Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2-1327-2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/777/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Франько М.Я.

Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину

Доповідач Белінська І. М.

УХВАЛА

Іменем України

05.06.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Гайсюка О.В.,

Кодрула М.А.,

при секретареві - Ткаченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом прокурора міста Олександрії в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство вугільної промисловості України, до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, заподіяних злочином, за апеляційною скаргою прокурора міста Олександрії Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року прокурор м.Олександрії звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України до ОСОБА_5 про стягнення на користь позивача 186 609 грн. 30 коп. заподіяних збитків.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач, працюючи на Державному підприємстві «Бурвугілля» на посаді виконуючого обов»язки директора та виконуючи у зв»язку з цим організаційно-розпорядчі функції, будучи службовою особою, що організовує роботу ДП «Бурвугілля» і несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства, розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства та Статуту, укладає договори та інші правочини, а також несе відповідальність за використання бюджетних коштів за цільовим призначенням в межах бюджетних надходжень, за шкоду, заподіяну підприємству неправильними діями або бездіяльністю, за достовірність інформації, що надається, - внаслідок неналежного виконання своїх службових обов»язків завдав шкоди державі в особі Міністерства вугільної промисловості України шляхом протиправного використання бюджетних коштів за таких обставин:

У 2007 році Мінвуглепром виділив ДП «Бурвугілля» кошти для придбання побутового палива для населення. 10.10 2007 року відповідач уклав договір купівлі-продажу №163 з переможцем тендеру по закупівлі побутового палива ТОВ «Дюран-Лімітед» на поставку буровугільного брикету для ДП «Бурвугілля» в кількості 1700 тон по ціні 494,5 грн. за 1 тону на загальну суму 840 650 гривень.

Через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов»язків відповідач не забезпечив належний контроль за використанням коштів, виділених з Державного бюджету України на закупівлю палива побутового та виконання умов договору. Фактично ТОВ «Дюран-Лімітед» замість буровугільного брикету поставив брикет торф»яний, вартістю 190 гривень за тону, на загальну суму 323 000 гривень. На перевезення брикету ДП «Бурвугілля» сплатило ТОВ «Дюран-Лімітед» 331 040 грн.70 коп.

Не зважаючи на те, що фактично було поставлено інший товар, ніж передбачено договором, який є дешевшим за обумовлений договором, оплата була здійснена на умовах зазначеного договору по ціні буровугільних брикетів.

Посилаючись на те, що відповідач, внаслідок службової недбалості незаконно завищив витрати бюджетних коштів внаслідок заміни предмету поставки на 186 609 грн.30 коп., за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст..367 ч.2 КК України, але провадження в кримінальній справі було закрите на підставі ст..1п.»є» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, завдав збитки інтересам держави, прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача 186 609 грн.30 коп.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 25 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує на те, що наявність постанови Олександрійського міськрайонного суду від 29.06.2010 року, якою провадження у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2ст.367 КК України, було закрито на підставі п.»є» ст..1 Закону України «Про амністію», доводить факт завдання відповідачем шкоди державі у сумі 186 609 грн.30 коп.

Заслухавши пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь Міністерства вугільної промисловості України 186 609 грн.30 коп. у відшкодування збитків, завданих внаслідок неправомірних дій, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, зокрема, про недоведеність факту винних неправомірних дій відповідача та факту заподіяння збитків.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 працював виконуючим обов»язки директора державного підприємства «Бурвугілля» з 1.06.2007 року по 20 травня 2008 року (а.с.4,5).

За результатами здійснення процедур відкритих торгів із зменшення ціни і щодо закупівлі палива побутового за державні кошти №9 від 5.11.2007 року (а.с.60), 19 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дюран-Лімітед»,як продавцем, та державним підприємством по видобутку бурого вугілля «Бурвугілля», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу палива побутового - брикетів буровугільних, загальною вартістю 840 650 гривень, у тому числі ПДВ - 140 108,33 грн.

