Постанова

від 27.05.2013 по справі 805/3281/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 р. Справа №805/3281/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:15

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., при секретарі судового засідання Максімчук М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Пролетарська» (м. Донецьк)

до

Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецьку (м. Донецьк)

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0000072300 від 15.01.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача:Гладченко А.В. за дов. від 11.04.2013 року,

від відповідача: Руденко Л.О. за дов. №15 від 18.09.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Пролетарська» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000072300 від 15.01.2013 року.

Під час розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби №0000072300 від 15.01.2013р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив частини 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного Кодексу України - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним; п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 11907,00 грн. (за податковою накладною №60 від 23.09.2010 року) у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 2977,00 грн.

На думку позивача, вказане не відповідає дійсності, оскільки, між СТОВ «Птахофабрики «Пролетарська» та ТОВ «Агро-Соя» був укладений договір постачання №26/11 від 26.11.2010р. Факт передачі товару, а саме, масла соєвого, підтверджується видатковою накладною № РН-0923005 від 23.09.2011р. на загальну суму 71 440,00 грн., податковою накладною №60 від 23.09.2011 року на суму 71440,00 грн.

Зауважує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, жодним нормативно-правовим актом не передбачено залежність угоди між двома її сторонами угодами, що укладені будь-якою з цих сторін з третіми особами.

Звертає увагу, що інформація щодо наявності чи відсутності можливості ТОВ «Сервіс-К.М.Б.» та ТОВ «Агро-Соя» приймати участь у господарських відносинах з постачання товарів основана на даних АІС «АУДИТ» Державної податкової служби, а не на документально підтверджених фактах.

З вищевказаних підстав спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено ним в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Донецькій області, однак, скаргу було залишено без задоволення.

Враховуючи викладене, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704. До перевірки, яку проводило ДПІ, не надані товарно-транспортні накладні, дорожні листи, акти прийому передачі, журнал реєстрації довіреностей, інші документи, що свідчать про транспортування товару та реальність здійсненого правочину.

Тобто, вважає, що підприємством отримувались первинні документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Пролетарська» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Пролетарської районної ради у м. Донецьку 19.04.2000р., включене до ЄДРПОУ за номером 30950942 (арк. справи 150-151), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС з 06.05.2000р., позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100221620 серія НБ № 030982 (арк. справи 152).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу країни, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 20.12.2012р. № 381 (арк. справи 170).

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 12-52) Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Пролетарська» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Соя».

Повідомленням №218 від 20.12.2012 року позивач був повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки СТОВ «Птахофабрика «Пролетарська» починаючи з 21.12.2012 року (арк. справи 171). Проте, як вбачається з повідомлення про вручення відправлення позивач отримав повідомлення лише 24.12.2012 року, тобто після початку проведення перевірки. (арк. справи 171)

Факт законності проведення перевірки відповідачем не був оскаржений.

З 01.07.2011р. по 30.09.2011р. ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Соя» та складено акт про результати перевірки від 25.12.2012р. № 3576/22-0/30950942 (арк. справи 12 - 52).

За результатами перевірки заступником начальника податкового органу 15.01.2013р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000072300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11907,00,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 2977,00 грн. (арк. справи 11).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області. За результатами розгляду скарги ДПС у Донецькій області прийнято рішення від 27.02.2013р. № 1948/10/10-512-5, яким у задоволенні скарги платника податків відмовлено (арк. справи 53 - 79).

В акті перевірки зазначено, що у зв'язку з отримання від Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Соя» №117/22-1/37252990 по взаємовідносинам з позивачем за вересень 2011 року зроблено висновок про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зазначений висновок був зроблений за результатами проведеного аналізу акту №117/22-1/37252990, в якому встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Агро-Соя» у вересні 2011 року є ТОВ «Сервіс - К.М.Б.» - стан платника 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Що було встановлено в акті Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС № 2848/23-100/36880441 від 07.11.2011 року. Основним постачальником ТОВ «Сервіс - К.М.Б.» в свою чергу був МПВП «Азов», у якого були вилучені документи у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи.

