Рішення

від 27.05.2013 по справі 910/7788/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7788/13 27.05.13

За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілліс"

про стягнення 40000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Новицький З.М., довіреність № 109 від 24.04.2013 р.

від відповідача: Пащенко Л.О., довіреність № 15 від 27.05.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілліс" про стягнення 40000,00 грн., з яких: 20000,00 грн. суми штрафу та 20000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12.

Позов подано на підставі ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілліс" застосовано штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7788/13 та призначено справу до розгляду на 27.05.2013 р. о 10:50 год.

27.05.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 26-06/1873 від 24.05.2013 р., відповідно до якої, враховуючи сплату відповідачем штрафу в розмірі 20000,00 грн. (платіжне доручення № 553 від 21.05.2013 р.), позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 20000,00 грн.

В судове засідання, призначене на 27.05.2013 р., представник позивача з'явився, підтримав подану ним через відділ діловодства суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача з'явився в судове засідання, призначене на 27.05.2013 р., проте відзив на позов на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.04.2013 р. не подав та не надіслав, в судовому засіданні усно підтвердив сплату відповідачем штрафу в сумі 20000,00 грн. платіжним дорученням № 553 від 21.05.2013 р.

В судовому засіданні 27.05.2013 р. судом розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є сума в розмірі 20000,00 грн., яка є сумою пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2013 р. у справі 42-04/06.12.

В судовому засіданні 27.05.2013 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12 (надалі - Рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілліс" вчинило порушення, яке кваліфікується відповідно до п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки (п. 1 резолютивної частини Рішення АМК); на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілліс" накладено штраф у розмірі 20000,00 грн. (п. 2 резолютивної частини Рішення АМК).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12 було оскаржено відповідачем до Господарського суду міста Києва (справа № 5011-76/10446-2012).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012 позов ТОВ "Ілліс" було задоволено повністю, визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012 скасовано.

Станом на час розгляду даного спору по суті, постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012 є чинною, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначив позивач станом на час звернення з позовом до суду, відповідач не сплатив штраф, накладений на нього Рішенням АМК, у встановлений Законом строк.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови ) господарського суду.

Позивач вважає, що у нього виникло право на позов про стягнення з відповідача спірних сум штрафу та пені на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з 22.11.2012 р. - дата прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови по справі № 5011-76/10446-2012).

Оскільки, на думку позивача, сплата штрафу у розмірі 20000,00 грн. була прострочена відповідачем з 22.11.2012 р. по 03.04.2013 р. (132 дні), то за розрахунком позивача розмір пені за цей період склав 39600,00 грн., однак з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач станом на час звернення з позовом до суду просив стягнути з відповідача 20000,00 грн. штрафу та 20000,00 грн. пені.

З урахуванням клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд розглядає позовні вимоги про стягнення 20000,00 грн. пені.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у встановлений Законом строк, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, при цьому рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12, прийнятого згідно з статтями 48 та 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на відповідача накладено штраф у розмірі 20000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений Законом строк штраф, накладений Рішенням АМК, не оплатив, а Рішення АМК оскаржив до Господарського суду міста Києва (справа № 5011-76/10446-2012).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012 позов ТОВ "Ілліс" було задоволено повністю, визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012 скасовано.

Враховуючи наведену постанову КАГС, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, прострочення сплати відповідачем суми штрафу в розмірі 20000,00 грн., накладеного Рішенням АМК, почалося не з 22.11.2012 р, як про це стверджує позивач, а з наступного дня після вказаної дати, т.т. з 23.11.2012 р. - наступного дня після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактично штраф в сумі 20000,00 грн., накладений Рішенням АМК, був сплачений відповідачем лише 21.05.2013 р., т.т. після звернення позивача з позовом до суду про стягнення сум штрафу та пені на підставі Рішення АМК та порушення провадження у справі Господарського суду міста Києва № 910/7788/13. Сплата відповідачем штрафу в сумі 20000,00 грн. згідно Рішення АМК підтверджується копією платіжного доручення № 553 від 21.05.2013 р., яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач після набрання законної сили постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 р. по справі № 5011-76/10446-2012 ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього Рішенням АМК, а тому позивач підставно нарахував відповідачу пеню за період після 22.11.2012 р. за прострочення сплати штрафу, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Враховуючи при цьому встановлений судом початок періоду прострочення сплати штрафу з 23.11.2012 р.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи обставини даної справи, розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 300,00 грн. (20000,00 грн. : 100 х 1,5 = 300,00 грн.).

За період з 23.11.2012 р. по 03.04.2012 р. відповідачем прострочено 132 днів сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 39600,00 грн. (300,00 грн. х 132 = 39600,00 грн.).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 20000,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 20000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI (надалі - Закон України "Про судовий збір").

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00 грн.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, прийнятої судом до розгляду) становить 20000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 1720,50 грн. згідно статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілліс" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 135; ідентифікаційний код 19482310), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 49/04-П від 10.07.2012 р. у справі № 42-04/06.12, зарахувавши вказану суму до загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, на рахунок № 31118106700009, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37962074, отримувач: УДК у Святошинському районі міста Києва.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілліс" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 135; ідентифікаційний код 19482310), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1720,50 (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.2013 р.

Суддя Гумега О.В.