Рішення

від 28.05.2013 по справі 908/1491/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/43/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.13 Справа № 908/1491/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.» (69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудов, 7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ефес-Електронікс» (69032, м. Запоріжжя, пр. Дружний, 11, кв. 10)

про стягнення 118241,37 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Грибова І.В., договір № 7/13 про надання правових послуг від 20.03.2013 р.;

від відповідача: Блюмський С.В., директор, паспорт СВ 452817 виданий 30.10.2001 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ефес-Електронікс» 118241,37 грн., з яких: 117000,00 грн. безпідставно збережена сума авансу, 234,00 грн. інфляційні втрати та 1007,00 грн. - 3% річних. Також, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті послуг адвоката.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 530, 536, 612, 623, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України. При цьому вказує, що на підставі усної домовленості про виконання робіт та виставлених відповідачем рахунків позивачем було перераховано на розрахункових рахунок відповідача суму передплати в розмірі 117000,00 грн., проте до виконання робіт відповідач так і не приступив. Направлена на адресу вимога про повернення коштів залишилася без відповіді та задоволення. За доводами позивача, неповернення суму авансу є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляду передбачених ст. 625 ЦК України санкцій.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2013 р. порушено провадження у справі №908/1491/13, присвоєно справі номер провадження 30/43/13, розгляд якої призначено на 28.05.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив вимоги, викладені у позовній заяві, а також надав усні пояснення щодо обставин справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ефес-Електронікс» - відповідач у справі - у відзиві на позов підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 117000,00 грн., яка виникла на підставі усної домовленості.

Директор підприємства, який представляв інтереси відповідача у суду у судовому засіданні підтвердив факт заборгованості.

В судовому засіданні 28.05.2013 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

За усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ефес-Електронікс», останнім прийнято на себе зобов'язання по проведенню робіт з модернізації ливарної системи UPCAST на виробничих площах ТОВ «Крок Г.Т.», за умовою перерахування авансових платежів.

На підставі виставлених відповідачем рахунків позивачем було перераховано авансові платежі.

По рахунку № СФ-0000113 від 2011 р. було перераховано суму 50000,00 грн. платіжним дорученням № 3135 від 20.10.2011 р. Проте, 31.10.2011 р. зазначена сума була повернута відповідачем на рахунок позивача.

По рахунку № СФ-0000116 від 09.11.2011 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача:

- суму 50000,00 грн. платіжним дорученням № 3429 від 09.11.2011 р.;

- суму 17000,00 грн. платіжним дорученням № 3618 від 23.11.2011 р.;

- суму 50000,00 грн. платіжним дорученням № 3840 від 09.12.2011 р.

За доводами позивача, відповідач так і не приступив до виконання оговорених робіт.

08.11.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлено лист № 612 з вимогою повернення коштів.

25.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/12, в якій ставилася вимога про повернення суму 117000,00 грн. авансу та попереджалося про наслідки.

Направлені на адресу відповідача листи залишено останнім без відповіді.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ефес-Електронікс» 118241,37 грн., з яких: 117000,00 грн. безпідставно збережена сума авансу, 234,00 грн. - інфляційні втрати та 1007,00 грн. - 3% річних є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного .

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини з надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Позивач взяте на себе зобов'язання щодо перерахування на розрахунковий рахунок відповідача суми авансу виконав належним чином, на підставі виставленого йому рахунку №СФ-0000116 від 09.11.2011 р. сплатив 117000,00 грн. Зазначене підтверджується копіями платіжних доручень № 3429 від 09.11.2011 р. на суму 50000,00 грн., № 3618 від 23.11.2011 р. на суму 17000,00 грн. та № 3840 від 09.12.2011 р. на суму 50000,00 грн. (арк. справи 13-15).

Однак, до виконання обумовлених між сторонами робіт відповідач так і не приступив.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на відсутність тривалий час (з грудня 2011 р. по грудень 2012 р.) будь-яких дій з боку відповідача, направлених на виконання взятих на себе зобов'язань по виконанню робіт, позивач скористався наданим йому законом правом відмовитися від прийняття виконання та направив на адресу відповідача вимогу про повернення коштів.

Листом від 25.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 1/12 щодо повернення суми авансу. Копією поштового повідомлення про вручення поштової кореспонденції (арк. справи 18) підтверджується, що вимогу позивача отримано повноважним представником відповідача 24.01.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, за закінченням семиденного строку від дня отримання відповідачем направленої йому вимоги про повернення коштів у останнього виникло грошове зобов'язання перед позивачем, пов'язане з поверненням коштів.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає правомірним вимоги позивача щодо повернення коштів в сумі 117 000,00 грн., сплачених в якості авансу за Договором.

Зазначена сума є обґрунтованою, підтвердженою документально та правомірно заявлена до стягнення.

Слід відзначити, що у відзиві на позов відповідачем наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 117000,00 грн., яка виникла на підставі усної домовленості, підтверджується.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення суми авансу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 234,00 грн. втрат від інфляції за період - січень 2013 року та 1007,37 грн. - 3% річних за період з моменту виникнення зобов'язання (01.02.2013 р.) по 15.04.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Ц К України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, за приписами ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору; а тому інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки, відповідач повинен був повернути повивачу суму авансу після отримання вимоги, то у позивача виникло право на стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми як наслідок відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з цим, обов'язок повернути кошти виникає, як зобов'язання особи, яка з певного часу неправомірно користується чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено розрахунок суми інфляційних втрат за січень 2013 року. Однак, вимога про повернення коштів була отримана відповідачем 24.01.2013 р. і з 01.02.2013 р. у нього виникає грошове зобов'язання та право позивача на нарахування інфляційних втрат. За таких обставин, позивачем невірно був визначений період нарахування суми інфляційних витрат, що виключає правильність нарахування цієї суми позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частинні стягнення інфляційних витрат задоволенню не підлягають.

При розрахунку заявленої вимоги про стягнення 3% річних позивачем період визначено вірно - з 01.02.12013 р. по 15.04.2013 р. Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума 3% річних становить 702,00 грн., тому в решті вимог про стягнення 3% річних (305,37 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 117 000,00 грн. суми авансу та 702,00 грн. - 3% річних. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, позивач звертається з вимогою про стягнення 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також у тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У відповідності до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження отриманих послуг позивач посилається на договір № 7/13 про надання послуг адвокатом від 20.03.2013 р., згідно з п. 1 якого виконавець - адвокат Грибова І.В. взяла на себе зобов'язання бути представником інтересів ТОВ «Крок Г.Т.» у господарському суді Запорізької області по справі по стягненню з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Ефес-Електронікс» 117000,00 грн. боргу, суми інфляції та 3% річних.

Пунктом 3 договору визначено, що вартість послуг становить 3000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до матеріалів справи копію платіжного доручення № 1767 від 20.05.2013 р., оригінал якого оглянуто у судовому засіданні.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволенні частково, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 2986,31 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.» (м.Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ефес-Електронікс» (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ефес-Електронікс» (69032, м. Запоріжжя, пр. Дружний, 11, кв. 10, код ЄДРПОУ 34789676; п/р 2600196249157 в ПАО «ПУМБ», МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.» (69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудов, 7, код ЄДРПОУ 13638750; р/р 26009000006735 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАН» м. Київ, МФО 300614) 117 000 (сто сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. суми авансу, 702 (сімсот дві) грн. 00 коп. - 3% річних, 2354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 2986 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 31 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.06.2013 р.