Рішення

від 04.06.2013 по справі 910/6355/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6355/13 04.06.13

За позовом Дочірнього підприємства «Євроседіа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олл Ленд Плюс"

про стягнення 27 347, 35 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Ткач В. Д. (дов. №1 від 01.11.2012 р.)

Від відповідача Закала О. П. (дов. № 13/05/13 від 13.05.2013р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство «Євроседіа» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олл Ленд Плюс» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 27 347, 35 грн. за договором купівлі-продажу № ЄО-04.01.11/01 від 04.01.2011 року, з яких 24 313, 95 грн. основного боргу, 1 818, 55 грн. пені та 1 214, 85 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача витраті по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6355/13, розгляд справи призначений на 14.05.13 року.

В судовому засіданні 14.05.2013 року судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.05.2013 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень по справі.

28.05.2013 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.06.2013 року, в зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № ЄО - 04.01.11/01 від 04.01.2011 року, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує з підстав поставки товару неналежної якості та досягнення між сторонами домовленості, що позивач проводить ремонт бракованих крісел за свій рахунок і своїми силами, а затрати, пов'язані з ремонтом йому відшкодовуються за рахунок подальших поставок крісел відповідачу. Відповідач зазначає, що станом на 15.03.2012 року позивач не має боргових претензій до відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № ЄО-04.01.11/01 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість згідно з умовами цього договору.

Статтею 3 договору сторони погодили суму договору та порядок розрахунків, так сума договору визначається рахунками-фактурами до даного договору; оплата товару здійснюється згідно рахунку-фактури; оплата товару проводиться в два етапи: передплата 50 %, доплата 50 % після поставки товару, протягом 3 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт чи видаткової накладної (п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

На виконання умов договору позивачем виставлялися відповідачу наступні рахунки:

- Рахунок - фактура № СЕ - 000558 від 25.10.2011 року на суму 11 587, 51 грн., який було сплачено відповідачем частково в розмірі 6 587, 51 грн.;

- Рахунок - фактура № СЕ - 000559 від 25.10.2011 року на суму 7 471, 51 грн., який було сплачено відповідачем частково в розмірі 5 471, 51 грн.;

- Рахунок - фактура № СЕ - 000566 від 01.11.2011 року на суму 6 648 , 31 грн., який сплачено відповідачем частково на суму 4 500, 00 грн.;

- Рахунок - фактура № СЕ - 000578 від 10.11.2011 року на суму 12 029, 51 грн., який сплачено відповідачем частково на суму 6 100, 00 грн.;

- Рахунок - фактура № СЕ - 000582 від 16.11.2011 року на суму 5 443, 91 грн., який відповідачем сплачено частково на суму 2 800, 00 грн.;

- Рахунок - фактура № СЕ - 000605 від 01.12.2011 року на суму 8 736, 71 грн., який відповідачем сплачено частково на суму 5 000, 00 грн.;

- Рахунок - фактура № СЕ - 000606 від 01.12.2011 року на суму 5 855, 51 грн., який відповідачем сплачено частково на суму 3 000, 00 грн.

Позивач поставив відповідачу товар за договором відповідно до наступних видаткових накладних: № РН - 0000559 від 08.11.2011 року на суму 11 587, 51 грн., № РН - 0000560 від 08.11.2011 року на суму 7 471, 51 грн., № РН - 0000587 від 23.11.2011 року на суму 6 648, 31 грн., № РН - 0000586 від 23.11.2011 року на суму 12 029, 51 грн., № РН - 0000642 від 13.12.2011 року на суму 5 443, 91 грн., № РН - 0000639 від 15.12.2011 року на суму 8 736, 71 грн., № РН - 0000640 від 15.12.2011 року на суму 5 855, 51 грн.

Заборгованість відповідача станом на 29.03.2013 року, за твердженням позивача, складає 24 313, 95 грн., з яких заборгованість по рахунку фактурі № СЕ - 000558 від 25.10.2011 року складає 5 000, 00 грн., по рахунку - фактурі № СЕ - 000559 від 25.10.2011 року - 2 000, 00 грн., по рахунку - фактурі № СЕ - 000560 від 25.10.2011 року - 2 148, 31 грн., по рахунку - фактурі № СЕ - 000578 від 10.11.2011 року на суму 5 925, 51 грн., по рахунку - фактурі № СЕ - 000582 від 21.11.2011 року - 2 643, 91 грн., по рахунку - фактурі № СЕ - 000605 від 05.12.2011 року - 3 736, 71 грн., по рахунку - фактурі № СЕ - 000606 від 01.12.2011 року - 2 855, 51 грн.

Суд зазначає, що видаткові накладні № РН - 0000642 від 13.12.2011 року, № РН - 0000639 від 15.12.2011 року та № РН - 0000640 від 15.12.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи, не підписані представником відповідача. Проте, відповідач в судовому засіданні, не заперечує факт поставки йому позивачем товару за зазначеними накладними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір купівлі - продажу № ЄО - 04.01.11/01 від 04.01.2011 року є договором купівлі-продажу, а відтак між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 57 772, 97 грн., згідно видаткових накладних копії яких додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні. Факт поставки товару на зазначену суму відповідачем не заперечується, а також вказані поставки відображено в податковому обліку.

Поставлений товар оплачений відповідачем частково, що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується позивачем, на суму 32 459, 02 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 24 313, 95 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

За твердженням відповідача, вимоги позивача не визнаються ним повністю з наступних причин: поставлені позивачем відповідачу крісла Рута у кількості 160 штук, відповідно до видаткової накладної № РН-0000162 від 12.04.2011 року, виявились бракованими у повному обсязі. Між сторонами була досягнута домовленість про ремонт позивачем бракованих крісел за свій рахунок і своїми силами, а затрати, пов'язані з ремонтом позивач відшкодовує за рахунок подальших постачань крісел відповідачу. Станом на 15.03.2012 року позивач не мав боргових претензій відносно відповідача, про що свідчить лист № 15/03/12, завірений печаткою та підписом директора позивача.

Зазначені заперечення відповідача відхиляються судом, оскільки позовні вимоги стосуються поставки іншого товару, ніж той, що був поставлений по видатковій накладній № РН-0000162 від 12.04.2011 року. Лист позивача № 15/03/12, на який посилається відповідач в обгрунтуванян своїх заперечень, не містить жодних посилань на договір укладений між сторонами та/або накладні по яким поставлявся товар, та/або період за який позивач не має боргових претензій до відповідача, а отже не приймається судом в якості доказу відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки (по видатковим накладним зазначеним в позовній заяві) умовам договору не заявлялось та суду не надано. Щодо заперечень відповідача про поставку товару неналежної якості по видатковій накладній № РН-0000162 від 12.04.2011 року, то суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися за захистом свого порушеного права щодо отримання товару належної якості по вказаній поставці в окремому позовному провадженні, а отже зазначені ним обставини не впливаються на зобов`язання відповідача оплатити товар, поставлений по спірним видатковим накладним, у порядку визначеному договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 24 313, 95 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 24 313, 95 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.3.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 24 313, 95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 818, 55 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України (за період з 29.09.2012 р. по 29.03.2013 р. - 182 днів).

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт в розмірі 1 818, 55 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 214, 85 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 11.11.2011 року по 29.03.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Розрахунок 3 % річних нарахованих за прострочення грошового зобов'язання відповідача.

№/№Сума боргу, грн.Період прострочкиВидаткова накладнаСтавка, %Сума нарах. 3 % річних, грн. 1. 5000, 00 12.11.11-29.03.13№ РН-0000559 від 08.11.11 р. 3 207, 12 2. 2000, 00 12.11.11-29.03.13№ РН-0000560 від 12.11.11. р. 3 82, 85 3. 2 148, 31 27.11.11-29.03.13№ РН-0000587 від 23.11.11 р. 3 86, 34 4. 5 925, 51 27.11.11-29.03.13№ РН-0000586 від 23.11.11 р. 3 238, 16 5. 2 643, 91 17.12.11-29.03.13№ РН-0000642 від 13.12.11 р. 3 101, 92 6. 3 736, 71 19.12.11-29.03.13№ РН-0000639 від 15.12.11 р. 3 143, 43 7. 2 855, 51 19.12.11-29.03.13№ РН-0000640 від 15.12.11 р. 3 109, 60 Всього 969, 42

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 24 313, 95 грн. основного боргу за договором та 969, 42 грн. 3 % річних нарахованих на суму боргу за період прострочення з 12.11.2011 року по 29.03.2013 року.

В ході розгляду справи позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат від 30.04.2013 року Вих. № 2-Ю, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 15, 56 грн. судових витрат сплачених позивачем за отримання витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем на оплату послуг з надання витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб не відносяться в розумінні ГПК України до судових витрат, і відповідно не підлягають відшкодуванню.

Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення судових витрат на послуги адвоката від 13.05.2013 року Вих. № 1-Ю, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката в сумі 2500, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судом встановлено, що 01 листопада 2012 року між позивачем (далі за текстом - змовник) та Адвокатом Ткач Віталієм Дмитровичем (далі за текстом - виконавець) було укладено договір № 01-11 про надання юридичних послуг (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в господарських судах України в судах загальної юрисдикції та інших судах України з питання діяльності замовника, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надані послуги змовник виплачує виконавцеві плату за фактично надані послуги перелік яких зазначається в акті виконаних робіт.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 01/11 про надання юридичних послуг від 01.11.2012 року від 29.03.2013 року виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги щодо стягнення з ТОВ «Олл Ленд Плюс» заборгованість на суму основного боргу 27 347, 35 грн.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги замовник сплатив на користь виконавця грошові кошти в розмірі 2 500,00 грн., на підставі Акту виконаних робіт № 02/13 про надання юридичних послуг по договору № 01/11 від 01.11.2011 року та додаткової угоди № 1 від 29.03.2013 року, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених замовником судових витрат за отримання послуг адвоката в сумі 2 500,00 грн. є доведеними. З огляду розумності судових витрат та співрозмірності з ціною позову, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 1500, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олл Ленд Плюс» (04108, м. Київ, пр-т Свободи, б. 1/60, кв. 95; код ЄДРПОУ 37176590; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Дочірнього підприємства «Євроседіа» (08114, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Гореничі, вул. Леніна, буд. 205 літера А; код ЄДРПОУ 32101625) 24 313(двадцять чотири тисячі триста тринадцять) грн. 95 коп. основного боргу за договором, 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 42 коп. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката, та 1 590 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто) грн. 65 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко