Рішення

від 06.06.2013 по справі 910/7531/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7531/13 06.06.13

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування

житлового фонду Святошинського району м. Києва»

До Громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану Святошинського

району м. Києва»

Про стягнення 13 163,54 грн. та виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Самсонов Д.О. - представник за довіреністю № 750 від 13.05.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» до Громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану Святошинського району м. Києва» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 09.01.08. в розмірі 13 163,54 грн. та виселення Спілки ветеранів Афганістану Святошинського району м. Києва з нежитлового приміщення загальною площею 62,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-кт. Перемоги, 122.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання за вищевказаним Договором оренди, в частині своєчасної сплати орендних та інших платежів, визначених Договором, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача. Крім того, позивач просить суд виселити відповідача з приміщення загальною площею 62,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-кт. Перемоги, 122.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.13. порушено провадження у справі № 910/7531/13; розгляд справи призначено на 16.05.13. о 12-20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 06.06.13. о 11-45.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.13. подав заяву на підставі ст. 78 ГПК України, відповідно до якої Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» відмовляється від позовних вимог в частині виселення Громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану Святошинського району м. Києва» з приміщення загальною площею 62,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-кт. Перемоги, 122, а позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 09.01.08. в розмірі 13 163,54 грн., позивач просить суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.13. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/7531/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.09.12.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/7531/13.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.01.08. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва, правонаступником якого є - Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», (далі - Орендодавець) та Громадською організацією «Спілка ветеранів Афганістану Святошинського м. Києва» (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 3, відповідно до умов якого (п.1.1. Договору, з врахуванням додаткової угоди № 1 про зміни до договору № 3 від 09.01.08. від 15.01.10.) Орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 2064 від 30.11.07. та ордеру № 323 від 10.12.07. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр-кт. Перемоги, 122, загальною площею 62,9 кв. м.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору оренди та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем по сплаті орендної плати та іншим платежам за користування приміщенням за період з вересня 2012 р. по березень 2013 включно, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 163,54 грн. Крім того, позивач просить суд виселити відповідача з приміщення загальною площею 62,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-кт. Перемоги, 122.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами цього Договору та Акту прийому - передачі вказаного приміщення.

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі від 09.01.08., згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, визначений п. 1.1. Договору.

Даний акт підписаний повноважними представникам сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до п. 9.1. Договору сторонни погодили, що договір діє з 09.01.08. до 09.12.10.

Позивач листом № 834-юр від 17.12.10. повідомив відповідача про те, що договір Оренди нежитлового приміщення № 3 від 09.01.08., продовженим не буде.

У випадку закінчення терміну дії цього Договору орендна плата та інші, передбачені цим Договором платежі, сплачуються Орендарем по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно акту прийому-передачі (п. 3.9 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Орендодавець продовжував користуватися приміщенням після закінчення строку дії договору, а тому на останнього покладався обов'язок по сплаті орендної плати та інших платежів, передбачених Договором, за користування приміщенням.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата розраховується відповідно до Методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.06., і складає 1593,10 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати. Податок на додану вартість сплачується Орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Приписами п. 3.2. Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Договором, зокрема, пунктом 3.3. сторони погодили, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Крім орендної плати, Орендар відшкодовує Орендодавцю: експлуатаційні витрати пов'язані з утриманням приміщення; амортизаційні відрахування за орендоване майно; плату за землю (п. 3.6 Договору).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на Орендодавця відносно займаної площі.

Позивач в свої усних та письмових поясненнях зазначає, що відповідач не сплачував орендну плату та інші платежі, передбачені Договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 09.01.08., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 13 163,54 грн. (10 169,14 грн. - заборгованість по орендній платі, 264,18 грн. - заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат, 250,81 грн. - заборгованість по відшкодуванню плати за землю, 2 136,83 грн. - заборгованість по сплаті податку на додану вартість, 342,58 грн. - пеня).

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем вищевказана заборгованість була сплачена в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати та інших платежів за спірний період не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті обов'язкових платежів становить 12 820,96 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 8.1 Договору пеню у розмірі 342,58 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Суд відзначає наступне, що згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За перерахунком суду, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 341,29 грн. В іншій частині 1,29 грн. пеня нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Представником позивача в судовому засіданні 06.06.13. подано заяву на підставі ст. 78 ГПК України, відповідно до якої Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» відмовляється від позовних вимог, в частині виселення відповідача з приміщення загальною площею 62,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-кт. Перемоги, 122.

Дана заява обґрунтована тим, що 01.04.13. Громадська організація «Спілка ветеранів Афганістану Святошинського району м. Києва» повернула Комунальному підприємству «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Заява позивача про відмову від позову підписана представником позивача Самсоновим Д.О., який відповідно до довіреності № 750 від 13.05.13. має право, зокрема відмови від позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

При цьому, судом роз'яснено представнику позивача наслідки відмови від позову.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» від позову не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану Святошинського району м. Києва» (03115, м. Київ, пр-кт. Перемоги, буд. 122 А; код ЄДРПОУ 21607054) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (03134, м. Київ, вул. Симеренка, буд. 17; код ЄДРПОУ 36037999) 10 169 (десять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. - заборгованість по орендній платі, 264 (двісті шістдесят чотири) 18 коп. - заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат, 250 (двісті п'ятдесят) грн. 81 коп. - заборгованість по відшкодуванню плати за землю, 2 136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 83 коп. - заборгованість по сплаті податку на додану вартість, 341 (триста сорок дев'ять) грн. 29 коп. - пені, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині 1,29 грн. - пені в позові відмовити.

4. В частині виселення Громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану Святошинського району м. Києва» з приміщення загальною площею 62,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-кт. Перемоги, 122 провадження у справі припинити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 10.06.13.

Суддя Т.М. Ващенко