Постанова

від 28.05.2013 по справі 801/2561/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2013 р. (10:52) Справа №801/2561/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Кузьміна О.В., представника позивача - Умєрова С.У., довіреність № б/н від 07.03.13, представника відповідача - Мирошніченко К.С., довіреність № 19/10.1-16 від 01.03.13, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовом Приватного підприємства "Стройсервіс Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Стройсервіс Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про:

- визнання протиправним і скасування наказу №412 від 50.02.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»;

- визнання протиправними дій з проведення перевірки, за результатами якої було складено акт від 14.02.2013 року №3703/10/15-2/37171812 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Стройсервіс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» за період з 01.11.2011 року;

- визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року №0003421502, №0001801501.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на безпідставність прийняття наказу з проведення перевірки на підставі пп.78.1.1 п.78 ст.78 Податкового кодексу України, висновків акту перевірки відповідача щодо нікчемності господарських операцій позивача із контрагентом - КП «Альянс».

Ухвалами суду від 08.04.2013 року провадження у справі відкрито та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши надані докази у справі та оцінивши їх у сукупності, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року №0003421502, №0001801501 та підлягають задоволенню в цій частині, а в іншій частині у позові слід відмовити, з наступних підстав.

Приватне підприємство "Стройсервіс Плюс" є юридичною особою (ідентифікаційний код 37171812), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.68), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.80).

Відповідачем на адресу позивача направлено запит від 05.10.2012 року про надання інформації та її документального підтвердження, згідно до якого, на підставі виявлених розбіжностей за даними реєстрів виданих і одержаних податкових накладних (наданих в електронному вигляді) з даними контрагентів, для проведення зустрічної звірки правомірності нарахування ПДВ по декларації за листопад 2011 року позивачу необхідно надати копії документів по взаємостосунках із КП «Альянс». (а.с.117).

Листом відповіддю на зазначений запит вх.№33454/10 від 13.10.2012 року позивачем надано до податкового органу виписку з банку, платіжне доручення, договір, акт виконаних робіт, реєстр податкових накладних, податкова накладна (а.с.118).

05.02.2013 року на підставі пп. 20.1.4 п. 20 ст. 20, пп. 78.1.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем прийнято наказ №412 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Стройсервіс плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року (а.с.65).

Судом встановлено, що вірною датою прийняття наказу, який позивач просить визнати протиправним та скасувати у п.1 позовних вимог, є 05.02.2013 року.

На підставі наказу №412 від 05.02.2013 року, посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Стройсервіс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, про що складено акт від 14.02.2013 року №775/15.2/37171812 (вих. № 3703/10/15.2) (а.с.16, надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, пп. 138.8.1, п.138. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20631, у тому числі по періодах: 4 квартал 2011 року у сумі 20631 грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 п.198.6, п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України, заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 17940 грн., в тому числі: за грудень 2011 року на суму ПДВ 17940 грн.

В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника КП «Альянс» у зв'язку із відсутністю у нього об'єктів оподаткування; зазначений контрагент позивача здійснював господарську діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам, що на думку податкового органу підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс».

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено два податкових повідомлення-рішення: №0003421502 від 27.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22425 грн., у тому числі за основним платежем - 17940 грн. та штрафними санкціями - 4485 грн. (а.с.7); та №0001801501 від 27.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 20631 грн. (а.с.9).

Не погодившись із рішеннями та діями відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно пп. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Зазначені у пп. 78.1.1 ПК обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію органом державної податкової служби свого права на проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України вказано, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності наступних обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, встановлено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до абз. 1) п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів (інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; у наданих великими платниками податків в електронному вигляді копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронному вигляді, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, податковий орган має право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації та її документального підтвердження у випадку, якщо у податкового органу виникають питання щодо достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Підставами проведення перевірки відповідачем вказано саме пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, отже, для її проведення повинні мати місце наступні обставини:

- наявність фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації;

- ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби на адресу позивача направлено запит від 05.10.2012 року про надання документів по взаємостосунках із КП «Альянс», а саме: фінансово-господарські документі, підтверджуючі факт сплати - платіжні документи: виписування банківських установ, прибутково-видаткові касові ордери, чеки РРО; товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі виконаних робіт; господарські договори, складені платником ПДВ - контрагентом, по якому виявлено розбіжності; реєстри одержаних і виданих податкових накладних за звітний період (листопад 2011 року); копії податкових накладних; прибуткові (видаткові) накладні (а.с.117).

Листом-відповіддю на зазначений запит вх.№33454/10 від 13.10.2012 року позивачем надано до податкового органу виписку з банку, платіжне доручення, договір, акт виконаних робіт, реєстр податкових накладних, податкову накладну (а.с.118).

Слід зазначити, що посадова особа відповідача оцінює повноту та достовірність даних, що містяться у наданих позивачем документах бухгалтерського та податкового обліку на власний розсуд, крім того самостійно визначає обсяг витребуваної податкової інформації, на підставі якої може дійти висновку про виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що листом-відповіддю вх.№33454/10 від 13.10.2012 року позивачем не в повному обсязі було надано витребуваних податковим органом документів, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не було додержано вимоги пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України при прийнятті оскаржуваного наказу.

Крим того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 17, ст. 2 КАС України до адміністративних судів може бути оскаржено рішення суб'єкта владних повноважень, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, якщо позивач вважає, що цим рішенням його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тобто зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, про що вказано в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 р. № 1145/11/13-10.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішенням суб'єкта владних повноважень. Вказане рішення повинно бути таким, що породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки.

Проте, цьому з урахуванням того, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з рішенням контролюючого органу, зокрема, в даному випадку - наказу про проведення перевірки, вимога про визнання протиправним та скасування вказаного рішення, а саме наказу про проведення перевірки, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту шляхом пред'явлення позову про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 11.10.2010 р. у справі № К-1861/09.

Тобто порушене право позивача може бути захищене останнім шляхом оскарження прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення про збільшення суми податкового зобов'язання за основним платежем та/або штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем при звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки обраний неналежний спосіб захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу №412 від 05.02.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги в частині визнання протиправними дій з проведення перевірки позивача, за результатами якої було складено акт від 14.02.2013 року №3703/10/15-2/37171812 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Стройсервіс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» за період з 01.11.2011 року, ґрунтуються саме на безпідставності прийняття наказу №412 від 05.02.2013 року, тому зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом залучено до матеріалів справи податкові накладну №238 від 28.11.2011 року на підставі якої сформовано спірний податковий кредит на суму 107638,97 грн., у тому числі ПДВ - 17939,83 грн. (а.с.35).

Вищевказана податкова накладна, відповідає вимогам ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та КП «Альянс», що, на думку посадової особи відповідача, підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, даними досудового слідства.

Висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та КП «Альянс» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

Між позивачем (підрядник) та управлінням житлово-комунального господарства Сімферопольської міської ради (замовник) укладено договір підряду №165 на виконання робіт на об'єкті: капітальний ремонт шиферної крівлі житлового будинку по вул. Залеська, 81, м. Сімферополь, відповідно до якого позивач зобов'язується відповідно до умов угоди виконати власними та залученими силами роботи на зазначеному об'єкті. Відповідно до п.19 договору підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників(а.с.46).

У зв'язку із зазначеним, між позивачем (замовник) та КП «Альянс» (підрядник) було укладено договір підряду №1453 від 01.10.2011 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт шиферної крівлі житлового будинку по вул. Залеська, 81, м. Сімферополь.

На підставі зазначеного договору КП «Альянс» було виконано роботи з ремонту зазначеного об'єкту, про що складено акт прийому виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року, відповідно до якого виконано робіт на суму 253373,52 грн., з якої вартість матеріальних ресурсів постачання замовника з ПДВ складає 145734,55, вартість виконаної роботи підрядника з ПДВ складає 107638,97 грн. (а.с.38).

За виконання роботи з капітального ремонту позивачем було сплачено КП «Альянс» 116618,80 грн., що підтверджується наданим платіжним дорученням №1 від 21.11.2011 року (а.с.132).

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Здійснення робіт з капітального ремонту позивача як підрядника та КП «Альянс» як субпідрядника на об'єкті по вул. Залеська, 81, м. Сімферополь підтверджується наданими актами виконаних робіт за жовтень-листопад 2011 року, підсумковими відомостями ресурсів, актом ревізії фінансово-господарської діяльності Управління житлово-комунального господарства Сімферопольської міської ради (а.с.38,42, 51, 75, 127, 139).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем виконаних КП «Альянс» робіт, в тому числі ПДВ, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, виданої податкової накладної, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та невиконання контрагентом позивача робіт.

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує неможливістю провести зустрічну звірку контрагентів позивача, даними досудового слідства.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та КП «Альянс», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від КП «Альянс» робіт. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарською угодою КП «Альянс» в розмірі 17939,83 грн. є правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0003421502 від 27.02.2013 року про нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 17940 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4485 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням № 0001801501 від 27.02.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарські операції зі своїми постачальними первинними документи, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001801501 від 27.02.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та підлягають задоволенню частково.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 430,56 грн., які сплачені до бюджету згідно до квитанції № ПН589 від 11.03.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.05.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 03.06.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби №0003421502 від 27.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22425 грн., у тому числі за основним платежем - 17940 грн. та штрафними санкціями - 4485 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби №0001801501 від 27.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 20631 грн.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства "Стройсервіс Плюс" (ідентифікаційний код 37171812) витрати зі сплати судового збору у розмірі 430,56 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. М. Залки, буд.1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.