Рішення

від 03.06.2013 по справі 910/6003/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6003/13 03.06.13

Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Лісове" Подільської районної у м. Києві ради

до приватного підприємства "Фірма "Австерія"

про стягнення 29 805,76 грн.

Представники:

від позивача: Бабур О.П. - представник за довіреністю № 515 від 27.05.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Лісове" Подільської районної у м. Києві ради до приватного підприємства "Фірма "Австерія" про стягнення 29 805,76 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.05.2008 року між комунальним підприємством «Лісове» (виконавець за договором) та приватним підприємством фірмою «Австерія» (замовник за договором) укладено договір № 3/08 р. на санітарне обслуговування прилеглої території, відповідно до умов якого замовник на підставі договору оренди займає приміщення за адресою: пр.-т. Свободи, 26 літ. Г загальною площею 117,3 кв.м. та сплачує витрати на санітарне обслуговування прилеглої території пропорційно площі, яку займає, та вивіз сміття, а виконавець забезпечує надання послуг.

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість в розмірі 21 860,04 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з приватного підприємства "Фірма "Австерія" заборгованості за договором № 3/08 р. від 01.05.2008 року на санітарне обслуговування прилеглої території в розмірі 21 860,04 грн., 3 % річних в розмірі 1 586,06 грн. та збитки від інфляції в розмірі 6 359,68 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/6003/13, розгляд справи призначено на 15.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 03.06.2013 року.

В судове засідання 03.06.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з приватного підприємства "Фірма "Австерія" заборгованості за договором № 3/08 р. від 01.05.2008 року на санітарне обслуговування прилеглої території в розмірі 21 860,04 грн., 3 % річних в розмірі 1 586,06 грн., збитки від інфляції в розмірі 6 359,68 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 22277670 від 17.04.2013 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.05.2008 року між комунальним підприємством «Лісове» (виконавець за договором) та приватним підприємством фірмою «Австерія» (замовник за договором) укладено договір № 3/08 р. на санітарне обслуговування прилеглої території.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник на підставі договору оренди займає приміщення за адресою: пр.-т. Свободи, 26 літ. Г загальною площею 117,3 кв.м. та сплачує витрати на санітарне обслуговування прилеглої території пропорційно площі, яку займає, та вивіз сміття, а виконавець забезпечує надання послуг.

Згідно п. 3.1. договору, виконавець до 10 числа поточного місяця надає замовнику рахунок до сплати витрат розрахований згідно додатку № 1 до договору.

Положеннями п. 3.2 договору, замовник до 15 числа поточного місяця сплачує на рахунок виконавець.

У відповідності до п. 5.1. договору, строк його дії встановлений з 01.04.2008 року до 01.01.2009 року.

Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік в разі, коли жодна із сторін не попередила іншу про припинення дії договору за один місяць до початку наступного року (п. 5.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з прибирання прибудинкової території та вивезення та утилізації твердого побутового сміття, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт та рахунками на оплату, а саме: № 5 від 31 травня 2008 року, № 51 від 30 червня 2008 року, № 100 від 31 липня 2008 року, №1 32 від 31 серпня 2008 року, № 174 від 30 вересня 2008 року, № 209 від 31 жовтня 2008 року, № 245 від 30 листопада 2008 року, № 270 від 31 грудня 2008 року, № 7 від 31 січня 2009 року, № 41 від 28 лютого 2009 року, № 76 від 31 березня 2009 року, № 99 від 30 квітня 2009 року, № 125 від 31 травня 2009 року, № 151 від 31 липня 2009 року, № 8 від 31 січня 2011 року, № 150 від 30 квітня 2011 року, № 402 від 30 вересня 2011 року, № 461 від 31 жовтня 2011 року, № 490 від 30 листопада 2011 року, № 550 від 31 грудня 2011 року, № 39 від 31 січня 2012 року, № 63 від 29 лютого 2012 року, № 103 від 30 березня 2012 року, № 140 від 30 квітня 2012 року, № 302 від 31 серпня 2012 року, № 341 від 28 вересня 2012, № 377 від 31 жовтня 2012 року, № 424 від 30 листопада 2012 року, № 464 від 29 грудня 2012 року.

Проте, в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиті послуги в розмірі 21 860,04 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Господарські відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV.

Згідно ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

У відповідності ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

05.02.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 123 про погашення заборгованості за договором, проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у приватного підприємства "Фірма "Австерія" заборгованості за договором № 3/08 р. від 01.05.2008 року на санітарне обслуговування прилеглої території в розмірі 21 860,04 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на санітарне обслуговування прилеглої території, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 6 359,68 грн. та 3% річних в розмірі 1 586,04 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.05.2008 - 31.05.2008 1531.80 1.013 19.91 01.06.2008 - 30.06.2008 2297.70 1.008 18.38 01.07.2008 - 31.07.2008 3063.60 0.995 -15.32 01.08.2008 - 31.08.2008 3829.50 0.999 -3.83 01.09.2008 - 30.09.2008 4595.40 1.011 50.55 01.10.2008 - 31.10.2008 5361.30 1.017 91.14 01.11.2008 - 30.11.2008 6127.20 1.015 91.91 01.12.2008 - 31.12.2008 6382.50 1.021 134.03 01.01.2009 - 31.01.2009 7148.40 1.029 207.30 01.02.2009 - 28.02.2009 8025.14 1.015 120.38 01.03.2009 - 31.03.2009 8901.88 1.014 124.63 01.05.2009 - 31.05.2009 10655.36 1.005 53.28 01.06.2009 - 30.06.2009 10655.36 1.011 117.21 01.07.2009 - 31.07.2009 11532.10 0.999 -11.53 01.08.2009 - 31.08.2009 11532.10 0.998 -23.06 01.09.2009 - 30.09.2009 11532.10 1.008 92.26 01.10.2009 - 31.10.2009 11532.10 1.009 103.79 01.11.2009 - 30.11.2009 10655.36 1.011 117.21 01.12.2009 - 31.12.2009 11532.10 1.009 103.79 01.01.2010 - 31.01.2010 10655.36 1.018 191.80 01.02.2010 - 28.02.2010 11532.10 1.019 219.11 01.03.2010 - 31.03.2010 11532.10 1.009 103.79 01.04.2010 - 30.04.2010 11332.10 0.997 -34.00 01.05.2010 - 31.05.2010 11132.10 0.994 -66.79 01.06.2010 - 30.06.2010 10952.10 0.996 -43.81 01.07.2010 - 31.07.2010 11508.84 0.998 -23.02 01.08.2010 - 31.08.2010 10332.15 1.012 123.99 01.09.2010 - 30.09.2010 8325.19 1.029 241.43 01.10.2010 - 31.10.2010 8325.19 1.005 41.63 01.11.2010 - 30.11.2010 8325.19 1.003 24.98 01.12.2010 - 31.12.2010 8325.19 1.008 66.60 01.01.2011 - 31.01.2011 9201.93 1.010 92.02 01.02.2011 - 28.02.2011 10078.67 1.009 90.71 01.03.2011 - 31.03.2011 8325.16 1.014 116.55 01.05.2011 - 31.05.2011 9201.98 1.008 73.62 01.06.2011 - 30.06.2011 10078.72 1.004 40.31 01.07.2011 - 31.07.2011 10955.46 0.987 -142.42 01.08.2011 - 31.08.2011 11832.20 0.996 -47.33 01.09.2011 - 30.09.2011 12708.94 1.001 12.71 01.10.2011 - 31.10.2011 13585.68 1.000 0.00 01.11.2011 - 30.11.2011 14462.42 1.001 14.46 01.12.2011 - 31.12.2011 15339.16 1.002 30.68 01.01.2012 - 31.01.2012 16215.90 1.002 32.43 01.02.2012 - 29.02.2012 17092.64 1.002 34.19 01.03.2012 - 31.03.2012 17969.38 1.003 53.91 01.04.2012 - 30.04.2012 16846.12 1.000 0.00 01.05.2012 - 31.05.2012 16722.86 0.997 -50.17 01.06.2012 - 30.06.2012 16599.60 0.997 -49.80 01.07.2012 - 31.07.2012 17476.34 0.998 -34.95 01.08.2012 - 31.08.2012 18353.08 0.997 -55.06 01.09.2012 - 30.09.2012 19229.82 1.001 19.23 01.11.2012 - 30.11.2012 20983.30 0.999 -20.98 01.12.2012 - 31.12.2012 21860.04 1.002 43.72 Всього: 2 491,57 З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 2 491,57 грн. відповідно до розрахунку суду та 3% річних у розмірі 1 586,04 грн. відповідно до розрахунку позивача.

Вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 3 868,11 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Фірма "Австерія" (04215, м. Київ, пр-т. Свободи, 26-Г, ідентифікаційний код 31090471) на користь комунального підприємства "Лісове" Подільської районної у м. Києві ради (04215, м. Київ, пр-т. Свободи, 40 ідентифікаційний код 35669381) заборгованість за в розмірі 21 860 (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят) грн. 04 коп., три проценти річних в розмірі 1 586 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість) грн. 04 коп. та індекс інфляції в розмірі 2 431 (дві тисячі чотириста тридцять одна) грн. 57 коп., а також 1 497 (одна тисяча чотириста дев'яносто сім) грн. 22 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.06.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий