Рішення

від 06.06.2013 по справі 905/2650/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2013р. Справа № 905/2650/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «МИГ», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 81815,57грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бугаєнко С.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «МИГ», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості по орендним платежам в сумі 77255,81грн., 3% річних в сумі 3578,69грн. та інфляційних витрат в сумі 981,07грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №02 від 01.07.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 77255,81грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 3578,69грн. та інфляційних витрат в сумі 981,07грн.

21 травня 2013р. позивачем була надана заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2010р. по лютий 2011р. в сумі 72500,00грн., 3% річних в сумі 4078,77грн. та інфляційні витрати в сумі 1190,00грн. Дана заява була надіслана на адресу відповідача, в підтвердження чого позивачем надано фіскальний чек та опис вкладення до цінного листа. Розглянувши дану заяву, суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду. Враховуючи вищевикладене суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 72500,00грн.. 3% річних в сумі 4078,77грн. та інфляційні витрати в сумі 1190,00грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також, за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за клопотанням позивача справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «МИГ» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 01 липня 2010р. був укладений договір оренди приміщення №2, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв за плату в користування частину приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності, загальною площею 1157,3кв.м.

За приписами п.2.2. договору передача орендованого майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі орендованого майна, який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1. договору розмір орендних платежів в місяць складає 15000,00грн., без ПДВ. Орендна плата індексується відповідно до діючого законодавства України (п.4.2. договору).

Згідно п.4.3. договору орендна плата сплачується Орендарем до 10 числа поточного місяця в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що в орендну плату не включені витрати по комунальним послугам (Тепло, електроенергія, послуги зв'язку, вода, вивезення сміття). Комунальні послуги сплачуються Орендарем відповідно до виставлених рахунків комунальними підприємствами Орендодавцю. В орендну плату не входять орендна плата не землю.

За приписами 5.4.3. Орендар зобов'язався своєчасно, відповідно до п.4.3. даного договору здійснювати орендні платежі.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 01 липня 2010р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину приміщення загальною площею 1157,3кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, які підтверджують надання Орендодавцем та прийняття Орендарем послуг з оренди приміщення, а саме: акт за жовтень 2010р. на суму 15000,00грн., акт за листопад 2010р. на суму 15000,00грн., акт за грудень 2010р. на суму 15000,00грн., акт за січень 2011р. на суму 15000,00грн. та акт за лютий 2011р. на суму 15000,00грн. Всі акти підписні відповідачем без заперечень та скріплені його печаткою.

Для оплати наданих послуг позивачем були виставлені до оплати рахунки за період з жовтня 2010р. по лютий 2011р. на загальну суму 75000,00грн.

01 вересня 2010р. Орендарем було повернуто частину орендованого приміщення загальною площею 154,00кв.м. 28 лютого 2011р. Орендар повернув Орендодавцю частину приміщень, що залишилася, загальною площею 1003,3кв.м. Акт приймання-передачі орендованого приміщення підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем був складений та підписаний гарантійний лист, відповідно до якого він підтвердив, що станом на 01.07.2011р. за ним перед ТОВ «ТД «МИГ» обліковується заборгованість в сумі 82255,81грн., яку відповідач зобов'язався щомісячно рівними частинами, а саме з серпня 2011р. по червень 2013р. по 3450,00грн. та в липні 2013 - 2905,81грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо сплати орендних платежів позивачем було надіслано на його адресу претензію з вимогою сплатити заборгованість, яка станом на 11.05.2012р. складала 82011,62грн.

За розрахунком позивача, доданим до заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість за орендні платежі, яка на момент звернення до суду із позовом складає 72500,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.3. договору, в якому передбачено, що орендна перераховується до 10-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення №02 від 01.07.2010р. належним чином не виконав, орендну плату за період з жовтня 2010р. по лютий 2011р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 72500,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 72500,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1190грн. та 3% річних в сумі 4078,77грн. за період прострочення сплати орендних платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 1190,00грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 4078,77грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «МИГ», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості по орендним платежам в сумі 72500,00грн., 3% річних в сумі 4078,77грн. та інфляційних витрат в сумі 1190,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АБ «Діамантбанк», м. Київ, МФО 320854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «МИГ» (83062, м. Донецьк, вул. Ткаченка, 157, р/р №26004198039481 в Донбаській філії ВАТ «Кредитпромбанк», код ЄДРПОУ 30939431, МФО 335593) заборгованість по орендним платежам в сумі 72500,00грн., 3% річних в сумі 4078,77грн., інфляційні витрати в сумі 1190грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.06.2013р.

Суддя С.В. Тоцький