Рішення

від 30.05.2013 по справі 905/2655/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2013р. Справа № 905/2655/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Миг», м. Донецьк, ідентифікаційний код 30939431

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЗО», м. Донецьк, ідентифікаційний код 32476518

про: стягнення за договором оренди №04 від 01.06.2011р. заборгованості у розмірі 5500грн., 3% річних у розмірі 238,20грн. та інфляційної індексації у сумі 86,88грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - Бугаєнко С.О. (за довіреністю №б/н від 18.02.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 23.04.2013р. на 14.05.2013р., з 14.05.2013р. на 30.05.2013р.

У судовому засіданні 30.05.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Миг», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЗО», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди №04 від 01.06.2011р. заборгованості у розмірі 5 240грн., 3% річних у розмірі 238,20грн., інфляційної індексації у сумі 86,88грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №04 від 01.06.2011р., внаслідок чого станом на 15.07.2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційної індексації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №04 від 01.06.2011р. з додатковою угодою та актом приймання-передачі, розрахунок стягуваних сум, правоустановчі документи, акт звіряння-розрахунків, претензію з доказами її відправки Відповідачу, витяг з ЄДР, акти виконаних робіт.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 526, 530, 611, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 283, 286 Господарського кодексу України, та на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 37-42, 47-66, 67-73), у тому числі - заяву №1621 від 08.05.2013р. про збільшення позовних вимог, якою Позивач вимагає стягнути заборгованість у розмірі 5500,00 грн. за період з лютого 2011р. по травень 2011р., додатково нарахувавши 3% річних у розмірі 238,20 грн., інфляційної індексації у сумі 86,88грн. та вказуючи підставою висування означених вимог договори оренди №01 від 01.07.2010р. (а.с.а.с.49-52) та №02 від 01.03.2011р. (а.с.а.с.55-58).

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів, доказів відсутності спірних грошових зобов'язань не представив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.41, 42), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У світлі правової позиції, приведеної в абз.2 п.3.9.1. Постави Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним, тим більше, що обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с.75)

У судовому засіданні 30.05.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи на відсутність будь-яких доказів на її обґрунтування і наполягаючи на вирішенні спору за наявними матеріалами попри відсутність представника Відповідача

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним визначених судом документів не перешкоджає правильному вирішенню спору, адже бажання здійснювати свої процесуальні права не може впливати на встановлення правової визначеності довкола заявлених позовних вимог.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди приміщення №04 (а.с.а.с.7-8), згідно п.п.1.1 та 3.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає за плату в користування частину приміщення, яке знаходиться за адресою: 83045, м. Донецьк. пр. Ленінський, 12, загальною площею 11,1 кв.м., строком дії з 01.06.2011р. по 30.04.2012р.

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування на поточний рахунок Орендодавця орендної плати у розмірі 660 грн. без ПДВ до 10 числа поточного місяця (п.п.4.1, 4.3). До орендної плати не входять сплата за комунальні послуги (тепло, електроенергія, послуги зв'язку, вода, вивіз мукора та інше), орендна плата за землю (п.4.4).

01.06.2011р. орендоване майно за актом приймання-передачі (а.с.10) було передано Орендарю.

Додатковою угодою №1 від 01.08.2011р. (а.с.9) сторони збільшили розмір орендної плати до 888 грн. на місяць без ПДВ та додали до щомісячних платежів витрати з комунальних послуг.

Позивачем були надані суду докази виставлення рахунків-фактури з актами виконаних робіт відносно послуг з оренди за період з грудня 2010р. по лютий 2011р., підписаними без зауважень Відповідачем на загальну суму 30000грн. без ПДВ. (а.с.а.с.32-34)

Претензією (а.с.29), отриманою Відповідачем 21.05.2012р. (а.с.30), Позивач повідомив Відповідача про наявну заборгованість та необхідність її погашення, зокрема - з орендної плати за договором оренди №04 від 01.06.2011р. в сумі 5240,01грн. (станом на 11.05.2012р.).

За таких обставин, у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань з орендної плати Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №1621 від 08.05.2013р. стягнути за період з лютого 2011р. по травень 2011р. заборгованість за договором оренди приміщення №04 від 01.06.2011р. у розмірі 5500,00 грн., 3% річних у розмірі 238,20 грн., інфляційної індексації у сумі 86,88 грн.

Згідно рахунків та актів виконаних робіт, підписаних Відповідачем без зауважень, за договором оренди №02 від 01.03.2011р. Позивачем були надані послуги з оренди приміщення у березні і квітні 2011р. на загальну суму 4000грн.

В період формування стягуваної заборгованості між сторонами діяли договори оренди №01 від 01.07.2010р. (а.с.а.с.49-52) та №02 від 01.03.2011р. (а.с.а.с.55-58), згідно яких Позивач передав, а Відповідач прийняв за плату в користування частину приміщення, яке знаходиться за адресою: 83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, 12. При цьому, позовні вимоги Позивачем обґрунтовані посиланням саме на договір оренди приміщення №04 від 01.06.2011р., а заяви в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про зміну підстав позову до початку розгляду справи по суті, який було розпочато у судовому засіданні 23.04.2013р. (а.с.46) Позивачем подано не було - заява №1621 від 08.05.2013р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій і згадувалися належні договори оренди, що діяли в період формування стягуваної заборгованості, була подана 13.05.2013р. - вже після початку розгляду справи по суті, а отже в цій частині не може враховуватися судом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.а.с.38, 39), складеного та надісланого (а.с.37) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог (а.с.а.с.47, 48), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Крім того, висування вимог всіх заявлених вимог не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), а їх спільний і одночасний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору.

При цьому, заява про збільшення позовних вимог, зважаючи на її подання Позивачем після початку розгляду справи по суті, сприймається судом виключно саме як заява про збільшення розміру позовних вимог - без урахування посилань на інші (порівняно із позовною заявою) підстави таких вимог - договори оренди №01 від 01.07.2010р. (а.с.а.с.49-52) та №02 від 01.03.2011р. (а.с.а.с.55-58). Таким чином, заявлені позовні вимоги розглядаються судом виключно в контексті підстав, визначених позовною заявою, а саме - порушення грошових зобов'язань за договором оренди приміщення №04 від 01.06.2011р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованих 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №04 від 01.06.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність нарахування Орендодавцем передбачених договором платежів виключно в межах строку дії відповідних правовідносин .

Виходячи із наведеного Позивачем у позові обґрунтування заявлених вимог в частині стягнення грошових коштів, підставою виникнення та існування у період формування (з лютого 2011р. по травень 2011р.) стягуваних грошових сум відповідного (захищуваного) суб'єктивного права Позивача на їх отримання є орендні правовідносини за договором оренди №04 від 01.06.2011р., який встановлює обов'язок Орендаря сплачувати передбачені договором орендні платежі на користь Орендодавця.

Таким чином, об'єктом судового захисту у даній справі виступають права Позивача як орендодавця на отримання відповідних складових передбачених договором оренди №04 від 01.06.2011р. платежів, а порушенням з боку Відповідача слід вважати невиконання обов'язків із здійснення таких платежів впродовж розглядуваного періоду, відповідно до умов вказаного договору.

Між тим, виходячи із встановлених судом обставин на підставі наявних в матеріалах справи доказів, у Позивача не має суб'єктивного права нараховувати і отримувати стягувані орендні платежі за період з лютого 2011р. по травень 2011р. на підставі визначеного у позові договору оренди №04 від 01.06.2011р., адже він не містить приписів в порядку ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України про розповсюдження його умов на розглядуваний період, що перебував моменту його укладання.

Оскільки, в розглядуваний період діяли інші договори оренди ніж той, що є підставою позову, а Позивач своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, щодо зміни підстави позову, у розумінні п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., не скористався, остільки неможливе задоволення вимог Позивача і спонукання Відповідача до виконання відсутнього за договором оренди №04 від 01.06.2011р. зобов'язання, що суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України.

Відмова у задоволені позовних вимог про стягнення заявленої заборгованості через неналежність визначення підстав для її існування зумовлює і відхилення і похідних від неї за змістом ст.625 Цивільного кодексу України вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційної індексації.

Суд наголошує, що це рішення не перешкоджає можливості звернення Позивача із позовною заявою за іншими підставами (за договорами, що діяли в період нарахованої заборгованості) до господарського суду в загальному порядку відносно вимог про стягнення заборгованості та інших нарахувань за відповідний період.

Понесені Позивачем судові витрати, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Миг», м. Донецьк (ідентифікаційний код 30939431) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЗО», м. Донецьк (ідентифікаційний код 32476518) про стягнення за договором оренди №04 від 01.06.2011р. заборгованості у розмірі 5500грн., 3% річних у розмірі 238,20грн. та інфляційної індексації у сумі 86,88грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2013р.

Суддя Д.О. Попков