Рішення

від 05.06.2013 по справі 904/3100/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.13р. Справа № 904/3100/13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Екосистема-групп", с. Покровське, Нікопольський район, Дніпропетровська область

про стягнення 127 707, 82 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Яковенко М.В. - довіреність № 46 від 29.12.2012 р.

від відповідача: представник не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з позовом до приватного підприємства "Екосистема-групп" про стягнення 127 707, 82 грн. - заборгованості по оренді автоколони № 6 та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення положень п. 3.1 договору оренди № 5 від 01.02.2008 р. та додаткової угоди від 01.09.2008 р. належним чином не виконується зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати оренди за автоколону № 6 та компенсацію комунальних послуг з березня 2010 р. по листопад 2010 р.

Позивач підтримав свої позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання 07.05.2013 р., 05.06.2013 р. не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 р. та від 07.05.2013 р. були надіслані на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.05.2013 р. вбачається, що відповідач значиться в ЄДР і його юридична адреса: 53273, м. Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Покровське, вул.. Радянська, буд. 18- Б. Насамперед, на яку і було направлено кореспонденцію господарського суду, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.06.2013р. була оголошена вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008р. між ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (Орендодавець) та ПП "Екосистема-групп" (Орендар) було укладено договір оренди №5.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування автоколону №6, загальною площею 4374м.кв., згідно з актом прийому -передачі, що знаходиться на балансі ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", з метою організації бази для обслуговування автотранспорту підприємства. За актом прийому передачі від 01.02.2008 р. об'єкт був переданий орендарю (а.с. 13).

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору, орендна плата за перший (базовий) місяць складає 10000 грн., в тому числі ПДВ 1666,67грн. Розмір орендної плати за наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Орендна плата за звітний місяць перераховується орендарем на розрахунковий рахунок ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставленого орендарю рахунку.

Згідно з п. 5.3 договору - у разі неможливості укладання прямих угод зі сторонніми організаціями на користування комунальними послугами орендодавець щомісячно виставляє рахунок на відшкодування комунальних послуг.

Додатковою угодою від 01.09.2008р. внесено зміни до договору оренди №5 від 01.02.2008р. та встановлено орендну плату у розмірі 11400грн. в місяць, в тому числі ПДВ у розмірі 1900грн.

Як вбачається з матеріалів справи за актом прийому передачі від 19.11.2010 р. орендований об'єкт орендарем був повернутий орендодавцю (а.с. 15).

За період з жовтня 2009 р. по листопад 2010 р. позивач направляв відповідачу за оренду автоколони № 6 та компенсацію комунальних послуг рахунки на оплату (копії яких містяться в матеріалах справи), однак в порушення умов договору , відповідач не розрахувався з позивачем, сума боргу склала 127 707, 82 грн., що і стало причиною спору.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вказано вище, між сторонами було укладено договір оренди №5 від 01.02.2008 р.

Позивач виконав свої зобов'язання та передав відповідачу в оренду приміщення згідно з пунктом 2.1 договору, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.02.2008 р. За актом прийому - передачі об'єкт орендарем був повернутий орендодавцю 19.11.2010 р.

Пунктом 4.2 договору встановлений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі здійснювати перерахування орендної плати орендодавцю.

Однак, в порушення умов договору відповідачем своєчасно не внесено орендну плату та компенсацію комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості за період з березня 2010 р. по листопад 2010 р. у розмірі 127 707, 82 грн.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 127 707, 82 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 7 , 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Екосистема-групп" (53273, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Покровське, вул. Радянська, 18-Б, код ЄДРПОУ 34276998) на користь публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 11, код ЄДРПОУ 00190928) 127 707 грн. 82 коп. (сто двадцять сім тисяч сімсот сім грн. 82 коп.) заборгованості, 2 554 грн. 16 коп. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 16 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення -

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 07" червня 2013 р.