землі припиненим та зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на положення частини 3 статті 640 ЦК України, статей 124, 125 ЗК України та статті 18 Закону України «Про оренду землі» (зазначені норми закону застосовані судом в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди землі - станом на 01.01.2008 року).

При цьому суд виходив з того, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а тому суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди від 01.01.2008 року починає спливати з моменту державної реєстрації договору оренди - з 19.05.2011 року, а відтак позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення договору оренди в зв'язку із закінченням строку договору вважав необґрунтованими.

Проте, з такими висновками суду погодитись неможливо.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2008 року між ОСОБА_2 та СВК імені Чапаєва був укладений договір оренди землі строком на 5 років. В цей же день був підписаний акт приймання передачі об'єкту оренди (земельної ділянки) та земельна ділянка була передана в користування відповідачу (а. с. 8-11; 12).

Державна реєстрація договору була проведена лише 19.05.2011 року у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру ДЗК за № 2323300400062, тобто через 3 роки та 5 місяців після укладення сторонами договору оренди.

Суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 640 ЦК України, статей 124, 125 ЗК України та статті 18 Закону України «Про оренду землі», вважав, що неможливо визнати договір оренди землі припиненим в зв'язку з закінченням строку його дії, оскільки він був зареєстрований 19.05.2011 року, а тому дійшов висновку, що договір став дійсним лише після проведення державної реєстрації, а тому строк дії договору починається з моменту державної реєстрації договору, тобто, договір має діяти п'ять років, починаючи з 19 травня 2011 року.

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що договір оренди землі є чинним з моменту укладення - з 01.01.2008 року, а тому строк його дії (5 років) закінчився 01.01.2013 року.

Такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є строк договору ( стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років ( стаття 19 Закону України "Про оренду землі").

Зі змістом вказаної норми кореспондуються і приписи пункту 1 статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму (оренди) укладається на строк, встановлений договором .

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Втілений в зазначеній нормі принцип свободи договору та спільного волевиявлення сторін означає, що сторони можуть укласти договір який прямо і не врегульований законодавством хоча такий договір не може суперечити загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в пункті 8 договору оренди землі зазначено: Договір укладено на 5 років. В пункті 37 цього договору зазначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Тобто, цими пунктами договору встановлено початок дії договору та строк закінчення терміну його дії, що не суперечить наведеним нормам права (а. с. 8-9).

Таким чином встановлено, що при отриманні відповідачем спірної земельної ділянки в оренду були дотримані вимоги ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України.

Зі змісту статей 125, 126 Земельного кодексу України вбачається, що право користування земельною ділянкою виникає і на підставі належним чином зареєстрованого договору оренди.

Договір оренди землі є чинним протягом строку, на який його укладено, після закінчення цього строку договір оренди припиняється ( ст. 19, 31 Закону України "Про оренду землі").

Відповідним чином зареєстрований договір оренди землі за правилами статті 126 Земельного кодексу України є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку. Сам факт державної реєстрації, який в будь-якому випадку здійснюється після підписання сторонами договору оренди, не впливає на перебіг строку його дії - за умов, що земельна ділянка була передана в оренду орендарю в установленому законом порядку та він використовував цю землю як орендар з моменту підписання договору оренди, що має місце в даній справі.

З пояснень представників сторін та з матеріалів справи вбачається, що уклавши 01.01.2008 року договір оренди земельної ділянки, сторони на виконання цього договору в той же день підписали акт визначення в натурі меж земельної ділянки та акт прийому - передачі об'єкту оренди (земельної ділянки). Згідно пункту 1 акту прийому-передачі орендодавець передає земельну ділянку кадастровий номер 2323383300:06:001:0016 площею 6,3079 га, , розташовану на території Любимівської сільської ради, а орендар приймає вищевказану земельну ділянку в оренду (а. с. 12; 12- на звороті).

Крім того, в матеріалах справи наявні копії письмових доповнень до договору оренди земельної ділянки на 2008 - 2009 р. р.., та на 2012 - 2013 р.р., з яких вбачається, що договір оренди земельної ділянки був чинним з моменту його підписання сторонами, оскільки орендар користувався об'єктом оренди - земельною ділянкою кадастровий номер 2323383300:06:001:0016 площею 6,3079 га, , розташовану на території Любимівської сільської ради та виплачував орендодавцю орендну плату, розмір якої на зборах кооперативу переглядали (а. с. 13; 13 - на звороті). Протягом 2008-2011 років орендар (СВК імені Чапаєва) користувався земельною ділянкою, обробляв та засівав її, а орендодавцю (ОСОБА_2) сплачувалась орендна плата відповідно до умов договору, що свідчить про виконання сторонами умов договору оренди земельної ділянки не зважаючи на те, що договір оренди в цей період ще не був зареєстрований в у відділі Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області.

Зважаючи на те, що при укладенні договору оренди термін його дії сторонами було визначено на п'ять років, починаючи з 01.01.2008 року, термін дії договору закінчився 01.01.2013 року, а тому вимоги позивача щодо визнання договору оренди припиненим в зв'язку з закінченням терміну його дії є законними та обґрунтованими

Таким чином, довід апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту: Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати договір оренди землі від 01.01.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Чапаєва припиненим.

Зобов'язати сільськогосподарський виробничий кооператив імені Чапаєва повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,3079 га, кадастровий номер 2323383300:06:001:0016, розташовану на території Любимівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

Стягнути з сільськогосподарський виробничий кооператив імені Чапаєва на користь ОСОБА_2 судові витрати - 344 грн. 10 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: