Рішення

від 05.06.2013 по справі 917/940/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2013 р. Справа №917/940/13

за позовом Прокуратури міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства , м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Полтавського колективного комерційно-виробничого підприємства "Будматеріали", вул. В.-Тирнівська, 32, м. Полтава, Полтавська область,36000

про стягнення грошових коштів в сумі 26 618,66 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н. дор. №19-14/990 від 10.04.2013 року

від відповідача: Ващенко Т.Б. дор. б/н від 02.06.2013 року

від прокуратури: Буленко О.О. посвідчення №012789 від 06.11.2011 року

В судовому засіданні 05.06.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 26618,66 гривень боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №441 від 01.11.2011 року, з яких: 13 248,66 гривень основний борг, 13248,66 гривень пеня, 121,34 гривень 3% річних.

04.06.2013 року до суду надійшло клопотання від Полтавської обласної ради про розгляд справи без їхньої участі.

Сторони та представник прокуратури проти задоволення даного клопотання не заперечували.

Суд клопотання Полтавської обласної ради задовольнив.

Від позивача 05.06.2013 року надійшла письмова довідка, в якій позивач повідомляє про сплату відповідачем по справі суми основного боргу в розмірі 13 248,66 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та річних підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник прокуратури підтримав позицію позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні також повідомив суд про сплату суми основного боргу та просив суд зменшити розмір пені, в зв'язку із скрутним фінансовим положенням.

Представник позивача та прокуратури не заперечували проти зменшення судом розміру пені в зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу.

Заслухавши представників сторін та прокуратури, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.11.2011 року між позивачем (теплопостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 441 (далі - договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі магазину "Будматеріали" по вул. Велико Тирнівська, 40б та по вул. Юрія Кондратюка,2 б.

Пунктом 17 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно тарифів встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено позивачу тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 802,18 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п.18 договору споживач зобов'язувався сплачувати за теплову енергію, в строки визначені договором з кінцевим розрахунком до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як свідчить розрахунок позивача, договірні зобов'язання в частині оплати отриманої теплової енергії відповідачем належним чином не виконувались внаслідок чого утворилась заборгованість. Так, за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року позивачем відпущено відповідачу теплової енергії на загальну суму 26408,41гривень, яку відповідач сплатив лише частково і за ним утворилась заборгованість в сумі 13 248,66 гривень.

Під час розгляду справи по суті позивачем та відповідачем було надано суду докази сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 13 248,66 гривень.

Отже, на підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, про відсутність предмету спору в частині стягнення 13 248,66 гривень основного боргу та про припинення провадження у справі згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України в даній частині.

На підставі пункту 21 договору та статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 13 248,66 гривень пені, 121,34 гривень 3% річних.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення пені та 3% річних суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Сторонами в п. 21 договору, узгоджено що у випадку не оплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочки платежу.

На підставі викладеного позивачем за період з 16.01.2013 року по 13.05.2013 року нараховано відповідачу пеню в розмірі13 248,66 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відповідно ч2. ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки (штраф, пеня).

Представник позивача та прокуратури проти зменшення розміру пені не заперечували.

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості та повністю сплатив суму основного боргу після подачі позову до суду.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, та дійшов висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені до 6 624,33 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

За період з 16.01.2013р. по 13.05.2013р. позивачем нараховано відповідачу 121,34 грн. - 3% річних.

Визначена позивачем сума 3% річних не перевищує розрахункову. В цій частині вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, ч.1 п.1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 13 248,66 гривень основного боргу провадження припинити.

3. Стягнути з Полтавського колективного комерційно-виробничого підприємства "Будматеріали" (вул. В. Тирнівська, 32, м. Полтава, Полтавська область,36000, р/р 26004173067067 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 05468802) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 6 624,33 гривень пені, 121,34 гривень 3% річних.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 624,33 гривень пені.

5. Стягнути з Полтавського колективного комерційно-виробничого підприємства "Будматеріали" (вул. В. Тирнівська, 32, м. Полтава, Полтавська область,36000, р/р 26004173067067 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 05468802) в доход Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030001) - 1720,50 гривень судового збору.

Видати накази при набранні рішенням законної сили.

повне рішення складено 07.06.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.