Рішення

від 10.06.2013 по справі 909/219/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 р. Справа № 909/219/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Круглової О.М., судді Цюх Г. З., судді Грици Ю.І., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора м. Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Івано-Франківської торгово-промислової палати, вул.Розумовського (Теодора Цьоклера), 9, м. Івано - Франківськ, 79014

про стягнення боргу у сумі 100 086,76 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Голіней Олеся Михайлівна - прокурор прокуратури, (посвідчення №008903 від 12.10.12)

від позивача:1.Челах Антон Васильович-спеціаліст 1 категорії,(довіреність №2/01-20/66-в від 02.01.13)

2. Чекайло Василь Михайлович - представник, (довіреність №103/01-09/66-в від 16.01.13)

від відповідача: Самулевич Світлана Леонідівна - віце-президент, (доручення №61-03/13

від 18.01.13)

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Івано-Франківська, в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до Івано - Франківської торгово-промислової палати (далі Відповідач) про стягнення боргу у сумі 100 086,76 грн., з яких: 94 858,00 грн. - сума пайового внеску, 4309,51 грн. - пеня, 862,33 грн. - 3% річних, 56,91 грн.- інфляційні втрати.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор в позовній заяві за вх.№801/13 від 20.02.13 визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

В засіданні суду 06.06.13 оголошувалась перерва до 10.06.13.

10.06.13 розгляд справи продовжено.

Представник відповідача в судовому засіданні подав платіжне доручення №2460 від 07.06.13 про сплату основної суми боргу на суму 94 858,00 грн.

Прокурор та представники позивача просили суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних підтримали.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та прокурора, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення, судом з"ясовано наступне.

25.12.09 між сторонами по справі укладено договір №191 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності до п.1.1. договору, відповідач, що здійснює будівництво офісу на вул.Розумовського (Теодора Цьоклера),9, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франкіська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 94858 грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об"єкта експлуатації.

25.12.10 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №191, згідно якої відповідач зобов"язаний в термін до 01.01.12 сплатити пайовий внесок в сумі 94 858,00 грн.

02.12.11 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №191, згідно якої виконком дає згоду на розстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником на підставі договору №191 від 25.12.09, згідно із графіком, який є невід"ємною частиною даної додаткової угоди (п.1 додаткової угоди).

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- І квартал 2012 р. - 9458,8 грн.;

- ІІ квартал 2012 р. - 18971,6 грн.;

- ІІІ квартал 2012р. - 28457,4 грн.;

- IV квартал 2012 р. - 37943,2 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що відповідач зобов"язаний сплачувати кошти в терміни, встановлені графіком. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2013 року.

Відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди, взяті на себе зобов'язання щодо перерахування коштів на пайову участь у погоджені графіком терміни не здійснив, у зв'язку з чим основна заборгованість на момент звернення до суду становила 94 858,00 грн.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язан сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідачем після звернення прокурора до суду було сплачено 94 858,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №2460 від 07.06.13 (міститься в матеріалах справи), провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Слід визнати обгрунтованими вимоги прокурора щодо стягнення 862,33 грн. - 3% річних та 56,91 грн. інфляційних втрат, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Щодо стягнення 4309,51 грн. пені, нарахованої за період з 02.04.12 по 20.01.13, суд зазначає наступне:

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.2 договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України самостійно здійснено перерахунок пені з врахуванням періоду виникнення зобов"язання по оплаті, вимог норми ч.6 ст.232 ГК України, обгрунтований розмір якої становитиме 3729,7 грн. В стягненні 579,81 грн. пені належить відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 3729,7 грн. пені, 862,33 грн. - 3% річних та 56,91 грн. інфляційних втрат.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору на підставі п.11 ст.5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України в сумі 1990,14 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

В даному випадку судовий збір від відмовленої судом суми 579,81 грн. пені слід стягнути з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в інтересах якої прокурор, який в порядку ст. 5 Закону України "Про судовий збір"звільнений від сплати судового збору, подав позовну заяву. Приписи статті 5 Закону України "Про судовий збір" не звільняють виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради від сплати судового збору в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, слід стягнути з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в доход Державного бюджету України 11,59 грн. судового збору (пропорційно від відмовлених 579,58 грн. пені ).

Керуючись ст.121,124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 33, 34, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Івано - Франківської торгово-промислової палати про стягнення 100086,76 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Івано-Франківської торгово-промислової палати (вул.Розумовського (Теодора Цьоклера), 9, м. Івано - Франківськ, 79014, код 02944857) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000, одержувач платежу:МБ м.Івано-Франківська 24170000, код: 37952250, розрахунковий рахунок: 31511921700002, МФО: 836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 3729 (три тисячі сімсот двадцять дев"ять) грн. 70 коп. пені, 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 33 коп. - 3% річних та 56 (п"ятдесят шість) грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Івано-Франківської торгово-промислової палати, вул.Розумовського (Теодора Цьоклера), 9, м. Івано - Франківськ, 79014, код 02944857) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 1990 (одну тисячу дев"ятсот дев"яносто) грн. 14 коп. судового збору.

Стягнути з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, код 04054346) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 11 (одинадцять) грн. 59 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної.

Провадження у справі в частині стягнення 94 858,00 грн. основного боргу припинити.

В стягненні 579,81 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.13

Головуючий суддя Круглова О. М.

Суддя Цюх Г. З.

Суддя Грица Ю. І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду