Рішення

від 29.05.2013 по справі 910/5603/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5603/13 29.05.13 За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»

До 1) Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім»

2) Харківської об'єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України

Про відшкодування шкоди в порядку регресу 11 446,02 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Балдук А.О. - за дов. № ГН-13-Ю від 02.01.2013р.

Від відповідача 1) не з'явилися

2) не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім»; Харківської об'єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 11 446,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №026837-02-21-01 від 08.07.2008р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «NISSAN MICRA» (державний реєстраційний номер АХ 8649 ВК), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ 2121» (державний реєстраційний номер АХ 0832 АХ), яким скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Український Страховий Дім» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/5728439), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.03.2013 порушено провадження у справі №910/5603/13 та призначено розгляд справи на 22.04.2013.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.04.2013, від 20.05.2013 розгляд справи відкладався, відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2013 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 22.04.2013 представник відповідача подав відзив на позовну заяву №109/07/22 від 19.04.2013, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, крім того подав клопотання про застосування строків позовної давності.

Представник позивача у судове засідання 29.05.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача-1 у судове засідання 20.05.2013 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

Представники відповідача-2 у судові засідання 22.04.2013, 20.05.2013 та 29.05.2013 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 28.03.2013 про порушення провадження у справі №910/5603/13 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/5603/13.

В судовому засіданні 29.05.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (правонаступником якого є ПАТ СК «ВУСО») (далі - Страховик) та Чернухою І.В. (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту 026837-02-21-01 (далі - Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «NISSAN MICRA», державний реєстраційний номер АХ 8649 ВК.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 26.12.2008р. в Харкові, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «NISSAN MICRA», державний реєстраційний номер АХ 8649 ВК, що знаходився під керуванням Страхувальника, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2121», державний реєстраційний номер АХ 0832 АХ, що належить Харківській об'єднаній технічній школі товариства справляння обороні України, під керуванням Галинського О.М.

В результаті ДТП автомобіль «NISSAN MICRA», державний реєстраційний номер АХ 8649 ВК, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім'я Страхувальника (копія довідки в справі).

Згідно зі Звітом про оцінку розміру збитків спричинений пошкодженням транспортного засобу №01-18/0-2 від 20.02.2009р., складеного СПД Куліш А.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «NISSAN MICRA», державний реєстраційний номер АХ 8649 ВК, у результаті його пошкодження при ДТП, складає 11 446,02 грн.

Відповідно до заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та на підставі Страхового акту №1619-02 від 11.03.2009 року позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 11 454,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням: №3744 від 11.03.2009р. (копія платіжного доручення у справі).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.02.2009р. (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Голинським О.М. п. 26.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «NISSAN MICRA», державний реєстраційний номер АХ 8649 ВК, шляхом укладення Харківською об'єднаною технічною школою товариства сприяння обороні України з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5728439 (тип договору -1, який передбачає страхування відповідальності будь-якої особи, який на законних підставах керує автомобілем, зазначеним у полісі, належним чином засвідчений поліс міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Харківською об'єднаною технічною школою товариства сприяння обороні України полісу №ВВ/5728439 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Голинським О.М. шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «ВАЗ 2121», державний реєстраційний номер АХ 0831 АХ.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Голинським О.М. транспортного засобу «ВАЗ 2121», державний реєстраційний номер АХ 0831 АХ.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 14.06.2010р. Відповідачу-1 була направлена регресна вимога №2976 на виплату страхового відшкодування у розмірі 10 936,02 грн. (копія вимоги в справі).

Зі слів Позивача суму страхового відшкодування Відповідач-1 виплатив частково, а саме у розмірі 9 515,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №527 від 30.08.2010р., №531 від 31.08.2010р., №547 від 08.09.2010р., №573 від 16.09.2010р., №584 від 23.09.2010р., №608 від 30.09.2010р., №638 від 18.10.2010р. (оригінали яких додані відповідачем до відзиву на позовну заяву), а тому станом на дату винесення рішення Відповідач -1 має заборгованість у розмірі 1 429,55 грн.

