Рішення

від 11.06.2013 по справі 903/515/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2013 р. Справа № 903/515/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Автооіл" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс" про стягнення 47 566, 21 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Косендюк Я.А. - представник (дов. № б/н від 04.03.2013 р.)

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 06.06.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Автооіл" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс" про стягнення 47 574,09 грн.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Прдедставник позивача в судовому засіданні подав витребувані ухвалою суду документи, заяву про зменшення ціни позову у зв'язку із помилкою в розрахунках та заяву про відшкодування витрат позивачу на правову допомогу.

Суд прийняв заяву про зменшення ціни позову, тому має місце нова ціна позову - 47 566,21 грн. з них: 36 960,00 грн. основного боргу, 2786,90 грн. пені, 1066,27 грн. 3% річних, 6753,04 грн. - 19% за користування чужими коштами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду повернулась з відміткою пошти: "За закінченням терміну зберігання".

Варто зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 р., № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Крім того, відповідно до п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 24.05.2013 р. вручена відповідачу належним чином. При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Автооіл" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс" про стягнення 47 566,21 грн.

Позов мотивувало тим, що 31.06.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс - СВ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс", було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 31052.

Позивач зазначає, що згідно договору продавець зобов'язувався поставити та передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс" нафтопродукти, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його загальну вартість. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс - СВ" поставило відповідачу товар на загальну суму 36 960,00 грн.

Відповідач взяті на себе грошові зобов'язання за договором не виконав, тому в останнього виникла заборгованість в сумі 47 566,21 грн. з них: 36 960,00 грн. основного боргу, 2786,90 грн. пені, 1066,27 грн. 3% річних, 6753,04 19% за користування чужими коштами.

Посилається, що 21.05.2013 р. між ТОВ "Ресурс - СВ" та ТОВ "Престиж-Автооіл" було укладено договір № 05 про відступлення права вимоги (цесії). Відповідно до договору ТОВ "Ресурс - СВ" відступив, а ТОВ "Престиж-Автооіл" набув права вимоги і став кредитором за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 31052 від 31.05.2012 р.

Отже, ТОВ "Престиж-Автооіл" просить суд стягнути з ТОВ "ТМТ-Транс" 47 566,21 грн. боргу з них: 36 960,00 грн. основного боргу, 2786,90 грн. пені, 1066,27 грн. 3% річних, 6753,04 19% за користування чужими коштами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс - СВ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс", було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 31052 (а.с. 10-11).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Ресурс - СВ" свої договірні зобов'язання виконало в повному обсязі, поставило нафтопродукти в асортименті на загальну суму 36 960,00 грн. , що підтверджується видатковою накладною № РН-0000089 від 31.05.2012 р. (а.с. 12).

Підписавши договір купівлі - продажу нафтопродуктів, сторони узгодили, що покупець здійснює оплату протягом одного банківського дня з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) оплати не визначено сторонами (п.4.2. договору).

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують оплату товару відповідачем згідно умов вищезазначеного договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в ТОВ "ТМТ-Транс" виникла заборгованість в сумі 47 566,21 грн. з них: 36 960,00 грн. основного боргу, 2786,90 грн. пені, 1066,27 грн. 3% річних, 6753,04 19% за користування чужими коштами.

21.05.2013 р. між ТОВ "Ресурс - СВ" та ТОВ "Престиж-Автооіл" було укладено договір № 05 про відступлення права вимоги (цесії). Відповідно до договору ТОВ "Ресурс - СВ" відступив, а ТОВ "Престиж-Автооіл" набув права вимоги і став кредитором за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 31052 від 31.05.2012 р. (а.с.13).

Відповідно до п. 2 договору цесії цесіонарій (позивач) набуває право вимагати від боржника (відповідача) належного виконання наступних обов'язків: оплати за поставлений товар (нафтопродукти) у сумі 36 960,00 грн. основного боргу, 2786,90 грн. пені, 1066,27 грн. 3% річних, 6753,04 19% за користування чужими коштами.

Право вимоги, що відступається цесіонарієві, підтверджується документами, які засвідчують право, що передається, та інформацію, яка є важливою для його здійснення: договір купівлі-продажу № 31052, видаткова накладна № РН-0000089 від 31.05.2012 р.

Відповідно до п. 11 даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Методика та періоди нарахування відповідачу 2 786,90 грн. пені, 1 066,27 грн. 3% річних, 6 753,04 19% за користування чужими коштами перевірені судом.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 31052 від 31.06.2012 р. та договору цесії № 05 від 21.05.2013 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України визначають, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Таким чином, виходячи зі змісту вищевказаної норми закону, та матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання за договором, а відтак зобов'язання відповідача по сплаті ним боргу не є припиненим.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 47 566,21 грн. боргу з них: 36 960,00 грн. основного боргу, 2786,90 грн. пені, 1066,27 грн. 3% річних, 6753,04 19% за користування чужими коштами.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Стосовно вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу варто зазначити наступне. Судом враховано положення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. Відповідно до змісту постанови, відшкодування витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Оскільки, Ксендзюк Я.А. подавав позов та представляв інтереси позивача в суді в якості представника згідно довіреності від 04.03.2013 р., підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу суд не вбачає.

Крім того, судом враховано той факт, що договір на надання правової допомоги укладено та здійснено розрахунок 05.06.2013 р., тобто за один день до прийняття рішення в даній справі.

Тому, суд прийшов до висновку, що в стягненні понесених витрат на правову допомогу в розмірі 2 500,00 грн. слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс" (проспект Волі,50, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 35353659) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Автооіл" (вул. Старицького, 84, с. Струмівка, Луцького району, код ЄДРПОУ 38523971) 47 566 (сорок сім тисяч п'ятсот шістдесят шість грн.) 21 коп. боргу з них: 36 960,00 грн. основного боргу, 2786,90 грн. пені, 1066,27 грн. 3% річних, 6753,04 19% за користування чужими коштами та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

В стягненні понесених витрат на правову допомогу в розмірі 2 500,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

11.06.13

Суддя І. О. Гарбар