Рішення

від 03.06.2013 по справі 911/1737/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2013 р. Справа № 911/1737/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос»

до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу «Навчально-дослідне господарство «Ворзель»

про стягнення 54068,42 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Капітанюк В.П., довір. № 225 від 31.05.2013 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» (далі - відповідач) про стягнення 54068,42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення договору № 2065 від 29.04.2010 р., згідно якого ТОВ «Агрофірма «Колос» зобов'язувалося поставляти у власність покупця товар, а відповідач - приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на суму 45000,00 грн., проте товар покупцем не був оплачений, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 45000,00 грн. основного боргу, 3983,42 грн. 3% річних, 5085,00 грн. інфляційних втрат, а також 1720,50 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

03.06.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Агрофірма «Колос» було подано заяву № 232 від 31.05.2013 р. про відшкодування додаткових судових витрат в сумі 23,80 грн., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 23,80 грн. за отримання довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується платіжним дорученням № 4681 від 27.05.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2013 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання 20.05.2013 р. та 03.06.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.06.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (продавець) та Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» (покупець) було укладено договір № 2065, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю насіння кукурудзи (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партії, ціна за одиницю товару, сумарна вартість партії зазначається в накладній.

Згідно з п. 2.1 договору загальна ціна договору становить 45000,00 грн.

У відповідності з п. 2.2 договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника на підставі отриманих накладних.

Оплата проводиться по факту отримання товару протягом 10 банківських днів (п. 2.3 договору).

На виконання умов договору № 2065 від 29.04.2010 р. ТОВ «Агрофірма «Колос» було поставлено Відокремленому підрозділу «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» Національного університету біоресурсів і природокористування України товар на загальну суму 45000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0002097 від 29.04.2010 р. на суму 44352,00 грн. та № РН-0002098 від 29.04.2010 р. на суму 648,00 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали - оглянуто судом).

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю серії ЯПР № 265739 від 29.04.2010 р., виданою на ім'я Потороча І.М., на отримання товару від ТОВ «Агрофірма «Колос», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

ТОВ «Агрофірма «Колос» було направлено на адресу ВП «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» Національного університету біоресурсів і природокористування України претензію № 077 від 19.03.2013 р. про сплату боргу в сумі 45000,00 грн.

Відповідь на претензію отримано не було.

Крім того, ТОВ «Агрофірма «Колос» було направлено на адресу Національного університету біоресурсів і природокористування України лист № 078 від 19.03.2013 р. про ліквідацію заборгованості Відокремленого підрозділу НУБІП України Навчально-дослідного господарства «Ворзель», відповідно до якого позивач просив вжити заходів з погашення заборгованості за отриманий товар ВП НУБІП України Навчально-дослідного господарства «Ворзель» шляхом перерахування 45000,00 грн. на рахунок ТОВ «Агрофірма «Колос».

Відповідь на лист отримано не було.

ТОВ «Агрофірма «Колос» та ВП «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» Національного університету біоресурсів і природокористування України було підписано акт звірки розрахунків за період з 01.04.2010 р. до 30.05.2013 р. на суму 45000,00 грн.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача в сумі 45000,00 грн. залишається несплаченою, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності з ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати поставленого позивачем товару за договором № 2065 від 29.04.2010 р. в сумі 45000,00 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 45000,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 3983,42 грн. за період з 14.05.2010 р. до 26.04.2013 р. на суму 45000,00 грн.

Між тим, згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, вихідні та святкові дні 2010 року, а також те, що відповідно до умов договору покупець проводить оплату за поставлений товар протягом 10 банківських днів з дня поставки товару, суд дійшов висновку, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за видатковими накладними № РН-0002097 та № РН-0002098 від 29.04.2010 р. починається з 19.05.2010 р.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого моменту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за вказаними видатковими накладними, а також періодом нарахування 3% річних, заявлених позивачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 3972,33 грн. за період з 19.05.2010 р. до 26.04.2013 р. на суму 45000,00 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 5085,00 грн. за період з серпня 2010 року до квітня 2012 року на суму 45000,00 грн.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 5130,00 грн. за період з серпня 2010 року до квітня 2012 року на суму 45000,00 грн. Проте вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 5085,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос».

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені товариством судові витрати, в тому числі - витрати на отримання довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується платіжним дорученням № 4681 від 27.05.2013 р.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, витрати в сумі 23,80 грн. є витратами позивача на оплату послуг з надання довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у зв'язку з чим зазначені витрати покладаються на відповідача в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» (08296, Київська обл., смт. Ворзель, вул. Крупської, 2, код 33441800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (09051, Київська обл., Сквирський р-н, с. Пустоварівка, пл. Ватутіна, 18А, код 03754120) - 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5085 (п'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 3972 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. 3% річних, а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 14 коп. судового збору та 23 (двадцять три) грн. 79 коп. витрат на оплату послуг з надання довідки про до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 10.06.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.