Проведеною Олександрійським об»єднаним контрольно-ревізійним відділом Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області Головного контрольно-ревізійного управління України ревізією фінансово-господарської діяльності ДП по видобутку бурого вугілля «Бурвугілля» за період з 27.03.2007 року по 31.12.2007 року ( акт №16-10/35 від 28.03.2008 року, а.с.24) було виявлено, що в порушення п.4ст.180 Господарського кодексу України, ст.34 Закону України № 1490-Ш ТОВ «Дюран-Лімітед» фактично продало покупцю не буровугільні брикети, а брикети торф»яні паливні, чим порушено умови договору щодо найменування продукції (номенклатури, асортименту), кількості та її якості та замінено предмет поставки, ціна якого з доставкою менша ніж зазначена у тендерній документації на 186 609,3 грн. (а.с.40).

Відповідальною особою за правильність оформлення тендерної документації та проведення процедури закупівлі на той час була голова тендерного комітету ОСОБА_6; відповідальною особою за дотриманням умов договору поставки палива побутового та його якості було визначено заступника директора з побутових питань ОСОБА_7

11.11.2008 року проти ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбачено ч.2ст.364 КК України по факту зловживання службовим становищем при отриманні палива побутового протягом листопада-грудня 2007 року, придбаного за державні кошти у ТОВ «Дюран Лімітед» ( кримінальна справа №1-9/10, т.3, а.с.165).

8.04.2010 року прокурором м.Олександрії було затверджено обвинувальний висновок, яким відповідач звинувачувався у тому, що він вчинив службовий злочин у вигляді службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні злочину, передбачено ч.2ст.367 КК України(т.3, а.с.326 кримінальної справи №1-9/10).

Постановою Олександрійського міськрайонного суду від 29.06.2010 року кримінальна справа була закрита на підставі п.»є» ст.1 Закону України «Про амністію»(а.с.3).

Відповідно до п.3ч.1ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Отже, зазначена норма передбачає умови за яких на працівника може бути покладена повна матеріальна відповідальність за шкоду, завдану підприємству, установі, організації, де працює цей працівник (ч.1ст.130 КЗпП України).

Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 був призначений на посаду виконуючого обов»язки директора ДП «Бурвугілля» наказом міністра Міністерства вугільної промисловості України, він є працівником державного підприємства «Бурвугілля», а не Міністерства як установи. Таким чином, він не може відповідати за шкоду, яка була заподіяна державі в особі Мінвуглепрому України на підставі п.3ч.1ст.134 КЗпП України.

Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції щодо недоведеності вини відповідача у заподіянні шкоди, недоведеності її розміру.

Матеріалами кримінальної справи підтверджуються твердження відповідача про те, що він своєї вини у скоєнні пред»явленого йому обвинувачення не визнавав. Позов він також не визнає.

Сам по собі факт закриття кримінальної справи за амністією і постановлення з цього питання постанови суду не є підставою звільнення позивача від доказування підстав та умов матеріальної відповідальності працівника, визначених ч.2ст.130, п.3ч.1ст.134 КЗпП України, що випливає із змісту ст.61 ЦПК України.

Постанова Олександрійського міськрайонного суду від 29.06.2010 року не містить встановлених судом обставин про те, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні, як те передбачено п.2 Постанови пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», а тому доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі про те, що зазначені обставини вважаються встановленими лише з підстав наявності вказаної постанови, якою закрито кримінальну справу із звільненням від кримінальної відповідальності, не можуть бути взяті до уваги.

Долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують окремі обставини виконання сторонами договору купівлі-продажу від 19.10.2007 року,зокрема, той факт, що дійсно ТОВ «Дюран Лімітед» продав ДП «Бурвугілля» брикети торф»яні паливні, у той час за умовами тендеру мав поставити буровугільний брикет, але не доводять факту вчинення відповідачем службової недбалості у вигляді неналежного виконання службових обов»язків, несумлінного ставлення до їх виконання, незабезпечення належного контролю за використанням коштів, виділених з Державного бюджету України на закупівлю палива побутового, та за виконанням умов договору купівлі-продажу. Позивачем не доведено, що розмір шкоди визначено відповідно до ст.135-3 КЗпП України, та не спростовано доводи відповідача про те, дійсна вартість фактично купленого товару дорівнює сплаченій за договором сумі.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і цивільного процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги, і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора м.Олександрії відхилити, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: