Рішення

від 06.06.2013 по справі 908/1311/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/47/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.13 Справа № 908/1311/13

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс" (36003, м. Полтава, вул. Балакіна, 67, кв. 3, ідентифікаційний код 33315248)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕЛЬМОН" (69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, 2, кв. 55, ідентифікаційний код 38069996)

про стягнення суми інвестицій в розмірі 100 000, 00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 24.11.2011р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

ПП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Солі - Плюс" (відповідача-1) та ТОВ "АПЕЛЬМОН" (відповідача-2) про стягнення з відповідачів солідарно суму сплаченого авансу в розмірі 100 000, 00 грн. за ліцензійним договором від 10.07.2012р. № 031 в межах зобов'язань ТОВ "АПЕЛЬМОН" по договору поруки від 10.08.2012р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 15.04.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 12, 13, 15, 55 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст. 651, 653, 1110, 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1311/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.05.2013р. об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 22.05.2013р. розгляд справи відкладений на 06.06.2013р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 06.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено про те, що повне рішення буде складено 10.06.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 06.06.2013р. представник позивача підтримав позовну заяву, зокрема в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.07.2012р. між ТОВ "Солі - Плюс" (Ліцензіар) та ПП ОСОБА_1 (Ліцензіат) був укладений ліцензійний договір № 031 (Основний договір) про використання товарного знаку та представлення торговельної марки "BurgerCLUB" на території України, м. Дніпропетровськ.

За умовами договору Ліцензіар зобов'язався надати Ліцензіату для здійснення ним підприємницької діяльності на території України, м. Запоріжжя за винагороду й на визначений у даному Договорі термін, комплекс прав (далі - Права) згідно зі стандартами ведення бізнесу Ліцензіара.

09.08.2012р. на виконання умов договору Ліцензіатом було перераховано на рахунок Ліцензіара аванс у розмірі 100 000, 00 грн., який у подальшому мав бути зарахований у загальну суму інвестицій за перший відкритий Ліцензіатом фірмовий заклад ТМ "BurgerCLUB".

Також було підписано договір поруки від 10.08.2012р. за яким ТОВ "АПЕЛЬМОН" (Поручитель) поручилося перед Ліцензіатом за виконання обов'язку Ліцензіара повернути Ліцензіату сплачений ним аванс у разі дострокового розірвання Основного договору.

Ліцензіатом було дотримано умови Основного договору в частині сплати авансу, проте Ліцензіаром не було виконано обов'язків, обумовлених п.п. 1.1, 4.4.1, 6.2.4 Основного договору.

Також не було виконано умови Основного договору щодо визначення загальної суми, строку та порядку сплати інвестицій, які будуть сплачені Ліцензіатом, а також конкретного місця розташування фірмового закладу, інших привілеїв.

28.12.2012р. Ліцензіатом направлено на адресу Ліцензіара лист - вимогу про повернення сплаченого авансу за основним договором. Ліцензіар у визначений в вимозі строк грошові кошти на рахунок Ліцензіата не перерахувала, будь - якої письмової відповіді на зазначену вимогу не надав.

19.10.2012р. Ліцензіатом було направлено лист - повідомлення про відмову від Основного договору, але відповідач-1 до теперішнього часу грошові кошти, отримані ним як авансовий платіж в сумі 100 000, 00 грн., на користь позивача не перерахував.

ТОВ "Солі - Плюс" (відповідач-1) та ТОВ "АПЕЛЬМОН" (відповідач-2) відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надали, в судові засідання жодного разу не з'явилися.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідачів визначається за даними їх державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АБ № 532752, станом на 20.05.2013р. ТОВ "АПЕЛЬМОН" знаходиться за адресою: 69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, 2 кв. 55.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АБ № 532751, станом на 20.05.2013р. ТОВ "СОЛІ - ПЛЮС" знаходиться за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Балакіна, 67, кв. 3.

Саме на ці адреси відповідачів направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/1311/13.

В п.п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копії ухвали від 16.04.2013р. про порушення провадження у справі № 908/1311/13, які направлені на адреси відповідачів, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до суду з відміткою пошти "За закінченням строку зберігання".

Копії ухвали від 22.05.2013р. про відкладення розгляду справи на 06.06.2013р. до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідачі не повідомили суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представників відповідачів у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Солі - Плюс" (Ліцензіар) та ПП ОСОБА_1 (Ліцензіат) укладений договір ліцензійний від 10.07.2012р. № 031 за умовами якого Ліцензіар зобов'язується надати Ліцензіату для здійснення ним підприємницької діяльності на території України, м. Дніпропетровськ, за винагороду й на визначений у даному Договорі термін, комплекс прав (Права) згідно зі стандартами ведення бізнесу Ліцензіара. Під стандартами слід розуміти норми та рекомендації, які містять усю інформацію, потрібну для провадження бізнесу, аналогічного бізнесу Ліцензіара, які оформлюються як додаток до даного Договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Як зазначено в п. 1.2 Договору, з моменту підписання даного Договору Ліцензіат набуває право на ексклюзивне використання Товарного Знаку "BurgerCLUB" та представляти Торговельну марку Ліцензіара на території, згідно п. 1.1 даного Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що під використанням Товарного Знаку в Договорі мається на увазі:

- нанесення його на товар, асортиментний перелік якого визначений Ліцензіаром, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з товаром або послугою, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування його для продажу;

- застосування його в діловій документації, в рекламі, мережі інтернет, у тому числі в доменних іменах та під час пропонування та надання послуги для якої знак зареєстровано.

При цьому Ліцензіат не має права самостійно виготовляти рекламні матеріали, що містять комерційні позначення Ліцензіара, без письмової не те згоди останнього.

Відповідно до п.п. 4.4.1 Договору, Ліцензіар зобов'язаний передати Ліцензіату технічну і комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення переданих Ліцензіату прав.

Як зазначено в п.п. 4.4.2 Договору, Ліцензіар надає Ліцензіату план здійснення рекламних заходів відповідно до затвердженої їх рекламної концепції, включаючи проведення рекламних акцій:

- зі стимулювання і збільшення обсягу продажів;

- зі стимулювання працівників Фірмових ресторанах;

- з формування позитивного іміджу ресторану марки.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що ціна договору складається з початкової разової плати (паушальний внесок) та з суми інвестицій (з розрахунку на один Фірмовий заклад).

Підпунктом 6.2.2 Договору визначено, що загальна сума, строк та порядок сплати інвестицій, які будуть сплачені Ліцензіатом, а також конкретне місце розташування Фірмового закладу, інші привілеї, додатково узгоджуються Сторонами та будуть визначені додатковою угодою до даного Договору.

Відповідно до п.п. 6.2.3 Договору, Ліцензіат в строк до 10.08.2012р. сплачує Ліцензіару аванс у розмірі 100 000, 00 грн., який у подальшому буде зарахований у загальну суму інвестицій за перший відкритий Ліцензіатом Фірмовий заклад ТМ "BurgerCLUB". При цьому Ліцензіат зобов'язується поновити авансовий платіж в розмірі 50 % його попереднього розміру на момент відкриття першого Фірмового закладу ТМ "BurgerCLUB", який в свою чергу також буде зарахований у загальну суму інвестицій по відкриттю другого Фірмового закладу.

На виконання умов Договору, 09.08.2012р. ПП ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ТОВ "Солі - Плюс" (відповідача -1) грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 09.08.2012р.

Відповідно до приписів п.п. 4.2.21 Договору, Ліцензіат має право мотивовано обґрунтувати та повідомити Ліцензіара про розірвання даного Договору та розірвати його без будь-яких санкцій з боку Ліцензіара.

Як зазначено в п. 11.5 Договору, Ліцензіат має право в будь-який час відмовитись від Даного Договору, повідомивши Ліцензіара про відмову за два місяці.

Листом від 19.10.2012р. № 2/19 ПП ОСОБА_1 повідомила ТОВ "Солі - Плюс" про відмову від ліцензійного договору № 031 від 10.07.2012р. та вимагала повернути авансовий платіж у розмірі 100 000, 00 грн. у семиденний строк.

Даний лист отримано ТОВ "Солі - Плюс" 26.10.2012р., про що свідчить звіт Регіонального структурного підрозділу ТОВ "Аеро - Експрес" у м. Запоріжжя від 09.01.2013р. № 9.

Листом від 28.12.2012р. № 1/28 ПП ОСОБА_1 вимагала від ТОВ "Солі - Плюс" повернути сплачений за ліцензійним договором № 031 від 10.07.2012р. авансовий платіж у розмірі 100 000, 00 грн. протягом семи днів з дня отримання вимоги.

Даний лист отриманий 18.01.2013р. представником ТОВ "Солі - Плюс", про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Також між ТОВ "АПЕЛЬМОН" (Поручитель) та ПП ОСОБА_1 (Кредитор) було укладено договір поруки від 10.08.2012р., за яким Поручитель поручився перед Кредитором за виконання обов'язків ТОВ "Солі - Плюс", що зареєстровано за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Балакіна, буд. 67, кв. 3, код ЄДРПОУ 33315248 (Боржник), щодо повернення сплаченої Кредитором суми авансу у розмірі 100 000, 00 грн. відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 Ліцензійного Договору № 031 від 10.07.2012р. (Основний договір) у випадку його дострокового розірвання відповідно до положень п. 11.5 Основного договору (п.1.1 Договору поруки).

Пунктом 1.2 Договору поруки передбачено, що у випадку передбаченому п. 1.1 Договору, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Як зазначено в п. 1.3 Договору поруки, сума зобов'язань Поручителя за Основним договором у будь-якому випадку не може перевищувати 2 000, 00 грн.

Згідно п. 3.1 Договору, Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора надісланої на адрес боржника в десятиденний строк шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Кредитора в розмірі, що не перевищує зазначений у п. 1.3 даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору поруки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2013р.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є ліцензійний договір № 031 від 10.07.2012р. та договір поруки від 10.08.2012р.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У справі, що розглядається, Ліцензіат в строк до 10.08.2012р. сплачує Ліцензіару аванс у розмірі 100 000, 00 грн., який у подальшому буде зарахований у загальну суму інвестицій за перший відкритий Ліцензіатом Фірмовий заклад ТМ "BurgerCLUB". При цьому Ліцензіат зобов'язується поновити авансовий платіж в розмірі 50 % його попереднього розміру на момент відкриття першого Фірмового закладу ТМ "BurgerCLUB", який в свою чергу також буде зарахований у загальну суму інвестицій по відкриттю другого Фірмового закладу (п.п. 6.2.3 Договору).

На суму інвестицій Ліцензіат отримує:

- торгово виробниче обладнання;

- консультативне та інформаційне сприяння Ліцензіара;

- рекламну продукцію

На виконання умов Договору, 09.08.2012р. ПП ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ТОВ "Солі - Плюс" (відповідача -1) грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн.

ТОВ "Солі - Плюс" (відповідач-1) не надав суду доказів про виконання зобов'язань, визначених у п. 1.1, п.п. 4.4.1, 6.2.4 Ліцензійного договору № 031 від 10.07.2012р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як зазначено у ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Право Ліцензіата на відмову від Ліцензійного договору з повідомленням Ліцензіара про таку відмову за два місяці та розірвання даного Договору без будь-яких санкцій з боку Ліцензіара встановлено п.п. 4.2.21, п. 11.5 Договору.

Позивач скористався даним правом, про що свідчить лист від 19.10.2012р. № 2/19 на адресу відповідача-1 про відмову від Договору та повернення суми авансового платежу.

Даний лист отримано ТОВ "Солі - Плюс" 26.10.2012р., про що свідчить звіт Регіонального структурного підрозділу ТОВ "Аеро - Експрес" у м. Запоріжжя від 09.01.2013р. № 9 та накладні № GD 621 749 161 WW, № GD 621 749 127 WW.

Строк повернення сплаченого за ліцензійним договором № 031 від 10.07.2012р. авансового платежу у розмірі 100 000, 00 грн. встановлений позивачем в листі від 28.12.2012р. № 1/28 - протягом семи днів з дня отримання вимоги.

Зазначена вимога отримана ТОВ "Солі - Плюс" 18.01.2013р.

У зв'язку із наведеним, суд доходить до висновку, що договір ліцензійний № 031 від 10.07.2012р. є розірваним з 26.12.2012р.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, те що ліцензійний договір № 031 від 10.07.2012р. був розірваний з 26.12.2012р., у відповідача-1 відпала правова підстава для отримання авансового платежу у розмірі 100 000, 00 грн.

Обов'язок ТОВ "Солі - Плюс" повернути суму авансу виник з 26.01.2013р., тобто після спливу 7 днів з дня отримання вимоги від 28.12.2012р. № 1/28.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На день звернення позивача до суду та на час прийняття цього рішення відповідачем-1 не надано жодного доказу про те, що ним було повернуто суму авансу в розмірі 100 000, 00 грн., перерахованого позивачем за платіжним дорученням № 1 від 09.08.2012р.

Згідно ч. 1-3 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.1-3 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч.1 ст. 559 ЦК України).

Договором поруки від 10.08.2012р. передбачено, що ТОВ "АПЕЛЬМОН" (Поручитель) поручився перед Кредитором за виконання обов'язків ТОВ "Солі - Плюс" щодо повернення сплаченої Кредитором суми авансу у розмірі 100 000, 00 грн. відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 Ліцензійного Договору № 031 від 10.07.2012р. у випадку його дострокового розірвання відповідно до положень п. 11.5 Основного договору.

Зобов'язання ТОВ "Солі-Плюс" повернути аванс в розмірі 100 000,00 грн. не є припиненими.

Враховуючи встановлений факт дострокового розірвання ліцензійного договору № 031 від 10.07.2012р., а також те, що ТОВ "Солі -Плюс" у визначений сторонами термін не повернуло ПП ОСОБА_1 авансовий платіж у розмірі 100 000, 00 грн., вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку сплаченого авансу у розмірі 100 000, 00 грн. за ліцензійним договором від 10.07.2012р. № 031 та договором поруки від 10.08.2012р є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд враховує, що пунктом 1.3 договору поруки від 10.08.2012р. сторонами договору визначено граничну суму зобов'язань Поручителя за Основним договором - не більше 2 000, 00 грн.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача-1 в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс" (36003, м. Полтава, вул. Балакіна, 67, кв. 3, ідентифікаційний код 33315248) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕЛЬМОН" (69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, 2, кв. 55, ідентифікаційний код 38069996) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. авансового платежу за Ліцензійним договором від 10.07.2012р. № 031.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі-Плюс" (36003, м. Полтава, вул. Балакіна, 67, кв. 3, ідентифікаційний код 33315248) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 98 000 (дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. авансового платежу за Ліцензійним договором від 10.07.2012р. № 031 та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

4. Повне рішення складено 10.06.2013р.

Суддя В.М. Соловйов