Рішення

від 14.05.2013 по справі 919/393/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа № 919/393/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 24872845

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до Приватного підприємства „Туя",

ідентифікаційний код 31016618

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 37, кв. 38)

про розірвання договору та повернення майна,

Представники сторін:

позивач - явку повноважного представника не забезпечив;

відповідач - явку повноважного представника не забезпечив.

Обставини справи:

01.04.2013 Севастопольська міська Рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Приватного підприємства „Туя" (далі - відповідач) про розірвання Договору оренди від 07.09.2007, зареєстрованого 19.10.2007 за № 040765900180, земельної ділянки площею 0,5600 га, розташованої на Камишовому шосе, 80, наданої для будівництва та обслуговування автомобільної стоянки з пунктом обслуговування маршрутних таксі, укладеного з Приватним підприємством „Туя"; та зобов'язання Приватного підприємства „Туя" повернути Севастопольській міській Раді земельну ділянку площею 0,5600 га, розташовану за адресою: Камишове шосе, 80, у стані, придатному для її використання за цільовим призначенням „для будівництва та обслуговування автомобільної стоянки з пунктом обслуговування маршрутних таксі", шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки (з урахуванням заяви від 23.04.2013 про уточнення прохальної частини позовної заяви /арк. с. 37-38/).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди земельної ділянки від 07.09.2007 в частині повного та своєчасного внесення плати за землю.

У засіданні суду 23.04.2013 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданими йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, у засідання суду явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином /арк. с. 44-47/ за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 29/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду від 03.04.2013 про порушення провадження у справі та від 23.04.2013 про відкладення розгляду справи, які надіслано за місцезнаходженням відповідача /арк. с. 29/, повернулись до суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання" /арк. с. 33-36, 44-47/.

В свою чергу, позивач був повідомлений про дату, час і місце даного судового засідання безпосередньо в минулому судовому засіданні під запис у протоколі судового засідання, у відповідному повідомленні /арк. с. 40/, а також додатково ухвалою від 23.04.2013 /арк. с. 42-43/.

За таких обставин суд вважає сторін такими, що повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують їх спірні правовідносини, суд вирішив розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2007 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Приватним підприємством „Туя" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) /арк. с. 9-18/.

Договір укладений строком на 25 років (пункт 3.1 Договору) та зареєстрований у Державному реєстрі земель 19.10.2007, запис № 040765900180.

За змістом пунктів 1.1, 2.1 Договору Орендодавець (позивач) відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1950 від 16.05.2007 передає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,5600 га, яка розташована за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе 80, для будівництва та обслуговування автомобільної стоянки з пунктом обслуговування маршрутних таксі, з віднесенням цих земель до категорії земель жилої та громадської забудови.

Як убачається з Плану земельної ділянки /арк. с. 19/, Кадастрового плану земельної ділянки /арк. с. 20/ та Акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) /арк. с. 21/, які є Додатками до вказаного Договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер орендованої земельної ділянки - 85 364 000 00:01:004:0105.

Згідно із пунктом 2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає:

а) на період будівництва, до здачі об'єкта в експлуатацію - 559 819,00 грн, що підтверджується випискою з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 770/1, виданої Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів 07.06.2007;

б) на наступний період - 1 119 638,00 грн, що підтверджується випискою з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 771/1, виданої Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів 07.06.2007.

Відповідно до пункту 4.1 Договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється згідно з Методикою визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженою рішенням Севастопольської міської Ради № 1348 від 14.10.2003, у розмірі 2,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно з розрахунком складає:

а) на період будівництва: 559 819,00 грн * 0,025 = 13 995,48 грн;

б) на наступний період: 1 119 638,00 грн * 0,025 = 27 990,95 грн;

Наведений розрахунок річної орендної плати корегується щорічно відповідно до пункту 4.5 Договору (пункт 4.3 Договору).

Орендна плата за землю сплачується Орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду місяця, в національній валюті України на спеціальний бюджетний рахунок міста у районному фінансовому управлінні за місцем розташування земельної ділянки. Нарахування орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Розмір річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку в строк до 01 лютого поточного року у залежності від щорічно індексованої грошової оцінки земельної ділянки. В строк до 15 лютого поточного року щорічний розрахунок орендної плати, узгоджений з Орендодавцем, подається Орендарем державній податковій інспекції за місцем розташування земельної ділянки (пункти 4.4, 4.5, 4.6 Договору).

Відповідно до підпункту „г" пункту 9.2.2 Договору Орендар зобов'язаний почати освоєння земельної ділянки та завершити забудову згідно з передбаченим пунктом 5.2 Договору цільовим призначенням протягом двох років з моменту підписання акта приймання-передачі земельної ділянки. При цьому якщо належним чином затвердженою проектною документацією передбачено інший строк будівництва, то за клопотанням Орендаря до договору вносяться відповідні зміни в частині збільшення цього строку.

Також, підпунктом „к" пункту 9.2.2 Договору на Орендаря покладено обов'язок своєчасно вносити орендну плату відповідно до розділу 4 Договору та щорічно до 20 січня надавати Орендодавцю довідку про платежі з орендної плати за рік, що сплинув, засвідчену податковою інспекцією.

За умовами Договору (пункти 12.3, 12.4) дія Договору припиняється шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та ін.;

- з інших підстав, визначених законом.

Орендодавець може розірвати договір в односторонньому порядку у випадках:

- використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- несплати орендарем протягом трьох місяців орендної плати в повному обсязі.

За невиконання зобов'язань за договором оренди земельної ділянки сторони несуть відповідальність згідно із законами України та цим Договором (пункт 13.1 Договору).

Відповідно до пункту 13.7 Договору у випадку, якщо Орендар протягом строків, визначених у Договорі, не виконав частину або усі умови та обов'язки, обумовлені ним, договір розривається з вини та за рахунок Орендаря в порядку, визначеному у цьому Договорі.

07.09.2007 сторонами Договору підписаний Акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку, площею 0,5600 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 80 /арк. с. 22/.

Таким чином суд установив, що позивач (Орендодавець) свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме передав земельну ділянку Орендарю (відповідачеві).

Натомість відповідач умови Договору порушив: розрахунки орендної плати за 2011, 2012 роки до Севастопольської міської Ради для узгодження не надавав, орендну плату за вказаний період не вносив.

У зв'язку з невиконанням Орендарем договірних зобов'язань, у тому числі: систематичною несплатою Орендарем плати за користування земельною ділянкою, Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 5044 від 11.12.2012 про розірвання Договору оренди землі від 07.09.2007 /арк. с. 23/.

У зв'язку із прийняттям вказаного рішення Орендодавець надіслав на адресу Орендаря листа за вих. № 03-15/552 від 30.01.2013, в якому звернув увагу останнього на порушення ним істотних умов Договору оренди, та запропонував підписати Угоду про дострокове розірвання Договору від 07.09.2007 і повернути орендоване майно за Актом приймання-передачі /арк. с. 24/.

Проте, Орендар на вищезазначений лист не відповів, наявну заборгованість не погасив, угоду про дострокове розірвання договору оренди землі не підписав, що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Виходячи зі змісту статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя належить до повноважень Севастопольської міської Ради.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Як убачається із матеріалів справи, 07.09.2007 між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди землі.

Отже, спірні правовідносини сторін, що виникли із договору оренди землі, є земельними правовідносинами, а тому регулюються нормами Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі". Крім того, застосуванню до спірних правовідносин підлягають загальні норми Цивільного кодексу України, які розкривають зміст зобов'язання, регулюють питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань, а також визначають загальний порядок розірвання договорів.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 Закону України „Про оренду землі").

Судом установлено, що за умовами Договору Орендар, серед іншого, зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату відповідно до розділу 4 Договору (підпункт „к" пункту 9.2.2 Договору), тобто щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду місяця (пункт 4.4 Договору) в розмірі, визначеному пунктом 4.2 Договору, з урахуванням пунктів 4.3 та 4.5 Договору.

Таким чином, укладення Договору оренди земельної ділянки від 07.09.2007 зумовлює виникнення у Орендаря - Приватного підприємства „Туя" - зобов'язання по внесенню орендних платежів.

Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору (ст. 611 ЦК України). В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання Орендарем зобов'язань за договором в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за землю підтверджується, зокрема, Довідкою Державної податкової служби у місті Севастополі № 177/9/15-225 від 14.02.2012, відповідно до якої у Приватного підприємства „Туя" станом на 01.02.2012 існує податковий борг зі сплати орендної плати за землю в сумі 25,6 тис. грн /арк. с. 26/. Оскільки за умовами Договору (пункт 4.2) річний розмір орендної плати на період будівництва становить 13,99548 тис. грн, тобто близько 14,0 тис. грн, та підлягає відповідному корегуванню і індексації, то період заборгованості становить близько 2 років, що безумовно перевищує 3 місяці.

Статтею 24 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Водночас, згідно з пунктом „в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою (пункт „д" статті 141 ЗК України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Право розірвати договір за рішенням господарського суду на вимогу однієї зі сторін у випадку несплати орендарем протягом трьох місяців орендної плати в повному обсязі передбачено пунктом 12.4 Договору.

Пунктом 2.23 розділу 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами та доповненнями) визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених норм, доказів внесення орендної плати у повному обсязі відповідачем не надано. Натомість судом установлено, а матеріалами справи підтверджено, що орендна плата за Договором не сплачувалася відповідачем у повному обсязі більше трьох місяців, що являється підставою для розірвання договору оренди.

Зазначене у сукупності свідчить про порушення Орендарем прав позивача на отримання ним плати за оренду земельної ділянки та є підставою для розірвання Договору оренди земельної ділянки від 07.09.2007.

Крім того Орендарем порушено умови підпункту „г" пункту 9.2.2 Договору щодо освоєння земельної ділянки та завершення забудови відповідно до встановленого у пункті 5.2 цільового призначення - протягом двох років з моменту підписання Акта приймання-передачі земельної ділянки.

Як убачається з матеріалів справи, Акт приймання-передачі земельної ділянки був підписаний сторонами 07.09.2007 /арк. с. 22/. Отже Орендар повинен був завершити забудову земельної ділянки в строк до 07.09.2009 включно. Водночас, з листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі за вих. № 7/27-6622 від 30.10.2012 /арк. с. 27/ убачається, що Приватному підприємству „Туя" було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 138 від 19.04.2010 та зареєстровано декларацію на початок виконання будівельних робіт № СТ 08311083074 від 21.11.2011, однак об'єкт в експлуатацію не введено.

Також, відповідно до пункту 10.1 Договору Орендар прийняв на себе зобов'язання по участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя відповідно до чинного законодавства та рішення Севастопольської міської Ради № 1429 від 22.10.2003 „Про норми пайової участі (внесків) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури в місті Севастополі", для чого Орендар повинен був у строк до отримання дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт (після розробки проектно-кошторисної документації, але не пізніше одного року від дати приймання-передачі земельної ділянки) укласти із Севастопольською міською державною адміністрацією договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.

Як зазначалося вище, Акт приймання-передачі земельної ділянки був підписаний сторонами 07.09.2007 /арк. с. 22/, а отже Орендар був зобов'язаний укласти відповідний договір в строк до 07.09.2008 включно. Натомість, із листа Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який згідно з пунктами 4, 10.53 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (в редакції рішення Севастопольської міської Ради № 9128 від 26.01.2010) є виконавчим органом Севастопольської міської Ради, що здійснює підготовку та укладає договори про пайову участь (внески) забудовників у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя і контролює їх виконання, убачається, що такий договір (Договір № 38) був укладений відповідачем лише 29.09.2009 (лист № 01-15/4036 від 26.10.2012 /арк. с. 25/), тобто більше ніж через рік від встановленої дати. До того ж, за повідомленням Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради станом на 25.10.2012 Приватним підприємством „Туя" не виконані зобов'язання за вказаним Договором.

Таким чином, поряд із несплатою орендної плати відповідачем порушені умови Договору щодо строків освоєння (забудови) земельної ділянки та участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.

За викладених обставин, вимога Севастопольської міської Ради про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 07.09.2007 є правомірною, відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та підлягає задоволенню.

При цьому суд зауважує на наступному.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, Договір оренди земельної ділянки від 07.09.2007 вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Частина друга статті 16 Цивільного кодексу України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів примусове виконання обов'язку в натурі.

Абзацом першим статті 34 Закону України „Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Підпунктом „н" підпункту 9.2.2 пункту 9.2 Договору встановлений обов'язок Орендаря повернути Орендодавцю земельну ділянку після припинення чи розірвання Договору, у стані придатному для її використання за цільовим призначенням.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди, об'єкт оренди - земельна ділянка, загальною площею 0,5600 га, розташована за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 80, - підлягає поверненню позивачеві.

За таких обставин позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку Севастопольській міській Раді, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача і підлягає стягненню з нього на користь позивача в розмірі 2 294,00 грн (1 147,00 * 2).

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди від 07.09.2007 земельної ділянки загальною площею 0,5600 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 80, наданої для будівництва та обслуговування автомобільної стоянки з пунктом обслуговування маршрутних таксі, укладений між Севастопольською міською Радою та Приватним підприємством „Туя", зареєстрований у Державному реєстрі земель 19.10.2007 за № 040765900180 - з дати набрання рішенням у цій справі законної сили.

3. Зобов'язати Приватне підприємство „Туя" (ідентифікаційний код 31016618; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 37, кв. 38) повернути Севастопольській міській Раді (ідентифікаційний код 24872845; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) земельну ділянку, площею 0,5600 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 80, кадастровий № 85 364 000 00:01:004:0105 - шляхом підписання акта приймання-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Туя" (ідентифікаційний код 31016618; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 37, кв. 38; п/р 260040304401 у Севастопольській філії ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит", МФО 384812, або з інших рахунків) на користь Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 24872845; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, п/р 35419002000304 у ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, або на інші рахунки) судовий збір у сумі 2 294,00 грн (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.05.2013.

Суддя (підпис) В.О. Головко