Рішення

від 21.05.2013 по справі 919/416/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року справа № 919/416/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда",

ідентифікаційний код 23449799

(99059, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 16)

про стягнення неустойки в розмірі 8 125,88 грн,

Представники сторін:

позивач - Бекетова Н.С. - представник, довіреність від 25.07.2012;

відповідач - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

29.03.2013 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда" (далі - відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 8 125,88 грн /арк. с. 3-5/.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, серед іншого, на статтю 785 Цивільного кодексу України та зазначає, що укладений між сторонами Договір оренди нерухомого майна № 50-05 від 30.11.2007 припинив свою дію 21.12.2012, натомість відповідач повернув об'єкт оренди позивачеві лише 15.01.2013, а тому зобов'язаний сплатити неустойку за час прострочки повернення майна після закінчення строку дії договору оренди.

Ухвалою суду від 05.04.2013 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 07.05.2013 /арк. с. 1-2/.

Ухвалою від 07.05.2013 розгляд справи був відкладений на 21.05.2013, зокрема, через неявку представника відповідача та невиконання ним вимог суду /арк. с. 34-35/.

У засідання суду 21.05.2013 відповідач явку свого повноваженого представника знову не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /арк. с. 36/, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) /арк. с. 26-27, 30/; відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011№ 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання, адже розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалу про порушення провадження у справі від 05.04.2013 та ухвалу про відкладення розгляду справи від 07.05.2013 було надіслано відповідачу за адресою, яка повідомлена позивачем та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Обидві ухвали було отримано представниками відповідача, про що свідчать їх підписи на повідомленнях про вручення поштових відправлень /арк. с. 31, 36/. За викладених обставин суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Присутня в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2007 між територіальною громадою міста Севастополя, від імені якої діяв Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда" (Орендар) був укладений Договір оренди № 50-05 (далі - Договір) /арк. с. 9-10/, який є новою редакцією Договору оренди № 50-05 від 10.02.2005 /арк. с. 14-15/ (пункт 8.2 Договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усенко Т.Т. та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 3405 та Державному реєстрі правочинів за № 2534198 /арк. с. 13/.

В подальшому, сторонами були підписані Протокол узгодження змін від 23.01.2008 /арк. с. 23/, Додатковий договір від 20.03.2008 /арк. с. 8/ та Додаткову угоду від 17.09.2009 /арк. с. 24/ до вищевказаного Договору.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду вбудовані нежилі приміщення (з № 1-1 по № 1-9) загальною площею 266,6 м 2 , в цілому, з ґанком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. П.Корчагіна, 16, яке перебуває на балансі РЕП-9 (надалі - об'єкт оренди), вартість якого згідно зі звітом про експертну оцінку від 30.11.2006 становить 263 840,00 грн.

Актом приймання-передачі майна, складеним та підписаним сторонами 30.11.2007, підтверджується факт передачі в оренду нерухомого майна, площею 266,6 м 2 , яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 16 /арк. с. 12/.

Орендна плата з 01.01.2007 складає 4 065,10 грн за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункти 3.2, 3.3 Договору).

Сторони домовились, що Договір діє до 21.12.2012 (пункт 7.1 Договору в редакції Протоколу від 23.01.2008 узгодження змін до Договору оренди № 50-05 від 30.11.2007 та Додаткового договору від 20.03.2008 до Договору) та припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку оренди передбаченого Договором (пункт 7.5 Договору).

Пунктами 2.5 та 4.12 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний при припиненні дії договору повернути орендоване майно в належному стані, з урахуванням його зносу - протягом одного тижня після закінчення договору, що оформлюється відповідним актом. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.01.2013 у справі № 5020-1186/2012 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда", серед іншого, встановлено факт припинення Договору оренди № 50-05 від 30.11.2007 з 21.12.2012 /арк. с. 39-43/.

Проте, як убачається з матеріалів справи, об'єкт оренди фактично був повернутий Орендодавцеві (позивачу) лише 15.01.2013 /арк. с. 25/, у зв'язку з чим позивач, на переконання останнього, має право на отримання від відповідача неустойки за весь час прострочення виконання ним обов'язку щодо повернення майна після припинення Договору.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочку виконання останнім зобов'язання щодо повернення орендованого за Договором майна після припинення дії договору.

Отже, до предмета доказування у цій справі входить встановлення факту порушення відповідачем визначених чинним законодавством та умовами Договору оренди № 50-05 від 30.11.2007 строків виконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди після припинення дії Договору.

За приписами частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено вище, рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.01.2013 у справі № 5020-1186/2012 між цими ж сторонами, яке набрало законної сили 02.02.2013, встановлено факт припинення Договору оренди № 50-05 від 30.11.2007 з 21.12.2012, а тому цей факт є преюдиціальним та не підлягає повторному доведенню при розгляді даної справи.

Статтею 785 Цивільного кодексу України (яка підлягає застосуванню до спірних відносин в силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України) унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, Договір оренди нерухомого майна № 50-05 від 30.11.2007 припинив свою дію з 21.12.2012.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення Договору.

Отже, зважаючи на положення пункту 2.5 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда" було зобов'язано повернути орендоване за Договором майно в строк по 28.12.2012 включно. Натомість, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого за вказаним Договором майна не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Як убачається з Акта приймання-передачі орендованого майна від 15.01.2013, підписаним обома Сторонами, об'єкт оренди повернуто Орендодавцеві лише 15.01.2013 /арк. с. 25/. Таким чином, прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна тривало з 29.12.2012 по 14.01.2013 включно.

За викладених обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого за договором майна після припинення Договору оренди, а тому повинен сплатити неустойку у встановленому законом розмірі, а саме: у розмірі подвійної орендної плати - за весь період прострочення виконання зобов'язання: з 29.12.2012 по 14.01.2013.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідачем не надано належних та допустимих доказів вжиття вичерпних заходів, спрямованих на безумовне виконання свого обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкта оренди після припинення договору оренди, та наявності прострочення кредитора.

Розрахунок неустойки, наданий позивачем /арк. с. 7/, судом перевірено та визнано вірним.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 8 125,88 грн за період з 29.12.2012 по 14.01.2013 є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда" (ідентифікаційний код 23449799; 99059, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 16; відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) неустойку в сумі 8 125,88 грн (вісім тисяч сто двадцять п'ять грн 88 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.05.2013.

Суддя підпис В.О. Головко