Крім того, Позивач у позовній заяві просив стягнути з Відповідача - 2 невідшкодовану частину позовних вимог - франшизу у розмірі 510,00 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, про що зазначив у відзиві на позову заяву, посилаючись а те, що суму страхового відшкодування було виплачено позивачу повністю у розмірі 9 515,27 грн., з розрахунку: 11 454,82 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) - 1 429,55 грн. (ПДВ, що не були підтвердженні Позивачем належними доказами, що підтверджують витрати з відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ) - 510,00 грн. (розмір франшизи).

Крім того, у клопотанні №109/07/23 від 19.04.2013р. Відповідач-1 просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник Позивача у поясненнях щодо клопотання про застосування строку позовної давності та відзиву на позову заперечував проти застосування судом строку позовної давності посилаючись на ст. 264 ЦК України.

Частиною 4 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої, заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права про особу, яка його порушила; за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно абзацу 4 пункту 8 Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди» регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Частинами 1 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого обов'язку або іншого обов'язку; після переривання перебіг починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не враховується.

А тому враховуючи зазначене, перебіг позовної давності перервався коли Відповідачем було визнано вимогу Позивача та виплачено частково страхове відшкодування (вчиненням особою дії), що підтверджується платіжними дорученнями (оригінали яких містяться в матеріалах справи). Крім того, зважаючи на п. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг починається заново ; час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не враховується (аналогічоїпозиції дотримується у своїй постанові ВГС України у своїй постанові від 10.04.2012р. за №35/17-3525-2011).

Тобто, вимога позивача щодо стягнення з Відповідача-1 заборгованості у розмірі 1429,55 грн., знаходиться за межами строку загальної позовної давності.

Розглянувши подане клопотання представника Відповідача-1, заслухавши пояснення представників сторін та уважно дослідивши матеріали справи суд відмовляє Відповідачу - 1 у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з Відповідача-1 страхового відшкодування у розмірі 1 429,55 грн. потрібно зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що виплата страхового відшкодування у розмірі 11 454,82 грн. була здійснена Позивачем Страхувальнику відповідно до статті 25 ЗУ «Про страхування» з урахуванням заяви Страхувальника від 29.12.2008р., та страхового акту №1619-02 від 11.03.2009р., що підтверджується платіжним дорученням №3744 від 11.03.2009р.

Так, відповідно до зазначеного платіжного доручення №3744 від 11.03.2009р. в призначенні платежу якого зазначено, що виплата страхового відшкодування здійснювалась без урахування ПДВ.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальне за завдані збитки.

А тому зважаючи на зазначене факт невиконання Відповідачем-1 зобов'язання належним чином Позивачем доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача-2 510,00 грн. потрібно зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного Кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між; фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової від повідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, розмір фран шизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні дого вору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподі яний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розра хованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової від повідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Пунктом 37.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової від повідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, Страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Представник відповідача-2 у судові засіданні 22.04.2013 та 20.05.2013 не з'являвся, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/5303/13 не виконав.

Факт невиконання Відповідачем-2 зобов'язання належним чином Позивачем доведений, документально обґрунтований, Відповідачем-2 не спростований.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачами не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на відшкодування судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» страхового відшкодування у розмірі 9 515,27 грн. - відмовити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, Печерський район, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 3, код ЄДРПОУ 32556540) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, п/р №26506000000761 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023, код ЄДРПОУ 31650052) 1 429,55 грн. - шкоди в порядку регресу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, Печерський район, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 3, код ЄДРПОУ 32556540) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, п/р №26506000000761 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023, код ЄДРПОУ 31650052) 1 273,17 грн. судового збору.

4. Стягнути з Харківської об'єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України (61001, Харків, вул. Плеханівська, 16, код ЄДРПОУ 02723984) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, п/р №26506000000761 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023, код ЄДРПОУ 31650052) 510,00 грн. - франшиза.

5. Стягнути з Харківської об'єднаної технічної школи товариства сприяння обороні України (61001, Харків, вул. Плеханівська, 16, код ЄДРПОУ 02723984) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, п/р №26506000000761 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023, код ЄДРПОУ 31650052) 447,33 грн. - судового збору.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8. Дата складення повного рішення 03.06.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна