Рішення

від 22.05.2013 по справі 1312/6986/12

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2/463/552/13

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судових засідань Попович Х.І.

з участю позивача ОСОБА_2

та представника позивача ОСОБА_3

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Тореро» про захист прав споживача, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про встановлення нікчемності договорів №1117, №1118, №1119, 1120 укладених 18.07.2011 року між ним та ПП «Тореро», застосування наслідків недійсності правочинів стягнувши із ПП «Тореро» в його користь сплачені кошти в розмірі 14084 грн., процентів за користування коштами в розмірі 1416 грн., а також просить стягнути моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що у відповідності до умов передбачених у ст. 3,8 зазначених договорів, п.3.1, 5.2 додатку №2 до договорів, з метою надання послуг з надання кредиту для придбання автомобіля, він зобов'язався відповідачу сплатити гарантійний платіж в розмірі 1750 грн. по кожному договору, регулярно сплачувати загальний щомісячний платіж, який складається з чистого внеску та адміністративних витрат в розмірі 354 грн. 17 коп., а також у випадку укладення додатку №3 одноразовий внесок в розмірі 3,5% від суми позики. По рекомендації працівників відповідача, з метою швидкого отримання кредиту ним було сплачено гарантійний платіж по чотирьох договорах в розмірі 7000 грн., а також щомісячний регулярний платіж в п'ятикратному розмірі по кожному із договорів загальною сумою 7084 грн. Однак після сплати зазначеної суми, відповідачем йому кредиту для придбання автомобіля надано не було.

Оскільки у відповідності до п.1.5 загальних умов, відповідачем не було його повідомлено протягом 120 днів з дати підписання договору про дату видачі кредиту, він 26.12.2011 року звернувся із заявою до відповідача про повернення внесених ним коштів, однак у визначений умовами 45-и денний термін йому коштів не повернуто. Після цього він став звертатися із заявами в правоохоронні органи, однак кошти відповідачем йому не повернуті по даний час.

Вважає таку поведінку відповідача недобросовісною. Більш того переконаний, що така є похідною стосовно укладених договорів, які на його думку за змістом є недобросовісними та несправедливими по відношенню до клієнта, спрямовані на реалізацію пірамідальної схеми.

Зокрема вказує, що за своєю правовою природою, укладені між сторонами договори є договорами про надання послуг з адміністрування системи, яка спрямована на придбання товару. Систему утворює група клієнтів, яку формує ПП «Тореро» шляхом залучення фізичних осіб та організовує сплату ними внесків передбачених договорами у касу товариства. При цьому товариство до формування фонду групи з придбання товару не залучало своїх коштів, а виключно внески клієнтів системи, які в подальшому розподіляло між іншими клієнтами групи, щодо яких приймалося рішення про надання кредиту. Крім цього, право на отримання позики та придбання товару мають не всі учасники системи, а лише ті, які здійснили найбільшу кількість внесків. В той же час рішення про надання позики приймається ПП «Тореро» на власний розсуд, а договори не містять строків отримання товару. Крім цього договорами не встановлено жодної конкретної відповідальності відповідача за невиконання умов договору та будь-яких інших гарантій отримання товару, натомість передбачено штрафні санкції позивача у випадку відмови від виконання умов договору.

Таким чином вважає, що наведені обставини свідчать про ведення відповідачем нечесної підприємницької практики як під час укладення договорів, так і в ході їх виконання, а відтак такі договори в силу ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними. Тому просить застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути на його користь із відповідача сплачені на підставі договорів кошти.

Крім цього вважає, що оскільки відповідачем отримано від нього кошти безпідставно, а відтак він зобов'язаний сплатити проценти за користування цими коштами. При цьому зазначив, що з врахуванням невизначеності на законодавчому рівні розміру процентів, які б мали бути стягнуті з відповідача, слід керуватися аналогією закону, який регулює порядок і розмір нарахуванням процентів за користування позикою в розмірі облікової ставки НБ України та стягнути з відповідача кошти в сумі 1416 грн.

Також вважає, що внаслідок провадження ПП «Тореро» нечесної підприємницької політики йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних переживаннях внаслідок неможливості користування власними коштами протягом тривалого часу, порушенні звичного для нього ритму життя та побуту, виникненні почутті розгубленості та невпевненості у завтрашньому дні, погіршенні його психо-емоційного стану, що відобразилося негативно на його оточуючих та членах сім'ї. Розмір заподіяної йому моральної шкоди він оцінює в сумі 2000 грн.

В судовому засіданні представник позивача, позивач позовні вимоги підтримали у повному об'ємі.

Представник відповідача ПП «Тореро» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив. Судова повістка направлялася відповідачу за місцем реєстрації та фактичного знаходження, але поверталися т.я. не отримувалися.

А тому суд вважає, що відповідно до ст.224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, слід розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, показання позивача допитаного в якості свідка, дослідивши письмові докази та перевіривши у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.07.2011 року між ОСОБА_2 та ПП «Тореро» укладено аналогічні за своїм змістом - договір №001117 (а.с.9-10), договір №001118 (а.с.16-17), договір №001119 (а.с.23-24) та договір №001120 (а.с.29-30) з додатками №1 та №2 до договорів, про надання системи послуг, спрямованих на придбання ОСОБА_2 товару - купівлю автомобіля вартістю на загальну суму 200000грн.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Шляхом системного аналізу оспорюваних договорів та затверджених до них додатками №2 Загальних умов судом встановлено, що предметом договорів є надання відповідачем системи послуг з формування та обслуговування групи клієнтів за програмою «Тореро Груп» з метою придбання товару (автомобіля) у групі. При цьому, придбання товару здійснюється виключно за рахунок коштів учасників групи внесених у вигляді щомісячних платежів без залучення коштів ПП «Тореро».

Так, відповідно до умов ст.3 договорів на позивача покладено обов'язок одноразово сплатити на користь відповідача внесок на оформлення всіх необхідних документів за проведення заходів, пов'язаних з виконанням умов договору, проведенням видачі коштів, придбання товару клієнтом та оформлення відповідної документації, регулярно сплачувати загальний щомісячний платіж згідно умов, зазначених в додатку №1 до даного договору.

Згідно додатку №1 до договорів (а.с.35) вбачається, що позивач зобов'язувався сплатити по кожному із договорів гарантійний платіж в розмірі 1750 грн., а також щомісячно сплачувати загальний платіж в розмірі 354 грн. 17 коп., що в свою чергу складався із чистого внеску в розмірі 208 грн. 33 коп. та адміністративних витрат в розмірі 145 грн. 84 коп.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій (а.с.36,37) позивач ОСОБА_2 впродовж липня 2011 року сплатив на користь ПП «Тореро» кошти в загальній сумі 14084 грн., з яких: гарантійний платіж по чотирьох договорах в розмірі 7000 грн., а також щомісячних платежів на загальну суму 7084 грн.

Допитаний в якості свідка позивач, в судовому засіданні показав, що по рекомендації працівників ПП «Тореро», з метою пришвидшення отримання кредиту на придбання автомобіля, він одноразово сплатив відповідачу щомісячні платежі по кожному договору в п'ятикратному розмірі, а також сплатив гарантійні платежі по кожному із договорів. Однак кредит на придбання автомобіля йому надано не було. Коли він звернувся із претензіями до цих же представників ПП «Тореро», йому було повідомлено, що у відповідності до положень договорів рішення про надання чи ненадання кредиту приватним підприємством приймається на власний розсуд. Крім цього на його вимогу про повернення внесених коштів ПП «Тореро» не відреагувало, у визначений договорами строк кошти не повернуло.

Дійсно, як визначено у ст.4 Загальних умов (а.с.12), рішення про надання позики для придбання клієнтом товару приймається ПП «Тореро» на конкурсній основі на власний розсуд, без будь-яких критеріїв визначення переможців такого конкурсу. Єдиною перевагою у наданні позики зазначено у п.4.9 право на першочергове отримання позики клієнтом, який оформив заяву з найбільшою сумою внеску. Однак жодних строків та гарантій отримання клієнтом позики на автомобіль та самого автомобіля договором не визначено, як і не визначено жодних гарантій та відповідальності відповідача у випадку не виконання останнім умов договору.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідач ПП «Тореро» уклавши спірні договори на умовах отримання коштів від позивача не за отримання товару, а за можливість одержання в майбутньому права на отримання кредиту для придбання товару, за рахунок не власних коштів, а за рахунок можливих коштів залучених від інших учасників групи, та без будь-якої відповідальності за невиконання умов договору, фактично шляхом здійснення нечесної підприємницької практики, реалізуючи пірамідальну схему, чим порушив права позивача, як споживача за договорами, ввівши його в оману щодо дійсного змісту оспорюваних договорів.

Додатково факт здійснення нечесної підприємницької практики відповідачем підтверджується і тим, що пунктом 1.5 Загальних положень договорів передбачено обов'язок відповідача повернути у 45-и денний термін сплачені кошти відповідачу, якщо протягом 120 днів, з дати підписання договору, ПП «Тореро» не повідомить клієнту про дату видачі коштів.

Суд вважає, що позивачем доведений той факт, що договори №001117 (а.с.9-10), №001118 (а.с.16-17), №001119 (а.с.23-24) та №001120 (а.с.29-30) від 18.07.2011 року укладені з порушенням положень ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», яким заборонено укладення договорів з метою утворення пірамідальних схем шляхом здійснення нечесної підприємницької практики, а відтак ці договори є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки судом встановлено, що позивачем на користь відповідача на підставі нікчемних договорів №001117 (а.с.9-10), №001118 (а.с.16-17), №001119 (а.с.23-24) та №001120 (а.с.29-30) від 18.07.2011 року сплачено кошти в сумі 14084 грн., що підтверджується квитанціями (а.с.56,57), і на даний час відповідач безпідставно цими коштами користується, а відтак слід позовні вимоги в цій частині задоволити та зобов'язати ПП «Тореро» повернути позивачу отримані від нього кошти.

Крім цього, у відповідності до ч.2 ст.216 ЦК України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Суд вважає, що внаслідок протиправної діяльності ПП «Тореро», яка виразилася в укладенні із позивачем договорів на умовах, що заборонені законом, безпідставного залучення коштів позивача з метою реалізації пірамідальної схеми та неповернення отриманих коштів на першу вимогу позивача у встановлений договором строк позивачу заподіяно моральну шкоду у виді душевних страждань, які він поніс внаслідок неможливості повернення своїх коштів, порушенням звичного для нього ритму життя.

В той же час при визначенні розміру коштів на відшкодування моральної шкоди суд враховує, ступінь понесених моральних страждань, а також те, що порушені права позивача відновлені постановленим рішенням, яким на його користь стягнуто внесені на підставі договорів кошти в повному розмірі.

А тому суд приходить до висновку про те, що 1000 грн. буде достатньою грошовою компенсацією понесених позивачем моральних страждань, у зв'язку із чим в цій частині позов слід задоволити частково.

Разом з тим суд вважає, що слід відмовити в задоволенні позову про стягнення з відповідача процентів за користування внесеними позивачем коштами в розмірі 1416 грн., оскільки така вимога не ґрунтується на законі, а можливість нарахування процентів не передбачена умовами укладених між сторонами договорів.

Керуючись, ст.ст.10,60, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Встановити факт нікчемності правочинів №1117, №1118, №1119, 1120 укладених 18.07.2011 року між ОСОБА_2 та ПП «Тореро».

Застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів №1117, №1118, №1119, 1120 укладених 18.07.2011 року між ОСОБА_2 та ПП «Тореро», шляхом стягнення з ПП «Тореро», ЗКПО 31805286 на користь ОСОБА_2, персональний ідентифікаційний код НОМЕР_1, безпідставно одержані кошти згідно зазначених договорів в розмірі 14084 грн.

Стягнути з ПП «Тореро», ЗКПО 31805286 на користь ОСОБА_2, персональний ідентифікаційний код НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ПП «Тореро», ЗКПО 31805286 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст.294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: Гирич С. В.