Постанова

від 22.11.2006 по справі 36/95

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/95

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 листопада 2006 р.                                                                                   № 36/95  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С.- головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиДП “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств”

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р.

у справігосподарського суду Донецької області

за позовомДП “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств”

доДП “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень

простягнення 15310, 07 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: Дачковська С.Г. (доа. від 25.11.05 № Н-01/3691),

                                      ВСТАНОВИВ:

Рішенням  від 16.05.06  господарського суду  Донецької області                  в позові  про стягнення  невикористаної суми  попередньої оплати в розмірі 14910 грн. та 400,07 грн. пені відмовлено.

Постановою від 11.07.06 Донецького апеляційного господарського суду  вказане  вище  рішення залишено без  змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних  та вуглепереробних підприємств"  звернулось до  Вищого  господарського суду з  касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду  на порушення судами норм  матеріального права.

Колегія  суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду   справи  в  касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на підставі  фактичних  обставин  справи  застосування  норм матеріального та  процесуального  права  при   винесенні  оспорюваних   судових   актів, знаходить  необхідним   в задоволенні касаційної  скарги відмовити з наступних  підстав.

Як було встановлено господарськими судами, що  приймали рішення у даній справі 28.12.2002р. між Державним підприємством „Донвуглереструктуризація" та Державним підприємством „Донецька залізниця" було укладено договір № 2003/801-203124 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги ( далі Договір).

Сторонами відповідно п. 7.4 Договору визначений строк його дії до 31.12.2003р., а також встановлено, якщо жодна із сторін не звернеться письмово за 1 місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то договір діє до надходження цієї пропозиції. Додатковою угодою № 5-2693 від 10.12.2004р. між сторонами даний договір було пролонговано до 31.12.2005р.

Пунктом 2.2 договору Державне підприємство „Донецька залізниця" зобов'язувалась приймати до перевезення вантажі позивача, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками позивача та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Згідно п. 2.4 Договору Державне підприємство "Укрвуглереструкту-ризація" зобов'язувалось здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії, на рахунок Державного підприємства „Донецька залізниця". Одержані кошти залізниця зобов'язувалася зараховувати на особовий рахунок позивача.

Доповненням № 1 від 28.12.2002р. сторони встановили, що ставки плати за надані відповідачем послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, визначаються за вільними тарифами згідно "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України".

Згідно п. 3.1 договору (в редакції від 29.06.2005р. відповідно до додаткової угоди № 1191 до договору) розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається позивачем, виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів та наданих рахунків. Джерелом фінансування є бюджетні кошти, спрямовані на реструктуризацію  вугільної  промисловості  України.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що відповідач списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку позивача по мірі виконання перевезень та надання послуг на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами  і виконавчих документів.

Відповідно до п. 3.8 договору Державне підприємство „Донецька залізниця" не пізніше третього робочого дня після списання надає позивачу через станцію перелік списаних сум.

У  виконання  п.  2.4 Договору  позивач  перерахував  на розрахунковий

рахунок відповідача 14910 грн.00коп. платіжним дорученням від 14.12.2005р. за № 60298 в якості передплати за залізничні послуги згідно рахунку № 108 від 08.12.2005р.

В умовах Договору сторонами-встановлено, що об'єм перевезень визначається в місячних планах перевезень, заявках на подачу вагонів (контейнерів).

Судами  також  з'ясовано, що Дговором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28.12.2002р. з  наступними доповненнями не передбачений строк надання транспортних послуг та строк повернення перерахованих грошових коштів Державному підприємству „Донвуглереструктуризація" у випадку ненадання даних послуг залізницею, а п.2.5. Договору, в редакції додаткової  угоди № 6 від 26.08.04,  передбачена  лише відповідальність залізниці у вигляді оплати пені в розмірі, встановленому наказом Міністерства фінансів України № 83 від 06.04.1998р., а не строк повернення невикористаних коштів, а тому  суди  дійшли  обґрунтованого  висновку про відсутність порушень умов Договору  залізницею.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне  зазначити, що наказ від 06.04.98 № 83, на котрий  посилається скаржник, був виданий до набрання чинності Цивільним, Господарським, Бюджетним кодексами України та Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг  за державні кошти", які станом на час укладення  додаткової угоди № 6 від 26.08.04 врегулювали питання, що були  предметом регулювання  зазначеного наказу.

Вказаний наказ не був приведений у відповідність  до згаданих вище кодексів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України і підстав для їх скасування немає.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                                    ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні  касаційної  скарги  відмовити.Постанову від 11.07.06 Донецького апеляційного господарського суду зі справи № 36/95 залишити  без  змін.  

Головуючий                                                                       Божок В.С.

Суддя                                                                                 Костенко Т.Ф.

Суддя                                                                                Коробенко Г.П.