Рішення

від 19.04.2013 по справі 910/4121/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4121/13 19.04.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УК МД-ГРУП", м. Київ

про стягнення 40 348,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко Г.А. - юрисконсульт

від відповідача: Алєксєєва Ю.О.. - юрисконсульт

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні по справі з 03.04.2013 року по 19.04.2013 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва, без винесення процесуального документа суду, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання у справі.

СУТЬ СПОРУ : Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УК МД-ГРУП" про стягнення основного боргу в сумі 37 571,21 грн., 15 процентів річних в сумі 1 349,09 грн., пені в сумі 1 337,56 грн. та інфляційних в сумі 90,81 грн. відповідно до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу № 247/767/11 від 10.01.2011 року.

Позивач вказує на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідач надав суду відзив на позов, відповідно до ст. 59 ГПК України, в якому визнає заборгованість на загальну суму 37 571,21 грн. та повідомив суд про погашення основної заборгованості, проти інших позовних вимог заперечив.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 10.01.2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", далі Підприємство, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УК МД-ГРУП", далі Розповсюджувач, було укладено Договір № 247/767/11 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, далі Договір. Договір було укладено відповідно до вимог Закону України "Про рекламу", далі Закон, "Типових правил розміщення зовнішньої реклами" затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, далі Правила.

З урахуванням вказаних норм, відповідачу надано право на розміщення зовнішньої реклами згідно дозволу № 25029-09 на розміщення рекламного засобу з 29.10.2010 року по 29.12.2015 року.

Відповідно п. 6.2, 6.3 Договору розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до умов Порядку та умов цього Договору. Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування є відповідні рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно п. 5.2.3 відповідач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Плата за право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітнім. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача від здійснення плати за право тимчасового користування (п. 6.6 Договору).

Безпосередньо в судових засіданнях відповідач надав суду розрахункові документи на перерахування на адресу позивача суми основної заборгованості в сумі 37 571,21 грн., що підтверджують наступні платіжні доручення, зокрема:

· №686 від 11.03.2013 року на суму 6 682,20 грн.;

· №687 від 11.03.2013 року на суму 6 682,20 грн.;

· №688 від 11.03.2013 року на суму 6 682,20 грн.;

· №1008 від 08.04.2013 року на суму 6 682,20 грн.;

· №1007 від 08.04.2013 року на суму 6 682,20 грн.;

· №1009 від 08.04.2013 року на суму 2 004,66 грн.;

· №1006 від 08.04.2013 року на суму 2 004,66 грн.;

· №1028 від 09.04.2013 року на суму 150,89 грн.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки перерахування основного боргу в сумі 37 571,21 грн. відбулося після звернення позивача з позовом, а тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 37 571,21 грн. слід припинити за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді несплати коштів за розміщення зовнішньої реклами, то позивач відповідно до п. 7.3 Договору має право нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 (п'ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми, що становить 1 349,09 грн.

Поряд з цим, відповідно до вимог Договору позивач намагається стягнути з відповідача згідно п. 7.2 Договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка складає 1 337,56 грн. за період прострочення з 01.07.2012 року по 31.01.2013 року.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково інфляційні в сумі 90,81 грн.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін суд вважає доводи позивача обґрунтованими, виходячи із наступного:

Так, згідно із ст. 1 Закону реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою. За приписом ст. 2 Закону відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює вказаний закон.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону розміщення зовнішньої реклами, у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. За вимогами пунктів 3, 16, 24, 25 32, 33 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Так, у відповідності до зазначених норм, позивач, є органом уповноваженим згідно із Законом та Правилами здійснювати регулювання в сфері розміщення зовнішньої реклами, були надані відповідачу дозволи на розміщення зовнішньої, після чого між позивачем та відповідачем був укладений спірний договір.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на розміщення рекламного носія. Доказами у справі підтверджено, що сторони досягли усіх суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни та строку, а тому відповідно до вимог ст. ст. 1, 16 Закону, ст. ст. 629, 638 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону, п. п. 24, 25, 32, 33 Типових правил, положень Договорів не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями для розташування рекламних засобів, що є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до певної відповідальності.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду справи сторонами було виконано вимогу ухвал суду щодо проведення між ними звірки розрахунків, згідно акту звірки розрахунків від 16.04.2013 року заборгованість за Договором у відповідача перед позивачем відсутня, акт підписаний обома сторонами. Судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Надані первинні документи, підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором оренди, та виникнення дебіторської заборгованості у позивача, та відповідно кредиторської заборгованості у відповідача.

Сторонами в п. 7.2 Договору передбачено застосування до Розповсюджувача штрафні санкції засоби забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені. Факт прострочення сплати платежів за користування рекламними засобами підтверджено матеріалами справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені на загальну суму 1 337,56 грн. за вказаний період, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 90,81 грн., та 15 процентів річних в сумі 1 349,09 грн. за Договором, обґрунтовані та підлягають задоволенню. Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК: частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

Втім, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати, як це зазначено у частині другій статті 49 ГПК України, що кореспондується з вимогами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та приписами ст. 80 ГПК України. Матеріали справи свідчать про порушення прав та охоронювальних законом інтересів позивача відповідачем, оскільки останнім не вчинено жодних дій щодо належного ставлення до виконання своїх договірних зобов'язань з погашення заборгованості, яка утворилася, щодо пропозицій з надання відстрочки чи розстрочки ії погашення, не доведення спору до судового врегулювання, тощо.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "УК МД-ГРУП".

У судовому засіданні, яке відбулося 19.04.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 16 Закону України "Про рекламу", ст. ст. 629, 638, 526, 599, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 193, 203 ГК України, ст.ст. 4 2 , 4 3 , 22, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УК МД-ГРУП" щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 37 571,21 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УК МД-ГРУП" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УК МД-ГРУП", 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5 код ЄДРПОУ 35519721, на користь:

- Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", 04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, код ЄДРПОУ 26199714, пеню в сумі 1 337,56 грн., п'ятнадцять процентів річних в сумі 1 349,09 грн., інфляційні в сумі 90,81 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено: 24.04.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко