Рішення

від 06.06.2013 по справі 906/570/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2013 р. Справа № 906/570/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г. ,

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Хижня В.В. - представник за довіреністю №20 від 01.01.2013р.,

Чернік С.М., представник за довіреністю №28 від 01.06.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (смт. Першотравневе, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 297473,38 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" про стягнення 297473,38грн., з яких 236269,62грн. основної заборгованості, 18788,40грн. пені, 18788,40грн. річних, 23626,96грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.04.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/570/13 та призначено до розгляду на 14.05.2013р.

Зважаючи на часткове невиконання позивачем вимог ухвали суду та неявку представника відповідача, ухвалою від 14.05.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, відклав розгляд справи на 06.06.2013р.

31.05.2013р. на адресу господарського суду Житомирської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" надійшли письмові пояснення від 28.05.2013р. №2335 з доданими них документами (а.с.72-108).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 28.05.2013р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що на адресу господарського суду 08.05.2013р. повернулась копія ухвали господарського суду від 18.04.2013р. про порушення провадження у справі, яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.58-61).

До господарського суду також, із відмітками відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання", повернулась копія ухвали від 14.05.2013р. про відкладення розгляду справи на 06.06.2013р., яка направлялась відповідачу за адресою: 11114, Житомирська область, Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Леніна, буд.1 (а.с.67-71).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" є: 11114, Житомирська область, Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Леніна, буд.1 (а.с.49-50).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання останнім письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" (позивач/експедитор) та Публічним акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (відповідач/замовник) був укладений договір транспортного експедирування №516/Е, за умовами п.1.2 якого експедитор приймає на себе зобов'язання за дорученням, за плату (винагороду) та за рахунок замовника виконати або організувати виконання комплексу транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника в вагонах загального парку; власних (орендованих), а також вагонах, що знаходяться в управлінні експедитора на інших законних підставах, далі по тексту "вагони експедитора", а замовник прийняти і оплатити надані експедитором послуги на умовах даного договору.

Експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування відповідно до умов цього договору на підставі письмової заявки замовника, узгодженої з експедитором і прийнятої ним до виконання. У разі необхідності надання експедитором додаткових послуг, не зазначених у письмовій заявці замовника, а також не обумовлених умовами цього договору, розмір і порядок оплати таких послуг визначається додатковою письмовою угодою сторін (п.1.3 договору).

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Ці положення поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Дане положення кореспондується із ст.316 ГК України.

Згідно із ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У пункті 3.5 договору сторони встановили, що винагорода (плата) експедитора відображається в Актах виконаних робіт за фактично надані послуги та утримується з авансових платежів замовника.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань (п.9.1 договору).

Протоколами узгодження ціни №1 від 10.08.2012р., №2 від 10.09.2012р. та №3 від 24.09.2012р. сторони визначили маршрути перевезення, найменування вантажу, вартість послуг експедитора та розмір винагороди експедитора (а.с.13-15).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання.

До матеріалів справи позивачем надано заявки відповідача на перевезення вантажів, які прийняті позивачем до виконання (а.с.77-78).

Згідно п.3.2 договору транспортного експедирування №516/Е від 25.04.2012р., для виконання передбачених договором послуг замовник проводить авансові платежі на підставі рахунку, виставленого експедитором. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат експедитора, що плануються протягом кожного місяця надання послуг. Зазначені вище кошти мають бути перераховані протягом 2-х банківських днів з дати одержання рахунку.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №01.01424 від 17.09.2012р. на здійснення оплати транспортно-експедиторських послуг (а.с.79).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі виставленого позивачем рахунку, перерахував останньому грошові кошти в сумі 100000,00грн., а саме: 20.09.2012р. - 40000,00грн., 21.09.2012р. - 30000,00грн., 24.09.2012р. - 30000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.80-82).

Відповідно до п.3.1 договору транспортного експедирування №516/Е від 25.04.2012р., замовник здійснює платежі в національній валюті України. Маршрути перевезення, найменування вантажу, вартість послуг та розмір плати (винагороди) експедитору за цим договором визначається Протоколами погодження ціни, які є невід'ємною частиною цього договору. Вартість договору за місяць відображають Акти виконаних робіт звітного періоду, що підписуються сторонами за фактом виконання послуг, передбачених цим договором. Сума цього договору - сума всіх Актів виконаних робіт за весь період дії договору.

Позивач свої зобов'язання за договором транспортного експедирування №516/Е від 25.04.2012р. виконав належним чином, надавши відповідачу протягом вересня 2012р. послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" у власних вагонах та вагонах УТЛЦ, на загальну суму 466269,62грн., з яких: 407908,60грн. вартості перевезення вантажів замовника та 58361,02грн. винагороди експедитора, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом виконаних робіт і взаєморозрахунків №1 від 30.09.2012р. (а.с.16) з додатками №№1,2,3,4 до вказаного акту, в яких розшифровано розрахунок витрат експедитора з організації перевезення вантажів відповідача (а.с.17-20).

