Рішення

від 04.06.2013 по справі 918/608/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2013 р. Справа № 918/608/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Фірма РОМ», м. Рівне

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Княгинин», Рівненська область, Демидівський район, село Княгинине

про стягнення 40 831 грн. 10 коп.

Представники:

від позивача - Буковський В.М. - представник;

від відповідача - не з`явився.

Представнику позивача який прибув в судове засідання, права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу - не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фірма РОМ» (надалі ПП «Фірма РОМ») звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Княгинин» (надалі ПСП «Княгинин») про стягнення грошових коштів в розмірі 40 831 грн. 10 коп., з яких: 32 640 грн. 00 коп. - основна сума боргу, 3 456 грн. 54 коп. - пеня, 3 916 грн. 80 коп. - сума додаткового штрафу, 124 грн. 68 коп. інфляційні втрати, 693 грн. 08 коп. - три проценти річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору поставки який був укладений між ним та відповідачем, останньому були передані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 64 840 грн. 00 коп., що на думку позивача стверджується документами в матеріалах справи. Керуючись ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 25 квітня 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2013 року.

30 квітня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником позивача був поданий супровідний лист, в додатках до якого останній надав документи, які витребовувалися ухвалою суду від 25.04.2013 року.

З метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, ухвалою суду від 14.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 04 червня 2013 року.

В судове засідання, призначене на 04.06.2013 року, відповідач повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованої кореспонденції (а.с. 43, 51).

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні повідомлялись належним чином розгляд справи у судовому засіданні відкладався; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 04.06.2013р. представник позивача підтримав свої доводи та заперечення, викладені у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2012 року між ПП «Фірма РОМ» (надалі - постачальник) та ПСП «Княгинин» (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 635 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого в строки, визначені договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість. (а.с. 7).

Відповідно до п. 2.1. Договору детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки товару зазначається в накладних і (або) Специфікації (- ях) до даного Договору, яка (- і) являються невід`ємною його частиною.

Відпуск товару Покупцю проводиться безпосередньо у місці його зберігання. Датою отримання товару вважається дата, що зазначена у відповідних накладних на відпуск (отримання) товару. Підставою для відпуску товару є відповідна накладна та оформлення довіреності Покупця, які становлять невід`ємну частину даного Договору (пункти 3.1., 3.2. договору).

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору передбачено, що ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, який відпускається (поставляється) по цьому договору вказані в накладних і (або) Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України. Загальна вартість Договору складається із сум визначених у видаткових накладних за період дії чинного Договору.

Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням. Покупець зобов`язується проводити оплату вартості товару в термін, що зазначений в Специфікації (- ях) до Договору, а при відсутності такої (- их) - на протязі одного дня з моменту відпуску (поставки) товару.

Відповідно до пунктів 6.1. та 6.2. Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання накладної (видаткової) уповноваженими представниками сторін, що являється свідченням факту передачі товару. Покупець несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару з моменту набуття на товар права власності в порядку встановленому цим Договором.

Згідно з пунктом 9.1. даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2012 року.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 64 840 грн. 00 коп.

Зазначене вище підтверджується специфікацією № 1 до договору від 06.08.2013 року на суму 34 040 грн. 00 коп. (а.с. 8), специфікацією № 2 до договору від 09.08.2012 року на суму 21 800 грн. 00 коп. (а.с. 9), накладною № 3398С від 07.08.2012 року на суму 34 040 грн. 00 коп. (а.с. 10), накладною № 3403С від 10.08.2012 року на суму 1 800 грн. 00 коп., накладною № 3401С від 10.08.2012 року на суму 21 800 грн. 00 коп. (а.с. 11), накладною №3423С від 23.08.2012 року на суму 7 200 грн. 00 коп. (а.с. 12). Відповідно до згаданих накладних вартість поставленого позивачем відповідачу товару становить 64 840 грн. 00 коп.

Вказані вище документи підписані повноважними представниками сторін.

Факт отримання саме ПСП «Княгинин» товару, також стверджується довіреностями, які видані покупцем для свого представника Нікітюка М.Р., які були видані на отримання товару від ПП «Фірми РОМ», а саме: довіреності № 31 від 07.08.2012 року, № 33 від 10.08.2012 року та № 34 від 21.08.2012 року (а.с. 13 - 15).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що постачальник виконав взяті на себе зобов`язання, покладені на нього згідно договору в повному обсязі та передав товар для покупця.

В свою чергу покупець, в порушення умов договору та чинного законодавства України не виконав належним чином покладені на нього обов`язки по розрахунку в повному обсязі за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 32 640 грн. 00 коп.

Так як за покупцем утворилася заборгованість, продавець на адресу ПСП «Княгинин» направив вимогу-претензію № 01-04/2013-01 від 01.04.2013 року, в якій вимагав впродовж 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги-претензії, здійснити перерахування грошових коштів в розмірі 35 640 грн. 00 коп. на поточний рахунок продавця.

Факт отримання претензії-вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист на ім`я ПСП «Княгинин», який містить відтиск календарного штемпеля поштового відділення, фіскальним чеком № 8354 від 02.04.2013 року та повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання листа представником відповідача 05.04.2013 року.

Вказана вимога залишена відповідачем без розгляду та без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки заявлена постачальником до стягнення сума боргу підтверджується матеріалами справи і є арифметично вірною, позовна вимога про стягнення з відповідача 32 640 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Також, відповідно до п. 7.2. договору покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору несе відповідальність у вигляді пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а при простроченні розрахунків більше 20 (двадцяти) календарних днів - додатковий штраф в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від загальної вартості відпущеного (поставленого) неоплаченого товару.

На підставі зазначеного вище постачальник нарахував покупцю пеню у розмірі 3 456 грн. 54 коп. та штраф у розмірі 3 916 грн. 80 коп. за період з 10.08.2012 року по 23.04.2013 року.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Також суд зазначає, що позивачем вірно зроблений розрахунок пені, з урахуваннями вимог ст. 549 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України, тобто позивач правильно почав нарахування пені з моменту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по розрахунку за отриманий товар та не перевищено термін протягом якого він мав право на теке нарахування.

Так, згідно із специфікацією № 1 від 06.08.2012 року, яка є невід'ємною частиною договору, відповідач повинен був сплатити позивачу 10 220 грн. 00 коп. до 10.08.2012 року, а згідно специфікації № 2 від 09.08.2012 року - 6 540 грн. 00 коп. до 10.08.2012 року, тобто, покупець повинен був сплатити постачальнику 16 760 грн. 00 коп. до 10.08.2012 року, але як вбачається з матеріалів справи покупець фактично сплатив лише 8 000 грн. 00 коп., в результаті таких дій за останнім утворилася заборгованість в розмірі 8 760 грн. 00 коп. і позивачем вірно нараховано пеню на вказану суму за два дні, що становить 7 грн. 18 коп.

10.08.2012 року постачальник поставив покупцю товар на суму 1 800 грн. 00 коп. по накладній № 3403С від 10.08.2012 року, а відповідно до п. 5.2 договору при відсутності специфікації до договору розрахунок за отриманий товар проводиться на протязі одного дня з моменту відпуску товару, враховуючи наведене позивач вірно збільшив суму на яку нараховується пеня з 12.08.2012 року до 10 560 грн. 00 коп. і нарахував на вказану суму пеню в розмірі 56 грн. 26 коп. за період з 12.08.2012 року по 24.08.2012 року.

25.08.2012 року постачальник поставив покупцю товар на суму 7 200 грн. 00 коп. по накладній № 3423С від 23.08.2012 року, а враховуючи п. 5.2 договору, позивач вірно збільшив суму на яку нараховується пеня з 25.08.2012 року до 17 760 грн. 00 коп. і нарахував на вказану суму пеню в розмірі 334 грн. 82 коп. за період з 25.08.2012 року по 09.10.2012 року.

Відповідно до специфікації № 1 від 06.08.2012 року, яка зазначалася вище по тексту рішення, покупець повинен був сплатити 23 820 грн. 00 коп. до 10.10.2012 року, так як він вказаної дії не вчинив, постачальником вірно збільшена сума на яку нараховується пеня з 10.10.2012 року до 41 580 грн. 00 коп. та нараховано пеню в розмірі 528 грн. 27 коп. за період з 10.10.2012 року по 09.11.2012 року.

Відповідно до специфікації № 2 від 09.08.2012 року, яка зазначалася вище по тексту рішення, покупець повинен був сплатити 15 260 грн. 00 коп. до 10.11.2012 року, так як останній вказаної дії не вчинив, постачальником вірно збільшена сума на яку нараховується пеня з 10.11.2012 року до 56 840 грн. 00 коп. та нараховав пеню в розмірі 372 грн. 72 коп. за період з 10.11.2012 року по 25.11.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2012 року покупець частково погасив борг перед постачальником на суму 21 200 грн. 00 коп., і відповідно позивач правильно зменшив суму на яку нараховувалася пеня до 35 640 грн. і нарахував неустойку в сумі 1 942 грн. 67 коп. за період з 26.11.2012 року по 07.04.2013 року.

Також матеріали справи свідчать про те, що 08.04.2013 року покупець частково погасив борг перед постачальником на суму 3 000 грн. 00 коп., і відповідно, позивач вірно зменшив суму на яку нараховувалася пеня до 32 640 грн. і нарахував неустойку в сумі 214 грн. 62 коп. за період з 08.04.2013 року по 23.04.2013 року.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем зроблені правильні розрахунки з урахуванням чинного законодавства України та договору.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що постачальник поставив покупцю по договору товар на загальну суму 64 840 грн. 00 коп., що підтверджується специфікаціями та накладними.

Враховуючи наведене вище приписи статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п. 7.2), у вигляді сплати пені за період з 10.08.2012 року по 23.04.2013 року, що становить 3 456 грн. 54 коп. та штрафу за період з 10.08.2012 року по 23.04.2013 року, що становить 3 916 грн. 80 коп.

Оскільки розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 456 грн. 54 коп. пені та 3 916 грн. 80 коп. штрафу підлягають задоволенню.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем невчасно виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, а тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно розмір інфляційних втрат за період з 10.08.2012 року по 23.04.2013 року становить 124 грн. 68 коп., а також три відсотки річних від простроченої суми, за період з 10.08.2012 року по 23.04.2013 року розмір яких становить 693 грн. 08 коп.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри інфляційних нарахувань та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Княгинин» (35213, Рівненська область, Демидівський район, село Княгинине, ідентифікаційний код 31259435) на користь Приватного підприємства «Фірма РОМ» (33028, місто Рівне, вулиця Орлова, будинок 2, ідентифікаційний код 23306434) 32 640 (тридцять дві тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 3 916 (три тисячі дев`ятсот шістнадцять) грн. 80 коп. штрафу, 3 456 (три тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 54 коп. пені, 693 (шістсот дев'яносто три) грн. 08 коп. три відсотки річних, 124 (сто двадцять чотири) грн. 68 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 05 червня 2013 року.

Суддя Трускавецький В.П.