Постанова

від 22.04.2013 по справі 804/1365/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 р. Справа № 804/1365/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивача Воронова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АСД-ЕКСПРЕС» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182340, № 0001162345, № 0000161742, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Сонячне» 24 січня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, у якому з урахуванням уточнень просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000182340, яким СФГ «Сонячне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 177891,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0001162345, яким до СФГ «Сонячний» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 27535,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000161742, яким СФГ «Сонячне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів на суму 10526,67 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 01 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку селянського (фермерського) господарства «Сонячне» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2012, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки, 26 листопада 2012 року складено Акт № 650/222/24999043.

З приводу законності прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000182340, яким СФГ «Сонячне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 177891,00 грн., позивач наголошує на слідкуючих обставинах. В акті перевірки податковий орган зазначає про виявлені факти нереальності здійснення господарських операцій між СФГ «Сонячне» з ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» та ТОВ «АСД-ЕКСПРЕС», з посиланням на матеріали Акту перевірки, складеного фахівцями ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровськ № 89/22-6/30325632 від 10.08.2012. При цьому податковий орган доходить висновку щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України). Так, у акті зазначено, що перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між контрагентами з огляду на юридичну дефектність первинних документів. Проте, на думку позивача, податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод удаваними, як це зазначено в акті перевірки від 26 листопада 2012 року, оскільки правочини є нікчемними лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, а тому будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.

Що стосується законності прийняття податкового повідомлення-рішення форми «С» № 0001162345, яким до СФГ «Сонячне» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 10526,67 грн., позивачем зазначено наступне. Як вбачається зі змісту оскаржуваного повідомлення-рішення відповідачем встановлено порушення п. 2.2 та 2.6 розділу 2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за № 637; п. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та ст. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Проте, яка зазначає позивач, у визначені відповідачем дні підприємством в повному обсязі було оприбутковано готівку, чим спростовуються викладені в Акті перевірки доводи щодо виявлених порушень з питань касової дисципліни.

Стосовно законності прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000161742, яким СФГ «Сонячне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів на суму 2295,71 грн., позивач наголошує, що як вбачається зі змісту оскаржуваного повідомлення-рішення відповідачем встановлено порушення п. 7.1 ст. 7, п. 8.1 ст. 8, абз «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 168.1.1 п.п. 168.1.9 п.168.1 ст. 168 , абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. Але, зазначаючи про те, що кошти за поїздку до Грузії ОСОБА_4 має бути розцінено як додаткове благо, у зв'язку із відсутністю підтвердження взаємозв'язку підприємства та цілі відрядження, податковим органом не враховано як наявних документів так і вимог чинного законодавства, адже організацією поїздки ОСОБА_4 до Грузії, на підставі цивільно-правового договору займався ФОП ОСОБА_5 Після надання обумовлених договором послуг, сторонами було складено відповідний акт здачі-приймання робіт від 27 серпня 2012 року на підставі якого позивач здійснив сплату спожитих послуг. Таким чином, на думку позивача, податковим органом безпідставно здійснено віднесення вищевказаного платежу на суму 14580,00 грн. до складу додаткового блага.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року було залучено ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» та ТОВ «АСД-ЕКСПРЕС» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182340, № 0001162345, № 0000161742.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 22 квітня 2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, в обґрунтування свої заперечень зазначив, що в ході перевірки наданих документів встановлено, що між підприємствами СФГ «Сонячне» та ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» укладено Договір поставки від 01.04.2011 № 010449. Суми податку на додану вартість по податковим накладним включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень, червень, липень 2011 року у сумі 75839,98 грн. В ході проведення перевірки ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» було встановлено відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Виходячи з вищенаведеного, на думку представника відповідача, ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» здійснював діяльність спрямовану на вчинення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб та є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, і встановлення безтоварності таких операцій та юридичну дефектність первинних документів складених від імені ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» на адресу СФГ «Сонячне». Представник відповідача наголошував, що операції між СФГ «Сонячне» та підприємством постачальником ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» у травні, червні, липні 2011 року є безтоварними та створені на паперових носіях з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди для третіх осіб.

Пояснень з приводу правомірності винесення податкового повідомлення-рішення форми «С» № 0001162345 та податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000161742, представником відповідача не було надано.

Згідно 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України, як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, судом було допитано у якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що у період з 18.09.2012 по 23.09.2012 була організована його поїздка до Грузії стосовно візитів до різних сільськогосподарських підприємств. Стосовно правовідносин з ТОВ «АСД-ЕКСПРЕС», то свідок зазначив, що з директором даного підприємства у них склались суто ділові відносини, підстав для того щоб вважати діяльність контрагента сумнівною - не було, договори підписувались з ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6 пояснила в судовому засіданні, що поїздка до Грузії мала виключно ділову мету, оскільки була направлена на встановлення контактів по овочеводству та плодоводству.

