Рішення

від 05.06.2013 по справі 917/728/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2013 р. Справа №917/728/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Моторз", вул. Старотроїцька, 42, м. Бровари, Броварський район, Київська область,07401

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Березоворудський племінний кінний завод", вул. Шевченка 18, с.Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область,37040

про стягнення грошових коштів

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Грушовець Є.А. дор. б/н від 20.04.2013 року

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів в сумі 19 845,69 грн. боргу за договором технічного обслуговування транспортних засобів № 031212 від 03.12.2012 року, з яких: 18 059,69 гривень основний борг, 1 081 грн. - 23% річних, 705,00 грн. пеня, а також 3 000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала суду, яка направлялась відповідачу за адресою: вул. Шевченка 18, с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область,37040, повернулась до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Представником позивача надано суду роздруківку з Інформаціно-ресурсного центру Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по відповідачу з якої вбачається, що адреса відповідача: вул. Шевченка 18, с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область,37040.

Відповідно до 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі та повідомив суд про збільшення заявлених до стягнення витрат на правову допомогу на суму 3000,00 гривень та надав відповідні докази на підтвердження викладеного (додаткова угода №1 до договору №1403/13 від 19.04.2013 року, платіжне доручення №452 від 04.06.2013 року).

Суд приймає дане збільшення витрат на правовому допомогу та розглядає вимогу про відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 гривень.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікінг Моторз" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Березоворудський племінний кінний завод" (замовник, відповідач) було укладено договір технічного обслуговування транспортних засобів №0311212 від 03.12.2012 року (арк. справи 09-11).

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язувався надавати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів чи їх складових частин (надалі - послуги), а замовник брав на себе зобов'язання прийняти й оплатити послуги надані за цим договором, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.

На виконання умов договору виконавцем були надані замовнику послуги з технічного ремонту автомобіля д/н АА 3897 СК на загальну суму 18 059,69 гривень. Викладене підтверджується підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача актом виконаних робіт №ВМСН001704 від 31.12.2012 року (арк.с.12-13).

Умовами договору (п. 2.4. договору) передбачено, що замовник сплачує виконавцю повну вартість наданих послуг та використаних запасних частин протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В порушення вимог договору відповідач не здійснив розрахунки за надані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 18 059,69 грн.

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 14.05.2013 року, за яким сума боргу відповідача складає 18 059,69 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичного надання послуг відповідачу за спірним актом виконаних робіт та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Під штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, слід розуміти господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості наданих послуг (запчастин) замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем на підставі вищевикладеного нараховано відповідачу 23% річних в сумі 1 786,00 гривень та пеню в сумі 705,00 гривень.

Однак при нарахуванні пені та річних позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення. Так, згідно п. 2.4 договору замовник здійснює оплату протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписано сторонами 31.12.2012 року, позивач помилково нараховує річні та пеню за цим актом з 06.01.2013 року.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому позивач не врахував вказані приписи законодавства, а тому, враховуючи, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 08.01.2013 року. Як наслідок прострочення відповідача почалося з 09.01.2013 року.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та річних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ " та з урахуванням вищенаведеного.

Сума пені, що підлягає стягненню становить 690,23 гривень та 23% річних відповідно - 1058,35 гривень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Жодних заперечень щодо позовних вимог відповідачем не заявлено.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 18 059,69 грн. основного боргу, 690,23 грн. пені,1058,35 грн. 23% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Стосовно стягнення 6000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, понесених позивачем, суд враховує наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Судом перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, а тому суд, враховуючи складність спору, конкретні обставини справи, дійшов висновку, що сума 6000,00 грн. є завищеною та необґрунтовано великою. Враховуючи викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Березоворудський племінний кінний завод" (вул. Шевченка 18, с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область,37040, код ЄДРПОУ 37673300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Моторз" (вул. Старотроїцька, 42, м. Бровари, Броварський район, Київська область,07401, код ЄДРПОУ 34964833) 18 059,69 гривень основного боргу, 690,23 гривень пені, 1058,35 гривень 23% річних, 1717,25 гривень судового збору, 3000,00 гривень витрат по оплаті послуг адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 07.06.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією