Постанова

від 06.06.2013 по справі 809/1468/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                                ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  17 год. 00 хв.  "06" червня 2013 р.                                                                   Справа № 809/1468/13-a  м. Івано-Франківськ                        Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтекс" про стягнення податкового боргу в розмірі 2229,14 гривень, - ВСТАНОВИВ:          14.05.2013 року Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтекс" про стягнення податкового боргу в розмірі 2229,14 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, статтями 33, 49 Податкового кодексу України не сплатив штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2040 гривень, застосовані за неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємств та грошове зобов'язання з цього платежу в розмірі 189,14 гривень, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 2229,14 гривень, який ним не сплачено. 16.05.2013 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення, копія якої, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця знаходження відповідача (індекс 76000, вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, 4/3, місто Івано-Франківськ), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. 24.05.2013 року на адресу суду повернулося поштове відправлення, з надісланою судом ухвалою про відкриття скороченого провадження, з відміткою центру поштового зв'язку «підприємство відсутнє». Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, враховуючи положення статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається повідомлений належним чином про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення. Відповідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача. Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську Державної податкової служби позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтекс" про стягнення податкового боргу в розмірі 2229,14 гривень підлягає розгляду в строк визначений пунктом 2 частиною 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення. Судом встановлено, що 08.09.2000 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи – товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтекс". Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську, є платником податку на прибуток підприємств. Підприємством допущено утворення податкового боргу в розмірі 2229,14 гривень, що виник в результаті несплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених органом державної податкової служби податковим повідомленням-рішенням за №0014351591 від 08.10.2012 року на суму 2040 гривень, застосованих за неподання податкової декларації з податку на прибуток І квартал, півріччя 2012 року, що виявлено актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за №8972/15-1/30984065 від 04.10.2012 року та несплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 189,14 гривень, несплаченого попередній період. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1). Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4). Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Згідно пункту 49.18 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Відповідно пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України для цілей розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу, є календарний квартал. Відповідно пункту 33.3 статті 33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період – період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. Відповідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію. Відповідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Судом встановлено, що органом державної податкової служби відповідачу направлене податкове повідомлення-рішення за №0014351591 від 08.10.2012 року. У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040 гривень, визначених податковим повідомленням-рішенням, яке відповідачем не оскаржувалося, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту отримання податкових повідомлень-рішень. Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу за №950 від 17.04.2012 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею не сплатив. Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040 гривень, застосованих за неподання податкової звітності з податку на прибуток та несплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 189,14 гривень. Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг. Таким чином, 2040 гривень застосованих штрафних (фінансових) санкцій та 189,14 гривень грошового зобов'язання з податку на прибуток утворюють податковий борг відповідача в сумі 2229,14, який відповідачем не сплачено. Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги. Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить. Враховуючи викладене, суд вважає, що  вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення. Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -                                                             ПОСТАНОВИВ:           Позов задовольнити повністю.             Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтекс" (індекс 76000, вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, 4/3, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 30984065) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку на прибуток в розмірі 2229 (дві тисячі двісті двадцять дев'ять) гривень 14 копійок.              Постанову звернути до негайного виконання. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.           Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.                       Суддя:                                                                                                              Остап'юк С.В.