Постанова

від 18.12.2006 по справі 25/401-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/401-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18.12.06 р.          № 25/401-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від позивача - Ковалик В.В. (дов. від 13.09.2005 р. № 10809/9/10-113);

 від відповідача-1 - не з'явились;

від відповідача-2 - не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової  інспекції у Шевченківському районі м. Києва

 напостанову Господарського суду м.Києва від 02.10.2006  

 у справі № 25/401-А (Морозов С.М.)

 за позовом                               Державної податкової  інспекції у Шевченківському районі м. Києва

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"

                                                  Закритого акціонерного товариства  "Інноваційно-промисловий центр"

 про                                                  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 02.10.2006 року у справі № 25/401-А Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі – позивач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” (далі – відповідач-1, ТОВ “Плазма”) та Закритого акціонерного товариства “Інноваційно-промисловий центр” (далі – відповідач-2, ЗАТ “Інноваційно-промисловий центр”) про визнання недійсним договору відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, позивач стверджує, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме, судом порушено ст.. 69, 70, 79, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2006 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, а ухвалою від 20.11.2006 року – справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Процесуальні документи, що направлялись на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” та Закритого акціонерного товариства “Інноваційно-промисловий центр”, повернулись до суду з поштовою відміткою “за зазначеною адресою не знайдено”.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні розглянуто усне клопотання представника позивача, заявлене в судовому засіданні про відкладення розгляду справи до отримання відповіді на запити Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2006 року щодо надання інформації про чинність рішення від 15.06.2005 року у справі № 2-3487/05 та до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 22.08.2006 року про надання інформації щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю “Плазма” вимог податкового законодавства.

Суд, проаналізувавши заявлене клопотання та матеріали справи, ухвалив відмовити в задоволенні заявленого клопотання, виходячи з наступного.

Вказані запити Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва були зроблені ще у серпні 2006 року. Оскільки згідно п. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповіді на ці запити ще не надійшли, то відкладення розгляду справи призведи до затягування судового процесу.

У разі отримання інформації, яка спростує факти, встановлені судовими рішеннями господарського суду м. Києва та суду апеляційної інстанції, це може бути підставою для перегляду оскаржуваної постанови господарського суду м. Києва за нововиявленими обставинами, відповідно до п. 4 ст. 245 КАС України.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, та, керуючись п. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) колегія вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення  суду першої  інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної  інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього кодексу. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були  заявлені в суді першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Плазма” (ідентифікаційний код 32232676) 21.10.2002 року зареєстроване Виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровською районною радою м. Дніпропетровська.

Закрите акціонерне товариство “Інноваційно-промисловий центр” (ідентифікаційний код 30524318) 16.09.1999 року зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа.

28.05.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Плазма” (Продавець) уклало з Закритим акціонерним товариством “Інноваційно-промисловий центр” (Покупець) договір № АЗ-5/7-2003, згідно умов якого Продавець поставляє запасні частини, а Покупець приймає та оплачує продукцію в кількості та за цінами згідно Специфікації до зазначеного договору.

Договір було виконано сторонами в повному обсязі про що свідчать копії податкової накладної від 18.07.2003 року № 453-А та платіжного доручення від 17.07.2003 року № 160.

У зв'язку із тим, що спірний договір був укладений та виконаний до 01.01.2004 року – до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV, а згідно п 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, то до спірних відносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року (далі – ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін — в разі виконання угоди обома сторонами — в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Плазма” укладало спірний договір з Закритим акціонерним товариством “Інноваційно-промисловий центр” з метою, що суперечить  інтересам держави і суспільства, а тому дана угода повинна бути визнана недійсною.

Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе зазначити, що під час розгляду справ про визнання угод недійсними необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі при укладанні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Необхідно повно з'ясовувати наявність тих обставин справи, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку з цим відповідних юридичних наслідків.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2181), контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні   помилки   у поданій   платником   податків   податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г) згідно з законами з питань оподаткування   особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",  податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.

Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у відповідачів податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачам податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідачів. внаслідок виконання спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Плазма”, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року задекларувало 1 038 463, 00 грн. податкових  зобов'язань з  податку на додану вартість.

Податкові  зобов'язання з податку на додану вартість за спірною угодою становили 4 000,00 гри. Та також виникли  у липні 2003 року.

Сторони не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що 4 000,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість не увійшли до суми 1 038 463,00 грн., вказаної у податковій декларації за липень 2003 року, а тому підстав вважати, що укладаючи спірну угоду Товариство з обмеженою відповідальністю “Плазма” мало намір приховати чи ухилитись від сплати податків немає.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю “Плазма” також звітувало у період укладення спірного договору з податку на прибуток, що підтверджується їх копіями, наявними в матеріалах справи..

Щодо посилання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на акт про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Закритим акціонерним товариством “Інноваційно-промисловий центр” (код ЄДРПОУ 30524318) з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Плазма” (код ЄДРПОУ 32232676) за період з 01.06.2003 року по 01.08.2003 року від 09.02.2006 року № 49/23-2/30524318, то оскільки у ЗАТ “Інноваційно-промисловий центр” податкових зобов'язань з податку на додану вартість не було, то суд першої інстанції вірно не взяв даний акт до уваги. Закрите акціонерне товариство “Інноваційно-промисловий центр” сплатило за спірною угодою в ціні товару податок на додану вартість про що свідчить платіжне доручення від 17.07.2003 року № 160.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідачів чи одного з них умислу на укладення угоди, що суперечила інтересам держави та суспільства.

Сам по собі спірний договір не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Товар, що був предметом спірного договору, не виключений законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Крім того, як зазначено в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001, порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Як зазначає Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, умисел на укладення договору від 28.05.2003 року з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, був тільки у Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма”, що підтверджується рішенням районного суду про визнання установчих документів відповідача-1 недійсними та скасуванням державної реєстрації підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2005 року у справі № 2-3487/05 позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма”, Гаврилова О.В. та Клусенко С.М. про визнання недійсними установчого договору, статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” задоволено повністю. Визнано недійсними установчий договір та статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма”, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” з 29.11.2002 року.

Разом з тим судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Однак, предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Таким чином, зазначене рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2005 року у справі № 2-3487/05 не звільняє позивача від необхідності доведення в суді наявності умислу у Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації. у податкових органах Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрація, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

Порядок взяття платників податків – юридичних осіб на податковий облік зазначений в Інструкції про порядок обліку платників податків, яка затверджена наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612. Відповідно до вказаної інструкції, всі документи, необхідні для взяття на податковий облік, подаються власником, засновником (власниками, засновниками) або уповноваженою ним (ними) особою (заявником), або призначеним керівником, або головним бухгалтером особисто. При цьому, згідно зазначеної інструкції, всі документи та надана платником податків інформація перевіряється відповідними відділами державної податкової служби.

За таких обставин, підставами для реєстрації Гаврилова О.В. у податкових органах як одного із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрація, що були перевірені на відповідність законодавству.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для даної норми закону характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів чи одного з них встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також позивачем не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма”, зокрема, Гаврилова О.В., від імені якого укладався спірний договір.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Все вищевикладене свідчить про те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог згідно п. 1 ст. 71 КАС України, як в суді першої інстанції так і під час розгляду в апеляційній інстанції.

Таким чином, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства  України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 02.10.2006 року у справі № 25/401-А за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма” та Закритого акціонерного товариства “Інноваційно-промисловий центр” про визнання недійсним договору – без змін.

Справу № 25/401-А направити до господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту складання в повному обсязі та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Вербицька О.В.

 Судді

           Коваленко В.М.

          Пантелієнко  В.О.