Рішення

від 06.06.2013 по справі 914/1365/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.13 Справа № 914/1365/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", м.Борислав Львівської області до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Блейд Транс", м.Львів про: стягнення 37 066,03 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Лобів М.Б. - представник ( довіреність від 03.01.2013 р ).

від відповідача : не з»явився.

Представнику позивача судом роз'яснено права та обов'язки, згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору : Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна", м.Борислав Львівської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блейд Транс", м.Львів, про стягнення 37 066,03 грн. заборгованості, у тому числі : 30 000,00 грн. основного боргу, 1772,88 грн. - 3% річних, 3000,00 грн. штрафу, 2293,15 грн. пені. Позивач просить також відшкодувати йому за рахунок Відповідача понесені судові витрати (судовий збір).

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 10.04.2013 року, розгляд справи призначено на 23.04.2013 року на 11 год. 30 хв.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана Позивачем 16.04.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням

№ 79014 0807639 3 про вручення рекомендованого поштового відправлення (за вх.№ 13764/13 від 22.04.2013 року).

16.05.2013 року від Відповідача повернулася ухвала про порушення провадження у справі ( вх.№ 17178/13 від 16.05.13 року), на довідці вказана причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

У судове засідання 23.04.2013 року Позивач явку повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали суду від 10.04.2013 року виконав частково, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

23.04.2013 року представником Позивача в судовому засіданні подано довідку, у якій Позивач повідомляє, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між ТзОВ «Етол-Україна» та ТзОВ «Блейд Транс» про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів. Окрім того, представником Позивача долучено до справи Витяги з ЄДРПОУ з відомостями про Позивача та про Відповідача.

Так, за відомостями у Витягу з ЄДРПОУ серія АБ №671321, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Блейд Транс» в статусі юридичної особи включено до ЄДР, ідентифікаційний код юридичної особи - 35621156, місцезнаходженням юридичної особи є адреса : 79058, Львівська область, місто Львів, Шевченківський район, Проспект В.Чорновола, будинок 63, тобто адреса, яку вказав Позивач у позовній заяві і на яку скеровано Відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів Позивачем, а судом - ухвалу від 10.04.2013 року про порушення провадження у справі.

В засіданні оглянуто оригінал договору та видаткових накладних, на які посилається Позивач у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неприбуття суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

За наведених обставин ухвалою від 23.04.2013 року суд відклав розгляд справи на 16.05.2013 року.

У судове засідання 16.05.2013 року Позивач явку повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали суду від 10.04.2013 року виконав, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

16.05.2013 року представником Позивача в судовому засіданні подано заяву у якій він повідомляє, що 3% річних в сумі 1772,88 грн. розраховано за період з 17.03.2011 року (включно) по 04.04.2013 року (включно), всього за 719 днів прострочки виконання Відповідачем грошового зобов»язання.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неприбуття суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

В засіданні, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про доцільність зобов'язати Позивача повторно скерувати Відповідачу копії позовної заяви від 18.03.2013 року про стягнення 37 066,03 грн. заборгованості та доданих до неї документів, про що до справи подати опис документів, вкладених у поштове відправлення і поштову квитанцію (фіскальний чек) в підтвердження факту відправлення стороні у справі рекомендованого листа з позовними матеріалами.

Ухвалою від 16.05.2013 року розгляд справи відкладено на 06.06.2013 року.

У судове засідання 06.06.2013 року Позивач явку повноважного представника забезпечив. Представником позивача подано до справи в засіданні докази повторного скерування Відповідачу по місцюзнаходження копії позовної заяви з документами та доказу отримання їх Відповідачем 30.05.13 р , а також подано Довідку за вих.№124 від 06.06.2013 року , у якій Позивач підтверджує, що за договором №79 від 01.03.2011 року, що укладений між ТзОВ «Етол Україна» та ТзОВ «Блейд Транс» і який є підставою заявлених вимог, станом на 06.06.2013 року жодних розрахунків по справі №914/1365/13 не було проведено Відповідачем ( опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція за 28.05.13 р , поштове повідомлення №79020 0152976,4 про отримання позовних матеріалів Відповідачем, Довідка вих.№124 від 06.06.2013 р долучені до матеріалів справи).

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, документів витребуваних ухвалами суду не подав. Причини невиконання вимог суду згідно ухвал у справі Відповідач суду не повідомив, їх поважність не довів, хоч про знаходження у провадженні Господарського суду Львівської області даної справи, про судові засідання ( час і місце їх проведення, про вимоги суду до сторін) Відповідач належно та своєчасно повідомлявся Господарським судом , про що свідчать відмітки, здійснені на зворотньому боці ухвал по справі про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України .

До повноважень господарських судів не віднесено з"ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Відтак, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв"язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов"язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р №18 із змінами та доповненнями , внесеними 23.03.2012р та 17.10.2012р "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Із врахуванням зазначеного, матеріалів даної конкретної справи, зокрема Витягу Серія АБ № 671321 з ЄДРПОУ, повернення до Господарського суду Львівської області органом зв"язку поштових конвертів з відміткою причин невручення кореспонденції Відповідачу " за закінченням терміну зберігання", які скеровувались Відповідачу за місцемзнаходження на адресу, яка вказана у позовній заяві і відомості про яку містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не вважається господарським судом як відсутність належних доказів виконання господарським судом обов"язку щодо повідомлення учасників судового процесу (Відповідача зокрема) про вчинення судом певних процесуальних дій.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, відповідач своїм правом скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блейд Транс" було укладено договір поставки № 79 від 01.03.2011 року, за яким Постачальник (Позивач) зобов»язується постачати Покупцю (Відповідачу) товар в асортименті, кількості та по ціні, що погоджується Сторонами в накладних, які є невід»ємною частиною цього Договору ( надалі іменується «товар»), вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов Договору ( надалі - договір).

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безвідсотковому порядку не пізніше 14 календарних днів з моменту фактичної передачі товару.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов»язань по ньому. За відсутності письмового повідомлення одної із Сторін про розірвання Договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Автоматичне продовження дії Договору здійснюється на кожен наступний рік , за умови відсутності письмового повідомлення одної із сторін про розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення його дії. Покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір , письмово повідомивши про це другу Сторону за 30 календарних днів.

На виконання зобов»язань за договором Позивачем було поставлено Відповідачу товар 02 березня 2011 року, на суму 30 000,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Факт поставки товару за цінами та в кількості , вартістю 30 000,00 грн. підтверджується видатковими накладними :

1. видатковою накладною №02-0302001 від 02.03.2011 року на поставку товару загальною вартістю 15000,00 грн. Строк оплати не пізніше 16.03.2011 року.

2.видатковою накладною №02-0302002 від 02.03.2011 року на поставку товару загальною вартістю 15000,00 грн. Строк оплати не пізніше 16.03.2011 року.

Товар Відповідачем було отримано. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.625 ЦК України Позивач заявив вимогу про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 1772,88 грн, а відповідно до умов п.5.3 , п.5.3 договору поставки №79 від 01.03.2011 року - вимоги про стягнення 2293,15 грн. пені та 3000,00 грн. штрафу.

Заявлені вимоги Позивач підтримав у повному обсязі, просить задоволити.

Відповідач заявлені Позивачем позовні вимоги не заперечив , не спростував належними та допустимими доказами; доказів проведення розрахунку з Позивачем за отриманий товар не подав.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України). Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві Товар (Товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар (Товари) і сплатити за нього певну грошову суму .

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше гне встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач в обумовлені договором строки не виконав зобов'язання щодо оплати отриманого від Позивача Товару на суму 30000,00 грн, чим свої зобов'язання за договором №79 від 01.03.2011 р. порушив.

Пунком 5.3. договору поставки передбачено, що у випадку прострочення оплати Покупцем поставленого товару останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення оплати товару.

Відповідно до розрахунку поданого до позовної сума пені складає 2293,15 грн.

Відповідно до п.5.4. договору поставки № 79 від 01.03.2011 року у випадку прострочення грошового зобов'язання понад 180 календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 10% від неоподаткованої суми невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до розрахунку поданого до позовної заяви сума штрафу складає 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку Позивача сума 3 % річних складає 1772,88 грн.

Згідно ст. 611 ЦК, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів ( робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов"язання, як пеня так її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Позивач правомірно, відповідно до п.5.3. договору, нарахував відповідачу 2293,15 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов"язання. Пеня нарахована відповідно до вимог Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання" , ст.231 ГК України, ст.549 ЦК України. Відповідач зауважень щодо розрахунку пені не висловив, вимогу про стягнення пені не спростував та не заперечив з посиланням на докази у справі та на норми матеріального права.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 2293,15 грн. пені підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлена.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов"язання за договором, штрафу та пені. На зазначене вказує Верховний Суд України у постанові від 27.04.2012 р та Вищий господарський суд України у постанові від 12.06.2012 р у справі №06/5026/1052/2011.

Позивачем правомірно нараховано, відповідно до умов п.5.4 договору поставки , штраф в розмірі 3000,00 грн. ( 10% від суми боргу 30000,00 грн).

Вимога Позивача про стягнення 3000,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .

У заяві від 15.05.13 р ( поданій до справі в засіданні 16.05.13р) Позивач пояснив, що 3% річних в сумі 1772,88 грн. нарахував за період з 17.03.2011року (включно) по 04.04.2013 року ( включно), всього за 719 днів прострочки. Слід зазначити, що вказаний Позивачем періоді має 750 днів, тобто, при розрахунку 3% річних Позивач допустив арифметичну помилку. Однак, поскільки щодо вимоги про стягнення 3% річних Позивач в порядку ст.22 ГПК України не подавав до суду заяв, а суд розглядає позов в межах заявлених вимог, то до задоволення підлягає вимога про стягнення 3% річних в сумі 1772,88 грн., яка розрахована за 719 днів прострочки виконання грошового зобов»язання Відповідачем.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги, підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,22, 32,33,34,36,43,49,75, 82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Блейд Транс" (79058, м.Львів, вул. Чорновола, будинок, 63, код ЄДРПОУ 35621156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" (82300, м.Борислав, вул.Коваліна, 46 Б, код ЄДРПОУ 25227710) заборгованість в сумі 37066,03 грн. ( у тому числі : 30000,00 грн. - основного бору, 1772,88 грн. - 3% річних, 3000,00 грн. - штрафу, 2293,15 - пені) та судовий збір в сумі 1720,50 грн.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 06.06.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.06.13 р.

Суддя Кітаєва С.Б.