Згідно з пунктами 4-7 цього акту:

- в період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. ПАТ "Овруцький ГОК "Кварцит" сплачено 100000,00грн. Вартість послуг наданих експедитором відповідно до цього акту, утримується з попередньої оплати отриманої від замовника;

- таким чином, на дату підписання акту заборгованість замовника становить 366269,62грн., в т.ч. ПДВ;

- сторони договору до виконаних робіт претензій не мають;

- цей акт є невід'ємною частиною договору №516/Е від 25.04.2012р. і слугує підставою для проведення розрахунків між сторонами даного договору.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг з організації перевезення вантажів позивачем також надано до матеріалів справи з накладні, довідки залізниці (а.с. 83-100).

Пунктом 3.4 договору транспортного експедирування №516/Е від 25.04.2012р. сторони погодили, що остаточний розрахунок між сторонами здійснюється за фактично надані послуги в кожному звітному місяці в строк не пізніше 2-х банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт, наданого експедитором до 10-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку, якщо сума авансового платежу замовника перевищить розмір вартості послуг експедитора, то залишок грошових коштів від передоплати може, за узгодженням із замовником, враховуватися експедитором як передоплата послуг наступного звітного місяця.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на визначені в договорі транспортного експедирування №516/Е від 25.04.2012р. остаточні строки проведення розрахунків (не пізніше 2-х банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт), відповідач зобов'язаний був здійснити повний розрахунок з позивачем за надані транспортного-експедиторські послуги в строк до 02.10.2012р.

Проте, відповідач свої зобов'язання по проведенню розрахунків за надані транспортно-експедиторські послуги виконав частково. Так, після підписання акту виконаних робіт №1 від 30.09.2012р., відповідач здійснив перерахування грошових коштів на рахунок позивача в сумі 130000,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача: за 12.10.2012р. на суму 20000,00грн. (а.с.29), за 19.10.2012р. на суму 30000,00грн. (а.с.30), за 23.10.2012р. на суму 10000,00грн. (а.с.31), за 26.10.2012р. на суму 30000,00грн. (а.с.33), за 29.10.2012р. на суму 20000,00грн. (а.с.34), за 28.11.2012р. на суму 20000,00грн. (а.с.35).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальна сума сплачених відповідачем у період з 20.09.2012р. по 28.11.2012р. коштів за надані позивачем у вересні 2012р. транспортно-експедиторські послуги становить 230000,00грн. (100000,00грн. + 130000,00грн.). Неоплаченими відповідачем залишились надані позивачем послуги послугу на суму 236269,62грн. (466269,62грн. - 230000,00грн.).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги у повному обсязі, позивачем 20.12.2012р. було направлено на адресу відповідача вимогу (претензію) про проведення розрахунків на суму 236269,62грн. (а.с.21-22).

Відповідач у відповіді від 28.01.2013р. на зазначену претензію, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" на суму 236269,62грн. визнав у повному обсязі, проте просив позивача відстрочити погашення заборгованості по узгодженню з останнім (а.с.23-24).

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом за №735 від 13.02.2013р. повідомляв відповідача про можливість розстрочки погашення заборгованості в сумі 236269,62грн. виключно на три місяці та додав до вказаного листа примірник додаткової угоди №1 до договору №516/Е від 25.04.2012р. (а.с.25-26). Факт направлення відповідачу листа з додатковою угодою підтверджується поштовим повідомленням №0407018287474 (а.с.27 на звороті).

Проте, відповідач відповіді на лист відповідача не надав, додаткову угоду №1 до договору №516/Е від 25.04.2012р. не підписав, розрахунки з позивачем на суму 236269,62грн. не провів.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитором є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнтом є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Стаття 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 236269,62грн. за надані транспортно-експедиторські послуги суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 236269,62грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо правомірності та обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 18788,40грн. та річних в сумі 18788,40грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 договору транспортного експедирування №516/Е від 25.04.2012р. сторони погодили, що у випадку, якщо оплата робіт/послуг за даним договором здійснюється на інших умовах, ніж повна передоплата, за прострочення виконання оплати замовником вартості виконаних за даним договором робіт/послуг останній сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення до моменту виконання зобов'язань належним чином. Сума заборгованості підлягає сплаті з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення і річних відсотків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату пред'явлення вимоги про сплату, від суми заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, в п.4.2 договору транспортного експедирування №516/Е від 25.04.2012р. сторони передбачили, відповідальність, встановивши, у тому числі, що за прострочення виконання оплати замовником вартості виконаних за даним договором робіт/послуг, замовник зобов'язаний сплатити експедитору річні в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату пред'явлення вимоги про сплату, від суми заборгованості.

Таке право встановити в договорі інший розмір річних (в даному випадку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що за визначений позивачем у позовній заяві період становить 15%), надано сторонам ч.2 ст.625 ЦК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, відповідно до п.4.2 договору не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 18788,40грн. пені та 18788,40грн. річних (розрахунок а.с.5, 73,75).

Перевіривши розрахунок здійснених позивачем нарахувань, зважаючи на вищевикладені встановлені обставини щодо надання послуг та умов їх оплати, з врахуванням здійснених відповідачем платежів, а також розміру облікової ставки НБУ 7,5% річних (згідно постанови НБУ №102 від 21.03.2012р.), суд зазначає, що правомірним є наступне нарахування пені та річних:

- за період з 03.10.2012р. по 11.10.2012р. (9 днів прострочення, сума заборгованості становила 366269,62грн.): пеня 1350,99грн, річні 1350,99грн.;

- за період з 12.10.2012р. по 18.10.2012р. (7 днів прострочення, сума заборгованості становила 346269,62грн.): пеня 993,40грн., річні 993,40грн.;

- за період з 19.10.2012р. по 22.10.2012р. (4 дні прострочення, сума заборгованості становила 316269,62грн.): пеня 518,47грн., річні 518,47грн.;

- за період з 23.10.2012р. по 25.10.2012р. (3 дні прострочення, сума заборгованості становила 306269,62грн.): пеня 376,56грн., річні 376,56грн.;

- за період з 26.10.2012р. по 28.10.2012р. (3 дні прострочення, сума заборгованості становила 276269,62грн.): пеня 339,68грн., річні 339,68грн.;

- за період з 29.10.2012р. по 27.11.2012р. (30 днів прострочення, сума заборгованості становила 256269,62грн.): пеня 3150,86грн., річні 3150,86грн.;

- за період з 28.11.2012р. по 31.03.2013р. (124 дні прострочення, сума заборгованості становила 236269,62грн.) пеня 12031,02грн., річні 12031,02грн.

Загальна сума пені складає 18760,98грн., річних - 18760,98грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені та річних підлягають частковому задоволенню в сумі, відповідно, 18760,98грн. та 18760,98грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 27,42грн. та річних в сумі 27,42грн. суд відмовляє.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 23626,96грн., господарський суд зазначає таке.

Відповідно до умов п. 4.4 договору транспортного експедирування №5166/Е від 25.04.2012р., замовник відшкодовує упущену вигоду, завдані експедитору невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Розмір збитків експедитора у вигляді відсоткових ставок встановлюється залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, в наступному розмірі: при порушенні зобов'язання на строк понад 90 календарних днів - 10 % від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми упущеної вигоди використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Упущена вигода відшкодовуються понад неустойку.

З урахуванням невиконання відповідачем умов договору №5166/Е від 25.04.2012р. щодо оплати наданих транспортно-експедиторських послуг, позивач на підставі п.4.4 вказаного договору, просить стягнути з відповідача збитки в сумі 23626,96грн.

На підтвердження понесених збитків позивач посилається на те, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати наданих транспортно-експедиторських послуг, а саме нездійснення Публічним акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" розрахунків у сумі 236269,62грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" позбавлено можливості, у т.ч. використовувати зазначені кошти для організації перевезень вантажів інших контрагенті та отримувати прибуток.

У відповідності до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В свою чергу, згідно з ч.2 ст.224 та ч.1 ст.225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Виходячи з поняття та складу збитків, визначеного статтею 22 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225 Господарського кодексу України, умовою, за якої у кредитора виникає право на відшкодування збитків, є завдання йому збитків (реальних збитків чи упущеної вигоди); звільняючи від обов'язку доказування розміру збитків, що підлягають стягненню, приписи частини 5 статті 225 Господарського кодексу України не звільняють кредитора від обов'язку доказування завдання йому збитків, як умови права на їх відшкодування, протиправної поведінки боржника, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.

Так, породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

В свою чергу, відсутність вини у заподіянні збитків доводиться особою, що вчинила порушення; винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник, передбачаючи настання негативних наслідків, розраховував на їх відвернення, чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Якщо особа, що порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

При цьому слід брати до уваги, що юридичні особи займаються підприємницькою діяльністю, тобто господарською діяльністю на власний страх і ризик з метою отримання прибутку.

У даному випадку, збитки експедитора у вигляді відсоткових ставок встановлених залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, визначені позивачем в сумі 23626,96грн., не можуть слугувати доказами реальної вартості неодержаних доходів, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суду не подано належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували наявність безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіяннями збитками.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього ж Кодексу, унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не доведено наявності та реальної можливості одержання прибутку та його достовірного розміру, не обґрунтований причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та неодержаною позивачем вигодою, а відтак, і складу цивільного правопорушення.

З огляду на вищенаведене, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 23626,96грн. збитків відсутні; у позові в цій частині суд відмовляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 236269,62грн. основного боргу, 18760,98грн. пені та 18760,98грн. річних. В решті позову суд відмовляє.

Судовий збір, у відповідності до ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 16, 22, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 623, 625, 929, 1166 ЦК України, ст.ст. 193, 225 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (11114, Житомирська область, Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 00191879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" (04070, м.Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16, ідентифікаційний код 33052684)

- 236269,62грн. основного боргу,

- 18760,98грн. пені,

- 18760,98грн. річних,

- 5475,83грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.06.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.)