Рішення

від 10.06.2013 по справі 927/579/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру, 20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

06 червня 2013р. справа №927/579/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Аграрний Ресурс»,

вул. Автозаводська, 43, кв.104, м. Київ, 04114 (поштова адреса : а/с 37, м. Київ, 04114)

До відповідача: Приватного підприємства «Ніжин-Агродар», вул.Московська, 7-Б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (вул. Овдіївська,198, м. Ніжин, Чернігівська обл.)

про стягнення 64 909грн.93коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача : Плахотнюк В.В. представник довіреність від 27.05.13р., Волк В.Л. представник довіреність від 16.01.13р.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 37950,20грн. за поставлений товар згідно договору №27/05-11 від 27.05.11р., 3071,88грн. пені, 21617,85грн. процентів річних за користування чужими грошовими коштами, 1618,70грн. 3% річних та 651,30грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.13р. надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі станом на 20.05.13р. значиться Приватне підприємство «Ніжин-Агродар», ідентифікаційний код 35013830, місцезнаходження м. Ніжин, вул.Москвоська,7-Б.

Представники позивача в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Ухвали про порушення провадження у справі від 14.05.13р. та про відкладення розгляду справи від 28.05.13р. направлені на адресу відповідача вул. Овдіївська,198, м. Ніжин, повернулися до суду з відміткою відділу поштового зв'язку про відсутність вказаного адресату. Ухвали про порушення провадження у справі від 14.05.13р. та про відкладення розгляду справи від 28.05.13р. направлені на адресу відповідача вул.Московська,7-Б, м. Ніжин отримані відповідачем згідно поштових повідомлень №1400602757058, №1400602544119.

Згідно ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом надсилались відповідачу ухвали про порушення провадження у справі від 14.05.13р. та про відкладення розгляду справи від 28.05.13р. за адресою, вказаною в позовній заяві, яка є місцезнаходженням відповідача згідно відомостей із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на підставі чого суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

27.05.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №27/05-11 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві (відповідача у справі) мікродобрива «Росток», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями, що є невід'ємними додатками до договору (п.1.2 договору).

Сторони підписали специфікацію №1 до договору, в якій визначили кількість, номенклатуру, ціну товару, що має бути поставлені покупцю.

На виконання умов договору та специфікації №1 позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №РН-0000047 від 27.05.11р. на суму 95900,40грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаною видатковою накладною та довіреністю № 134 від 27.05.11р.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1. договору умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до договору, які є його невід'ємною частиною.

Так, у п.3 специфікації №1 сторони визначили, що оплата партії товару повинна бути здійснена покупцем наступним чином: 50% вартості товару покупець оплачує до 20 червня 2011р. (включно) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника; 50% вартості товару покупець оплачує до 20 липня 2011р. (включно) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

20.07.2011р. сторони підписали додаткову угоду до договору №27/05-11 від 27.05.11р., в якій внесли зміни до специфікації №1 в частині проведення взаєморозрахунків між сторонами та виклали п.3 специфікації №1 в наступній редакції «оплата партії товару повинна бути здійснена покупцем наступним чином: 50% вартості товару покупець оплачує до 20 червня 2011р. (включно) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника; 50% вартості товару покупець оплачує до 01 жовтня 2011р. (включно) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника».