Свідок ОСОБА_7 надав пояснення з приводу того, що правовідносини Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» та ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» мали реальний характер, між сторонами укладались договори, які в повному обсязі були виконані.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року, на підставі направлення від 01 листопада 2012 року № 000747, № 000748, № 000749, № 000751, № 000752 виданого Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Мананнікову Євгену Валерійовичу, головному державному податковому ревізор-інспектору сектору контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю Грідчину Сергію Юрійовичу, головному державному податковому ревізор-інспектору відділу податкового контролю юридичних та фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Шипі Світлані Миколаївні, головному державному податковому ревізор-інспектору відділу податкового контролю юридичних та фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Марковій Людмилі Миколаївні та головному державному податковому ревізор-інспектору сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю Шугуровій Валерії Віталіївні було проведено позапланову виїзну перевірку Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2012, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 26 листопада 2012 року за № 650/222/24999043 «Про результати позапланової виїзної перевірки селянського (фермерського) господарства «Сонячне» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2012, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2009 року по 30 вересня 2012 року» /а.с. 23-75 том 1/.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення:

1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями СФГ «Сонячне» занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 177891,00 грн., а саме по періодах:

- липень 2011 року на суму 28032,00 грн.,

- жовтень 2011 року на суму 26083,00 грн.,

- листопад 2011 року на суму 19756,00 грн.,

- грудень 2011 року на суму 6852,00 грн.,

- лютий 2012 року на суму 20393,00 грн.,

- квітень 2012 року на суму 7007,00 грн.,

- травень 2012 року на суму 2237,00 грн.,

- серпень 2012 року на суму 5457,00 грн.,

- вересень 2012 року на суму 62074,00 грн.

2. абз. 23 п. 1.2, ч. 2 п. 2.2, та п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за № 637 (із змінами та доповненнями), а саме:

не оприбуткування готівки в касі підприємства, а саме 11 грудня 2011 року підприємством отримано готівкові кошти у розмірі 1162,00 грн., які оприбутковані у касі 14 березня 2011 року, 02 лютого 2011 року не оприбутковано готівку у касі у розмірі 345,00 грн., 30 квітня 2011 року не оприбутковано готівку у касі у розмірі 4000,00 грн.

сума фінансової санкції за не оприбуткування готівки згідно абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» складає п'ятикратний розмір не оприбуткованої суми: 5507,0 грн. х 5 = 27535,00 грн.

3. п. 7.1 ст. 7 п. 8.1 ст. 8, абз «а» п. 19. 2 ст. 19 Закону України № 889-ІУ від 22 травня 2003 року п.п. 168.1.1., п. п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 «Про податок з доходів фізичних осіб» Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року № 2755-УІ, донараховано податку у сумі 4952,77 грн. та пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 2295,71 грн.

Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000182340 від 10 грудня 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 177891,00 грн. /а.с. 85 том 1/;

- податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0001162345 від 10 грудня 2012 року, щодо застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27535,00 грн. /а.с. 86 том 1/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000161742 від 10 грудня 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів, за основним платежем + 4952,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3278,19 грн., по пені у розмірі 2295,71 грн. /а.с. 87 том 1/.

Селянське (фермерське) господарство «Сонячне» направило 28 грудня 2012 року на адресу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби письмові заперечення до акту перевірки від 26 листопада 2012 року за № 650/222/24999043 з вимогою щодо їх розгляду за обов'язкової участі представників керівництва підприємства, як то передбачено п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України /а.с. 76-82 том 1/.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 09 січня 2013 прийнято рішення за № 78/10/222, яким вищевказані заперечення залишено без задоволення /а.с. 88-115 том 1/.

Судом встановлено, що в обґрунтування своєї позиції у акті перевірки за № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року та у рішенні за № 78/10/222 від 09 січня 2013 року, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби посилається на матеріали Акту перевірки, складеного фахівцями Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 89/22-6/30325632 від 10 серпня 2012 року.

Також податківці зазначають, що діяльність ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, та несплати відповідних сум податків. ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Наявність вищевказаних доказів на думку відповідача є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, встановлено безтоварність таких операцій та юридичну дефектність первинних документів складених від імені ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» на адресу СФГ «Сонячне». СФГ «Сонячне» придбану продукцію використовувало для власних потреб. Таким чином, СФГ «Сонячне» є «вигодонабувачем» по ланцюгу постачання товарів від ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» у травні, червні, липні 2011 року.

Також податківцями встановлено, що підприємство СФГ «Сонячне» декларувало взаємовідносини з підприємством-постачальником з ознаками «фіктивності» та сформувало податковий кредит за травень, червень, липень 2011 року згідно податкових накладних від платника ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» на суму ПДВ 75840,00 грн. у т.ч. за травень 2011 на суму 13199,00 грн., за червень 2011 на суму 19683,00 грн., за липень 2011 року на суму 42958,00 грн. У зв'язку з чим відповідач вважає операції між СФГ «Сонячне» та підприємством постачальником ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» у травні, червні, липні 2011 року є безтоварними та створені на паперових носіях з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди для третіх осіб.

