Постанова

від 05.06.2013 по справі 813/3930/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року № 813/3930/13-а

11 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.

від позивача Пастернак У.І.

відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції в особі Бориславського відділення про накладення арешту на кошти приватного підприємства «ПЕК-МІВЕ» для стягнення податкового боргу.

Обставини справи.

Позивач, Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція в особі Бориславського відділення, звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти приватного підприємства «ПЕК-МІВЕ» які знаходяться в установах банків для стягнення на користь державного бюджету України заборгованості в сумі 8330 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом в розмірі 8330 грн., яка складається із сум штрафних санкцій застосованих до відповідача податковими повідомленнями-рішеннями за неподання податкової звітності. При цьому у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого можна погасити заборгованість.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач представника у судове засідання не направив, повідомлявся належним чином за адресою вказаною у реєстраційних документах, конверт із судовою повісткою повернувся на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберіганя".

З урахуванням визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строків розгляду справи, така відповідно до ч.6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив подані докази у їх сукупності, оглянув оригінали документів, які мають значення для справи та

в с т а н о в и в:

Згідно довідки позивача (а.с.24) за приватним підприємством «ПЕК-МІВЕ» обліковується заборгованість перед бюджетом в сумі 8330 грн.

Заборгованість відповідача складається із штрафних (фінансових) санкцій застосованих відповідно до податкових повідомлень-рішень №0000991501/0 від 12.01.2011 р. на суму 170 грн., №0004991501/0 від 22.11.2011 р. на суму 4080,00 грн., №0003421501/0 від 16.11.2012 р. на суму 4080 грн. (а.с.12,15,17), прийнятих позивачем на підставі актів камеральних перевірок (а.с.11, 13-14, 16).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу у вигляді штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, обґрунтованість його розміру, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Органом стягнення відповідно до п. 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Органи державної податкової служби мають право відповідно до п.20.1.28 ст.28 ПК України застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом;

Органами стягнення відповідно до п.41.4 ст.41 ПК України є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідачем доказів оскарження у встановленому законом порядку прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень не надано і такі у справі відсутні.

Податковим боргом (недоїмкою), у відповідності до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України визначається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.59.1 ст.59 Податкового Кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу, в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Позивачем на адресу приватного підприємства «ПЕК-МІВЕ» направлено 09.12.2009 р. першу податкову вимогу №1/705 та 19.01.2010р. другу податкову вимогу (а.с.10).

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

Порядок вжиття заходів органами державної податкової служби щодо погашення податкового боргу платника податків визначений ст.95 Податкового кодексу України.

Положеннями пп.95.1 ст.95 цього Кодексу передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ст. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.41.1 та п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також держані виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з п.20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно може бути джерелом погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем, з метою виявлення майна приватного підприємства «ПЕК-МІВЕ» надсилалися запити у Львівський ВРЕР УДАІ при ГУМВСУ Львівської області щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів, до державного реєстратора прав не нерухоме майно та до відділу держземагенства у м. Львові (а.с.18, 22).

Згідно з наданими відповідями у приватного підприємства «ПЕК-МІВЕ» відсутнє майно (а.с.19, 21, 22).

З огляду на викладене та норми діючого законодавства, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню зі сторін.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на кошти приватного підприємства «ПЕК-МІВЕ» (Львівська область, м. Дрогобич, вул. Кармелюка 5, ЄДРПОУ 33513120) в сумі 8330 (вісім тисяч триста тридцять) грн. на рахунках у банках, які обслуговують приватне підприємство «ПЕК-МІВЕ» (Львівська область, м. Дрогобич, вул. Кармелюка 5, ЄДРПОУ 33513120).

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2013 р. о 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.