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково на суму 57950,20грн., а саме 21.06.11р. перерахував на рахунок позивача 47950,20грн., 07.12.12р. - 10000,00грн., що підтверджується виписками банку, копії яких позивачем додані до матеріалів справи, а оригінали судом оглянуті у судовому засіданні (а.с.34-35).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем складені та підписані двосторонні акти звірки взаємних розрахунків, відповідно до яких станом на 14.06.12р. за відповідачем на користь позивача рахується заборгованість у сумі 47950,20грн. та станом на 01.02.13р. за відповідачем на користь позивача рахується заборгованість у сумі 37950,20грн.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 37950,20грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, борг у сумі 37950,20грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.5 договору сторони встановили, що у разі порушення строків оплати винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обчисленої від загальної вартості товару, за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 3071,88коп. пені, яка згідно наведеного ним розрахунку нарахована, а саме на суму боргу 47950,20грн. за 53 дні прострочки до 07.12.12р., що становить - 1044,40грн. пені та на суму боргу 37950,20грн. за період з 08.12.12р. по 15.04.13р. за 130 днів прострочки, що становить - 2027,48грн. пені.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що нарахування пені розпочато з 15.10.12р.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Приймаючи до уваги, що сторони у додатковій угоді від 20.07.11р. до договору №27/05-11 від 27.05.11р. визначили кінцеву дату розрахунку відповідача за отриманий товар 01 жовтня 2011 року включно, а ця дата припадає на вихідний день тижня - суботу, суд доходить висновку, що відповідно до приписів ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був провести розрахунок за отриманий товар у повній сумі у строк - 03.10.11р. За таких обставин, прострочка оплати товару виникла у відповідача з 04.10.11р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю нарахування, оскільки позивачем проведено нарахування пені без дотримання вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме з 15.10.12р. після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так, згідно умов договору, строк виконання зобов'язання до 01.10.11р. (включно), а отже шестимісячний строк нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання закінчився 04.04.12р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.6 у разі порушення строків оплати сторона зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п.7.9 договору якщо покупець прострочив оплату поставленого товару, на прострочену суму нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами від дня, коли товар мав бути оплачений до дня фактичної оплати. Сторони домовились, що розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється на рівні 40% річних.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено плату за користування чужими коштами, слід вважати іншим розміром процентів.

Як свідчать матеріали справи, позивач у зв'язку з прострочкою оплати відповідачем товару просить стягнути з останнього 3% річних у сумі 1618,70грн. та 40% річних у сумі 21617,85грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем у договорі передбачено збільшення розміру процентів річних за прострочення оплати поставленого товару до 40%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних безпідставні і задоволенню не підлягають. Слід зазначити, що при проведенні розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що прострочка виконання зобов'язання у відповідача виникла з 04.10.11р. та у 2012 році - 366 календарних днів, а не 365 днів як зазначено у розрахунку.

Згідно наведеного позивачем розрахунку 40% річних на загальну суму 21617,85грн., вбачається, що позивач проводить поетапне нарахування 40% річних у сумі 16710,32грн. станом на 07.12.12р. за 318 днів виходячи із суми боргу 47950,20грн. та 40% річних у сумі 4907,53грн. станом на 15.04.13р. за 118 днів виходячи із суми боргу 37950,20грн.

Слід зазначити, що при проведенні розрахунку 40% річних позивачем також не враховано, що у 2012 році - 366 календарних днів, а не 365 днів як зазначено у розрахунку.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що нарахування 40% річних проведено за період з 24.01.12р. по 07.12.12р. із розрахунку 318 днів та з 18.12.12р. по 15.04.13р. із розрахунку 118 днів.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок 40% річних, враховуючи кількість днів прострочення, які визначає позивач, а також враховуючи, що у 2012 році - 366 календарних днів, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 21570,72грн. за період з 24.01.12р. по 15.04.13р.

Позивач просить стягнути з відповідача 651,30грн. інфляційних витрат за період з жовтня 2011р. по березень 2013р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 64,61грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку за період з жовтня 2011р. по березень 2013р. не враховані місяці, в яких була деінфляція.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 37950,20грн., в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 64,61грн., в частині стягнення 40% за користування чужими грошовими коштами в сумі 21570,72грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1579,37грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ніжин-Агродар» (вул.Московська, 7-Б, м. Ніжин, Чернігівська область, р/р 26009029717 в ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100, ідентифікаційний код 35013830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Аграрний Ресурс» (вул. Автозаводська, 43, кв.104, м. Київ, р/р 26008010067478 в ВАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, ідентифікаційний код 36790154) 37950грн.20коп. боргу, 64грн.61коп. інфляційних нарахувань, 21570грн.72коп. 40% річних за користування чужими грошовими коштами, 1579грн. 37коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 10.06.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш