Постанова

від 04.06.2013 по справі 9/18/5025/344/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 9/18/5025/344/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратуриТомчук М.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури позивачаВтерковський Я.Ю. - довіреність від 27.02.2013 р. відповідачівГарієвський В.М. - довіреність від 02.02.2013 р.; Дорош Д.М. - довіреність від 26.04.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича зовнішньо - торгівельна фірма Ягуар ЛТД" на постановувід 10.04.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 9/18/5025/344/11 господарського суду Хмельницької області за позовомХмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" та Хмельницької обласної державної адміністрації до - Хмельницької районної державної адміністрації ; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича зовнішньо-торгівельна фірма "Ягуар ЛТД" провизнання недійсною додаткової угоди № 52 від 15.03.2010 р. до договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.02.2004 р. В С Т А Н О В И В :

Хмельницький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" та Хмельницької обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації та ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" про визнання недійсною додаткової угоди № 52 від 15.03.2010 р. до укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.02.2004 р., посилаючись на порушення норм Земельного та Лісового кодексів України та укладення спірної угоди за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади, без погодження з ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" як постійним лісокористувачем вилучення земельної ділянки, з перевищенням райдержадміністрацією своїх повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.06.2011 р. позов задоволено, визнано недійсною додаткову № 52 від 15.03.2010 р. до укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.02.2004 р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2011 р. постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2011 р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.02.2013 р. (судді: Олійник Ю.П., Димбовський В.В., Шпак В.О.) позовні вимоги задоволені, визнано недійсною додаткову угоду № 52 від 15.03.2010 року до договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004 року № 62, укладену між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ ВЗТФ "Ягуар ЛТД" з її припиненням на майбутнє.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на статтю 33 Закону України "Про оренду землі" зазначив, що вказаною нормою не передбачено автоматичного поновлення строку дії договору оренди землі та можливість такого продовження договору за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади, яке в даному випадку не приймалось.

За апеляційною скаргою ТОВ ВЗТФ "Ягуар ЛТД" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Сініцина Л.М.) переглянувши рішення господарського суду Хмельницької області від 28.02.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.04.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ ВЗТФ "Ягуар ЛТД" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги не з'ясуванням судами обставин щодо наявності підстав у ДП "Хмельницьке ЛМГ" на користування спірною земельною ділянкою, момент виникнення у позивача права користування земельною ділянкою, її цільове призначення, а також не звернули уваги на виникнення у товариства права на оренду спірної земельної ділянки ще з 205 року на підставі договору оренди землі № 62. При цьому, скаржник зазначав, що підписання додаткової угоди до договору оренди землі відбулося на підставі умов цього договору у відповідності до законодавства, оскільки такого способу як попереднє волевиявлення відповідного органу на зміну умов договору не передбачено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, розпорядженням голови Хмельницької районної державної адміністрації № 30.07.2003 року 506/03-р "Про передачу в оренду ТОВ ВЗТФ "Ягуар" земельної ділянки для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради" вирішено надати ТОВ ВЗТФ "Ягуар" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1,0 га для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради за межами населеного пункту.

17.02.2004 року між Хмельницькою райдержадміністрацією та ТОВ ВЗТФ "Ягуар", на підставі розпорядження від 30.07.2003 року № 506/03-р, було укладено договір оренди № 62 земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Лісові Гриніві, загальною площею 1,0 га із земель резервного фонду для створення зони відпочинку та розміщення кафе.

Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що договір укладається на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації та передбачене переважне право орендаря після закінчення строку дії договору на викуп чи поновлення договору на новий термін за умови письмового повідомлення зацікавленою стороною іншу сторону не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення договору.

Договір зареєстровано у регіональній філії центру земельного державного кадастру у Хмельницькому районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 18.03.2005 року за № 23.

Заявою № юв-14.12/1 від 14.12.2009 року ТОВ "ВЗТФ Ягуар" зверталася до Хмельницької райдержадміністрації з пропозицією про продовження строку дії договору та внесення змін до договору оренди № 62, виклавши частину 1 пункту 2.2 у наступній редакції "Договір укладається на 49 років з правом викупу, починаючи з дати реєстрації", на яку листом від 12.01.2010 року Хмельницька райдержадміністрація повідомила про неможливість продовження строку дії договору оренди землі до вирішення у суді справи стосовно правомірності укладення договору оренди землі.

15.03.2010 року між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ ВЗТФ "Ягуар ЛТД" було укладено спірну додаткову угоду № 52 до договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.02.2004 р., якою серед іншого викладено абзац 1 пункту 2.2 розділу 2 договору у наступній редакції: "Договір укладається строком на 10 (десять) років, починаючи з дати його реєстрації". Додаткова угода № 52 до договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004 року № 62 зареєстрована в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №041074300001 від 18.03.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання недійсною додаткової угоди № 52 від 15.03.2010 р. до укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.02.2004 р., посилаючись на порушення норм Земельного та Лісового кодексів України, зокрема, щодо укладення спірної угоди за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення спірної додаткової угоди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази (частина 1 статті 6 цього Закону).

Отже, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування .

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 23.02.2010 р. № 19/8, від 23.03.2010 р. № 2-31/1199-2009 та від 20.11.2012 р. № 44/69.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що всупереч нормам законодавства та пункту 1 розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 506/03-р від 30.07.2003 року, яким встановлено строк оренди у 5 років, спірною додатковою угодою № 52 від 15.03.2010 р. відповідачі встановили строк оренди на 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

Доказів ухвалення Хмельницькою райдержадміністрацією розпорядження щодо передачі ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" земельної ділянки на строк у 10 років матеріали справи не містять.

Тобто, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, додаткова угода № 52 від 15.03.2010 року до договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.02.2004 року не відповідає волевиявленню особи, уповноваженої розпоряджатися даною земельною ділянкою, яке засвідчене розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації № 506/03-р від 30.07.2003 року.

За приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Беручи до уваги приписи законодавства та вказівки суду касаційної інстанції, виходячи із встановлених обставин судами першої та апеляційної інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 52 від 15.03.2010 р. до укладеного між Хмельницькою райдержадміністрацією та ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.02.2004 р., з підстав відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи законодавства та виходячи із встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства та такими, що спростовуються встановленим судами обставинам справи.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 р. у справі № 9/18/5025/344/11 господарського суду Хмельницької області та рішення господарського суду Хмельницької області від 28.02.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач