Ухвала

від 05.06.2013 по справі 6-10447св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Мартинюка В. І., Мостової Г. І.,

Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Машівське інкубаторне підприємство», Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» про визнання недійсними та розірвання договорів оренди земельних ділянок, про розірвання договорів суборенди земельних ділянок, стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками та усунення перешкод в їх користуванні, за касаційною скаргою ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машівське інкубаторне підприємство», яке приєдналося до касаційної скарги, на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили визнати недійсними та розірвати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, та укладені 01 листопада 2005 року між ними та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан» (далі - ТОВ «Лан»), в частині права орендаря здавати в суборенду земельні ділянки, визнати недійсними договори суборенди вказаних земельних ділянок, які укладені 16 квітня 2010 року між ТОВ «Лан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машівське інкубаторне підприємство» (далі - ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство»), стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість з орендної плати за користування земельними ділянками за період 2010-2011 роки та моральну шкоду, усунути перешкоди у користуванні вказаними земельними ділянками та стягнути судові витрати.

Посилались на те, що земельні ділянки площею 5,22 га сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, на підставі договорів від 01 листопада 2005 року вони передали ТОВ «Лан» в оренду на 10 років. 16 квітня 2010 року між ТОВ «Лан» та ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство» були укладені договори суборенди вказаних земельних ділянок, на що згоди позивачі, як орендодавці, не давали. Крім того, за період з 2010 по 2011 роки орендар ТОВ «Лан» не виконувало свої зобов'язання з виплати орендної плати, в результаті чого утворилась заборгованість. За вказаних обставин позивачі просили задовольнити позов.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2013 року, позов задоволено частково.

Розірвано договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які укладені 01 листопада 2005 року між ТОВ «Лан» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.

Розірвано договір суборенди земельної ділянки кадастровий № 5323086600:00:007:0051, укладений 16 квітня 2010 року між ТОВ «Лан» та ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство».

Розірвано договір суборенди земельної ділянки кадастровий № 5323086600:00:006:0192, укладений 16 квітня 2010 року між ТОВ «Лан» та ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство».

Розірвано договір суборенди земельної ділянки кадастровий № 5323086600:00:006:0078, укладений 16 квітня 2010 року між ТОВ «Лан» та ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство».

Стягнуто з ТОВ «Лан» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 5351 грн 61 коп. на кожного заборгованості з орендної плати, по 71 грн 53 коп. на кожного судового збору та по 1385 грн на кожного витрат на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Знято заходи забезпечення позову щодо заборони ТОВ «Лан» вчиняти на земельних ділянках, що розташовані на території Селищанської сільської ради, кадастрові номери 5323086600:00:007:0051, 5323086600:00:006:0192, 5323086600:00:006:0078, дії по проведенню сільськогосподарських робіт.

У поданій касаційній скарзі ліквідаційна комісія ТОВ «Лан» та ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство», яке приєдналося до касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просять скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ТОВ «Лан», підписавши оспорювані договори оренди земельних ділянок та погодившись з усіма його істотними умовами, орендну плату протягом 2009-2011 років позивачам не сплачувало, оригінали відомостей про отримання позивачами орендної плати чи інших доказів їх сплати суду не надало.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок, які розташовані на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області. За договорами оренди землі від 01 листопада 2005 року, укладеними між ними та ТОВ «Лан», вказані земельні ділянки були передані в оренду останньому терміном на 10 років.

16 квітня 2010 року між ТОВ «Лан» та ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство» укладено договори суборенди спірних земельних ділянок, строк дії яких визначено відповідно до дії договорів оренди землі від 01 листопада 2005 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі звернулися до суду з вимогами про визнання недійсними та розірвання договорів оренди земельних ділянок в частині права орендаря здавати в суборенду земельні ділянки, визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок, стягнення орендної плати за користування земельними ділянками за період 2010-2011 роки та усунення перешкод у користуванні цими ділянками.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилались на те, що ТОВ «Лан» без погодження з ними та за відсутності у договорах оренди умови про право орендаря передавати в суборенду спірні земельні ділянки, уклало договори суборенди цих земельних ділянок із ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство». Крім того, за період 2010-2011 роки ТОВ «Лан» не виконувало своїх обов'язків, як орендаря, щодо виплати орендної плати.

Вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. ст. 212-214 ЦПК України, не визначившись з характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню, суд першої інстанції частково задовольняючи позов та розриваючи договори оренди та суборенди, не звернув уваги на те, що позивачі просили визнати недійсними та розірвати договори оренди землі лише в частині права орендаря здавати в суборенду земельні ділянки і питання про стягнення на їх користь орендної плати за 2009 рік не ставили.

Крім того, як наслідок визнання недійсними цих договорів позивачі просили визнати недійсними і договори суборенди, укладені між ТОВ «Лан» та ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство».

На порушення ст. ст. 11, 214 ЦПК України суд замість з'ясування обставин, якими обґрунтовувались вимоги позивачів і заперечення відповідачів вийшов, за межі позовних вимог та увійшов в обговорення та з'ясування обставин про наявність підстав для розірвання оспорюваних договорів суборенди землі та стягнення орендної плати за 2009 рік, та вирішив спір щодо вимог, які не заявлялись.

Вирішуючи спір в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «Лан» орендної плати на користь позивачів, суди виходили із того, що товариством не надано належних доказів здійснення такої оплати.

У той же час, із супровідного листа (за вих. № 17 від 30 серпня 2012 року) з відміткою штампу канцелярії суду першої інстанції вбачається, що 30 серпня 2012 року ліквідаційна комісія ТОВ «Лан» надала суду бухгалтерські документи по нарахуванню та виплаті орендної плати позивачам, а саме: книга обліку орендної плати ТОВ «Лан» за 2007 рік, книга обліку орендної плати ТОВ «Лан» за 2008 рік, книга обліку орендної плати ТОВ «Лан» за 2009 рік, книга по нарахуванню та виплаті орендної плати ТОВ «Лан» за 2010 рік, книга по нарахуванню та виплаті орендної плати ТОВ «Лан» за 2011 рік, квитанції, відомості та видаткові ордери по виплаті орендної плати, типовий договір оренди землі від 01 листопада 2005 року, укладений між ТОВ «Лан» та ОСОБА_3 з додатками, типовий договір оренди землі від 01 листопада 2005 року, укладений між ТОВ «Лан» та ОСОБА_4 з додатками (а. с. 150, т. 2).

10 січня 2013 року дана справа була направлена до апеляційного суду для розгляду апеляційних скарг.

Згідно із супровідним листом від 21 лютого 2013 року, тобто після розгляду апеляційний скарг ТОВ «Лан» та ТОВ «Машівське інкубаторне підприємство», вказані бухгалтерські документи по нарахуванню та виплаті орендної плати судом першої інстанції були повернуті голові ліквідаційної комісії ТОВ «Лан» (а. с. 155, т. 2).

Таке свідчить про те, що як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді зазначені документи знаходилися в суді першої інстанції.

У той же час, на порушення ст. ст. 212, 303 ЦПК України ці докази не були досліджені судами, належної оцінки їм надано не було. У зв'язку з чим висновки судів про обґрунтованість позову в частині вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати та безпідставності заперечень відповідача у цій частині позовних вимог є передчасними.

Разом із тим, не можна погодитись з висновком суду щодо стягнення з ТОВ «Лан» на користь позивачів по 1385 грн на кожного витрат на правову допомогу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 87 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивачів по 1385 грн на кожного витрат на правову допомогу, не обґрунтував її розмір та не перевірив, чи не перевищує така сума граничного розміру компенсації витрат, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590, мотивів з цього приводу не навів.

Залишаючи вказане рішення суду першої інстанції без змін, на порушення ст. 303 ЦПК України на зазначене не звернув уваги і апеляційний суд.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою доводів сторін та оцінкою наданих сторонами доказів, судами з'ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права (ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машівське інкубаторне підприємство», яке приєдналося до касаційної скарги, задовольнити частково.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. І. Мартинюк

Г. І. Мостова

М. І. Наумчук

Д. О. Остапчук