Проаналізувавши такі висновки податкової інспекції, судом визначено наступне.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зі змісту пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну перевірку: документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно вимог п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1 (а), 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача і свідків судом було встановлено, що документи, які містяться в матеріалах справи не викликають сумніву щодо реальності поставки паливо-мастильних матеріалів на адресу позивача, зокрема, договори, заявки на поставку товару, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення, договори зберігання паливно-мастильних матеріалів, договори оренди транспортних засобів і т.д. /а.с. 116-150 том 1, 1-12 том 2/.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Податковим органом в акті зроблено висновок про безтоварність операцій між позивачем та контрагентами. Проте, на думку суду, даний висновок є необґрунтованим, оскільки він не базується на первинних документах, які наявні у позивача та досліджені судом, а зроблений податковою інспекцією лише на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 89/22-6/30325632 від 10 серпня 2012 року, який, в свою чергу, не може слугувати доказом нереальності здійснення господарських операцій.

Також судом встановлено, що в акті перевірки № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року податківцями було зроблено висновок, що операції між СФГ «Сонячне» та підприємством постачальником ТОВ «АСД-ЕКСПРЕС» у жовтні, листопаді, грудні 2011 року та лютому, квітні, травні, червні, серпні, вересні 2012 року є безтоварними та створені на паперових носіях з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди для третіх осіб, а правочини є нікчемними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Крім того, як зазначено в п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними. Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними висновків викладених у спірному акті перевірки позивача про порушення ч. 1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками та покупцями, а також про визнання цих висновків незаконними (протиправними) - підлягають задоволенню.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідна правова позиція відображена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що висновки Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у акті перевірки № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року, щодо безтоварності операцій між селянським (фермерським) господарством «Сонячне» та його контрагентами ТОВ НВП «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС» і ТОВ «АСД-ЕКСПРЕС» є хибними та не відповідають дійсності, а суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, діяв не у спосіб та не в межах, визначених Конституцією і законами України.

У зв'язку з чим, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000182340 від 10 грудня 2012 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 177891,00 грн.

Аналізуючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» № 0001162345, яким до СФГ «Сонячний» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 27535,00 грн., суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до довідки від 06.03.2013, судом встановлено, що у господарстві СФГ «Сонячне» при веденні касових операцій не застосовується касовий апарат /а.с. 78 том 2/.

У довідці виданій СФГ «Сонячне» зазначено, що бухгалтерські операції оприбуткування та видачі валюти з каси здійснюється за допомогою програмного забезпечення «1С:Підприємство 8» на основі ліцензії «К 221348 ДІД» реєстраційний номер 8000384611. ОСОБА_6 Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів на паперових носіях не ведеться /а.с. 184 том 2/.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 вищевказаного Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Позивач наполягав на тому, що вказаних в акті порушень підприємством не було вчинено, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, чиє рішення оскаржується і на якого покладається обов'язок щодо доказуванню правомірності свого рішення, не надано жодних доків на спростування даної позиції та на підтвердження наявності порушення.

У зв'язку з чим, суд вважає податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0001162345 від 10 грудня 2012 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року, щодо застосування до Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (код ЄДРПОУ 24999043) суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27535,00 грн. - протиправним та скасовує його.

Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000161742, яким СФГ «Сонячне» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів на суму 10526,67 грн., суд приходить до наступних висновків

З матеріалів справи та пояснень представника позивача і свідків судом встановлено, що організацією поїздки ОСОБА_4 до Грузії, на підставі цивільно-правового договору займався ФОП ОСОБА_5 /а.с. 17 том 2/.

Договором № 1237 від 26 липня 2012 року СФГ «Сонячне» та ФОП ОСОБА_5 було обумовлено істотні умови з організації останньою програми робочої поїздки до Грузії з питань, що пов'язані з діяльністю позивача /а.с. 13-14 том 2/. Після надання обумовлених договором послуг, сторонами було складено відповідний акт здачі-приймання робіт від 27 серпня 2012 року на підставі якого позивач здійснив сплату спожитих послуг /а.с. 16 том 2/.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З огляду на викладене, оскільки кошти у розмірі 14580,00 грн. виплачувались платнику податку податковим агентом саме за цивільно-правовим договором, то суд вважає, що податковим органом безпідставно здійснено віднесення вищевказаного платежу до складу додаткового блага.

Отже, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000161742 від 10 грудня 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів, за основним платежем + 4952,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3278,19 грн., по пені у розмірі 2295,71 грн., у зв'язку з чим скасовує його.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ІЗОЛІТЕЛЕКТРОМАШСЕРВІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АСД-ЕКСПРЕС» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182340, № 0001162345, № 0000161742 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000182340 від 10 грудня 2012 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (код ЄДРПОУ 24999043) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 177891,00 грн. (сто сімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0001162345 від 10 грудня 2012 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року, щодо застосування до Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (код ЄДРПОУ 24999043) суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27535,00 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000161742 від 10 грудня 2012 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 650/222/24999043 від 26 листопада 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (код ЄДРПОУ 24999043) за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів, за основним платежем + 4952,77 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 77 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3278,19 грн. (три тисячі двісті сімдесят вісім гривень 19 копійок), по пені у розмірі 2295,71 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень 71 копійка).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (код ЄДРПОУ 24999043) судовий збір у розмірі 2080,00 грн. (дві тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко