Рішення

від 28.05.2013 по справі 910/7489/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2013 р. Справа № 910/7489/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг СВ», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта»,

с. Нові Петрівці, Вишгородський район,Київська область;

про стягнення 419943,60 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Буйвол Д.І. (довіреність № 1 від 15.02.2013 р.);

від відповідача: Кольпета Н.М. (довіреність № 1 від 05.10.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг СВ» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» (надалі - відповідач) про стягнення 419943,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг № СБ-03/12 від 01.08.2012 р., не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 417351,60 грн. Крім того, за прострочення оплати відповідачем наданих послуг за договором позивачем нарахована пеня в розмірі 2592 грн.

Ухвалою від 18.04.2013 р. за № 910/7489/13 господарський суд міста Києва на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України надіслав позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг СВ» за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою від 13.05.2013 р. суд порушив провадження у справі № 910/7489/13 та призначив її розгляд на 28.05.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 28.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача частково надав витребувані судом документи та проти позовних вимог не заперечував, однак письмовий відзив на позову суду не подав.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір про надання послуг № СБ-03/12.

Крім того, 01.10.2012 р. сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору про надання послуг № СБ-03/12 від 01.08.2012 р.

Згідно п. 1.1. договору, в редакції Додаткової угоид № 1 від 01.10.2012 р., виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за оплату послуги по обробці даних та технічно-інформаційний супровід персоналізації банківський пластикових карток ПАТ «Державний ощадний банк України» (надалі іменуються послуги), необхідні дл його ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення ним господарської діяльності, а саме персоналізації банківських пластикових карток для ПАТ «Державний ощадний банк України».

Пунктом 2.1. договору передбачено, що для виготовлення 1 (однієї) та кожної наступної одиниці продукції - персоналізованої банківської пластикової картки для ПАТ «Державний ощадний банк України» - виконавець надає замовнику послуги по обробці даних та технічно-інформаційний супровід персоналізації банківський пластикових карток.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість послуг виконавця для виготовлення замовнику однієї одниці продукції - банківської пластикової картки для ПАТ «Державний ощадний банк України» - складає 1,00 грн. без ПДВ.

Остаточна вартість договору визначається сторонами, виходячи з точної кількості персоналізованих карток (п. 3.4. договору).

Згідно з п.п. 3.2., 3.5. договору, виконання виконавцем своїх зобов'язань за договором за відповідний календарний місяць підтверджується щомісячно актом прийманн-передачі наданих робіт (послуг), який підписують уповноважені представники сторін до 10 числа наступного за звітним місяцем. Виконавець надає замовнику підписані з його боку два примірники акту, а замовник повинен протягом 2 робочих днів підписати надані примірники акту або надати вмотивовану відмову від підписання акту.

Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті протягом 5 робочих днів з моменту підписання актів.

Як вбачається з наданих суду доказів, сторонами були підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі наданих робіт (послуг) № 6 від 31.01.2013 р. на суму 590052,00 грн., № 7 від 28.02.2013 р. на суму 379220,40 грн., № 8 від 29.03.2013 р. на суму 417351,60 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, оплативши надані послуги за актами приймання-передачі наданих робіт (послуг) № 6 від 31.01.2013 р. на суму 590052,00 грн. та № 7 від 28.02.2013 р. на суму 379220,40 грн. з прострочекою платежу, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, доданими до справи, а суму, зазначену в акті № 8 від 29.03.2013 р., відповідач до теперішнього часу не сплатив.

Отже, станом на день розгляду справи в суді, суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 417351,60 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 417351,60 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2592 грн., яка нарахована за період прострочки платежу окремо за кожним актом приймання-передачі наданих робіт (послуг) № 6 від 31.01.2013 р. на суму 590052,00 грн., № 7 від 28.02.2013 р. на суму 379220,40 грн., № 8 від 29.03.2013 р. на суму 417351,60 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 5.2. договору передбачено, що за недотримання строків сплати, зазначених в п.3.3. договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,001% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку пені, наведеного позивачем у позовній заяві, останнім здійснено нарахування пені, виходячи з умов п. 5.2. договору та розміру 0,001% від суми прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, виходячи з праових норм вказаного Закону, сторони не позбавлені права встановити розмір пені в меншому розмірі, ніж визначено в Законі України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96.

Суд, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши розрахунок пені з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, встановив, що розмір пені у загальній сумі за період прострочення платежів становить 10656,46 грн.

Натомість, позивач просить стягнути пеню в сумі 2592,00 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в межах суми, визначеної позивачем.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» (07300, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Новопромислова, 4; код ЄДРПОУ 30049820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг СВ» (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 45А; код ЄДРПОУ 33745994) 417351 (чотириста сімнадцять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 60 коп. - боргу, 2592 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. - пені, 8398 (вісім тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 90 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.06.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.