Зазначена інформація свідчить про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Сервіс - К.М.Б.» господарських операцій на адресу ТОВ «Агро-Соя» у вересні 2011 року через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З урахуванням вищевикладеного, зроблено висновок, що правочин між СТОВ «Птахофабрики «Пролетарська» та ТОВ «Агро-Соя» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки правочин здійснено на отримання товару, який взагалі не одержувався, а був лише факт складання первинних документів, зокрема, податкової та видаткової накладних, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Як вбачається з акту перевірки № 3576/22-0/30950942 від 25.12.2012р., позивач включив до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму 11907,00,00 грн. за договором постачання від 26.11.2010р. № 26/11, укладеним з ТОВ «Агро-Соя».

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, частини 1 ст. 203, ст. 215 п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Так, актом перевірки та, під час розгляду справи судом, встановлено, що між СТОВ «Птахофабрики «Пролетарська» та ТОВ «Агро-Соя» укладено угоду постачання від 26.11.2010р. № 26/11, згідно з якою ТОВ «Агро-Соя» (Постачальник) зобов'язується поставити у зумовлені строки іншій стороні СТОВ «Птахофабрики «Пролетарська» (Покупець) масло соєве (Товар), а СТОВ «Птахофабрики «Пролетарська» (Покупець) - прийняти та оплатити товар (арк. справи 93-94). За вказаною угодою позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011р. суму 11907,00,00 грн.

Позивачем отримано видаткову накладну від ТОВ «Агро-Соя» від 23.09.2011р. № РН -0923005. На підставі отриманої від ТОВ «Агро-Соя» податкової накладної на суму 71440,00 грн., в т.ч. ПДВ 11907,00,00 грн. (арк. справи 91-92) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за вересень 2011р.. (арк. справи 155-156).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податкове зобов'язання з податку додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 14884,00 грн. є доведення обставини реального виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «Агро-Соя», а також доведення порушення позивачем приписів п. 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Позивачем отримано від ТОВ «Агро-Соя» видаткову накладну (арк. справи 92). Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткової накладної від 23.09.2011р. № РН-0923005, про що йдеться, зокрема в акті перевірки №3576/22-0/30950942 (арк. справи 20-21).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як вбачається з договору поставки від 26.11.2010р. № 26/11, його підписано уповноваженою особою - директором СТОВ «Птахофабрики «Пролетарська» ОСОБА_3, який згідно зі статутом підприємства є одним з засновників СТОВ «Птахофабрики «Пролетарська» та відповідно має право брати участь у діяльності товариства, брати участь у керуванні товариством та зобов'язаний сприяти товариству у досягненні цілей його діяльності (арк. справи 120-137).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі ці відомості відображено в податковій накладній від 23.09.2011р. № РН-0923005 виданої позивачу ТОВ «Торговий дім Агро-Соя».

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчить наявна в матеріалах справи отримана податкова накладна (арк. справи 9). Сплата коштів за придбані товари підтверджена відповідною видатковою накладною від 23.09.2011р. № РН-0923005, цей факт не заперечується відповідачем в акті перевірки №3576/22-0/30950942 від 25.12.2012 року(арк. справи 92, 20-21).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 198 Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податковій накладній, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що СТОВ «Птахофабрики «Пролетарська» перевозило придбаний товар власним транспортним засобом, про що свідчать Дорожній лист №003102 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії АНС 095566 та (арк. справи 80, 200-201).

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт дійсності постачання масла соєвого від ТОВ «Агро-Соя».

Також суду надані копії установчих документів контрагента ТОВ «Агро-Соя», витяг з журналу видачі довіреностей водію, який здійснював транспортування товару - масла соєвого від постачальника ТОВ «Агро-Соя», що також є підтвердженням реальності здійсненого правочину.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Агро-Соя» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 11907,00,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 2977,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Пролетарська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000072300 від 15.01.2013 року - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072300 від 15.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Пролетарська» судовий збір у розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 84 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 27 травня 2013 року.

Повний текст постанови складений 30 травня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.