Рішення

від 03.06.2013 по справі 0519/13217/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

2/263/416/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі судді Шатілової Л.Г., при секретарі Симоненко К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Карибє» про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому вказав, що він з 21.03.2008 р. працював у відповідача водієм-експедитором. 17.10.2012р. він подав заяву про звільнення за власним бажанням, а був звільнений 31.10.2012р. на підставі ст. 41 п.2 КЗпП України у зв'язку зі втратою довір'я з боку власника. Вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки з висновками службового розслідування, яке було підставою для його звільнення, він не був ознайомлений та не мав можливості дати пояснення. Також, вважає, що висновки службового розслідування є необ'єктивними. Просить визнати наказ про звільнення у зв'язку з втратою довір'я незаконним і змінити в трудовій книжці запис «звільнений у зв'язку з втратою довір'я» на «звільнений за власним бажанням». Трудову книжку йому було видано лише 29.04.2013р., після того, як він звернувся з позовом до суду. Також, просить стягнути з відповідача заборгованість за жовтень 2012р. у сумі 1085, 54 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, просить стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн., оскільки через неправомірні дії відповідача він отримав душевні страждання, був порушений його уклад життя.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та доповнив, що наказ про звільнення є незаконним, оскільки посилання відповідача на те, що позивач, нібито, використовував бензин понад норми, нічим не підтверджується. Також, пояснив, що позивачу не була виплачена заборгованість за жовтень 2012р. у сумі 1085,54 грн. і доказів, яки б це спростовували, в судовому засіданні надано не було. Більш того, відповідач пояснював, що вищевказана сума була перерахована на банківський документ /а.с.40/, з якого не вбачається кому саме була перерахована і яка саме сума.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов з вищевказаних підстав та доповнив, що він отримав моральні страждання у зв'язку з його звільненням за ст. 41 п.2 КЗпП України, був порушений його звичний уклад життя, тому просить стягнути з відповідача 10000 грн. Також росить стягнути витрати на правову допомогу адвоката у сумі 800 грн. та понови строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини, оскільки про звільнення за ст. 41 п.2 КЗпП України йому стало відомо при ознайомленні зі справою в суді.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів, вказаних у письмових запереченнях, а саме: позивач дійсно працював у відповідача з 21.03.2008р. на посаді водія-експедитора. У грудні 2012р. підприємство вирішило встановити на машини системи GPS сигналізації, які дозволяють у тому числі контролювати місце знаходження автомобіля, пройдений кілометраж та витрати пального, дізнавшись про це, позивач вирішив звільнитися. 14.10.2012р. було винесене розпорядження про проведення службового розслідування для перевірки отриманої інформації про порушення оформлення товарно-транспортних накладних та збереження пально-мастильних матеріалів. Згідно акту службового розслідування від 30.10.2012р. були встановлені факти порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями зі сторони ОСОБА_1, що стало підставою для його звільнення за ч.2 ст.41 КЗпП України. Вважає звільнення ОСОБА_1 законним, тому у позові просить відмовити.

Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія експедитора 21.03.2008р. у ТОВ «Азов-Карибє» /а.с.33/ У той же день з ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. /а.с.34/ З 14.10.2012р. у ТОВ «Азов-Карибє» було проведене службове розслідування, яким було встановлено, що «вказані водієм-експедитором ОСОБА_1 у дорожніх листах показники спідометра автомобіля не співпадають з фактичним кілометражем між пунктами доставки, в зв'язку з чим пробіг автомобіля є завищеним протягом тривалого часу. Вказане порушення заповнення подорожних листів призвело до завищених витрат ОСОБА_1 паливно-мастильних матеріалів». Встановлені факти явилися підставою для звільнення позивача за ст.41 п.2 КЗпП України у зв'язку із втратою довір'я, про що було винесено наказ №17 від 31.10.2012р./а.с.39,62,63/.

Згідно ст.41 ч.1 п.2 КЗпП України за ініціативою власника або уповноваженого ним органу трудовий договір може бути розірвано у зв'язку з винними діями робітника, безпосередньо обслуговуючого грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього зі сторони власника.

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 зі змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» власник повинен довести наявність в діях робітника конкретних порушень та наявність вини робітника у цих порушеннях.

В судовому засіданні не надано об'єктивних та безперечних доказів, яки б свідчили про винні дії та конкретні порушення зі сторони ОСОБА_1 Посилання відповідача на висновки службового розслідування, викладені в акті від 30.10.2012р., є необґрунтованими, оскільки в акті не вказано які саме подорожні листи були досліджені, яким чином, з якими фактичними даними не співпадають вказані у подорожніх листах дані. Службове розслідування було проведено робітниками відповідача, які є особами зацікавленими.

Згідно ст.235 КЗпП України в разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства.

Отже, суд вважає, що причина звільнення позивача за ст. 41 ч.1 п.2 КЗпП України є незаконною, підлягає зміні формулювання причин звільнення, тобто у трудовій книжці позивача необхідно змінити запис «Звільнений за ст.41 п.2 КЗпП України у зв'язку із втратою довір'я» на «звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України» відповідно поданої позивачем заяви від 17.10.2012р.

В судовому засіданні, також, було встановлено, що позивач не отримав трудову книжку та розрахунок при звільненні, що не заперечував представник відповідача в судовому засіданні. Причини не надання трудової книжки та розрахунку, на які посилається відповідач - неявка позивача за їх отриманням, суд оцінює критично, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що довідка про отримання трудової книжки та грошових сум була направлена не за адресою, де проживає та зареєстрований позивач. /а.с. 37,38/

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України … організація, підприємство, установа повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, було встановлено, що позивач отримав трудову книжку 29.04.2013р., а заборгованість по заробітній платі за жовтень у сумі 1085,54 грн. позивач не отримав, тому підлягає стягненню з відповідача за користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 8982,72 грн. (144 дня х 62,38 грн./ср.денний заробіток/, а також заборгованість за жовтень 2013р. у сумі 1085,54 грн., а всього 10068,26 грн.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що у зв'язку з незаконним звільненням позивачу була причинена моральна шкода, оскільки у нього відбувся нервовий стрес, він вимушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя. З урахуванням конкретних обставин справи, суд стягує з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн. У решті частини позову слід відмовити у зв'язку з його недоведеністю.

Крім того, судом встановлено, що позивач про звільнення за ст.41 ч.1 п.2 КЗпП України дізнався 14.02.2013р. , тобто строк звернення до суду пропустив із поважної причини, а тому відповідно до ст.ст.233,234 КЗпП України, суд поновлює позивачу строк звернення до суду.

Пояснення представника відповідача в частини того, що позивачу було відомо про звільнення за ст. 41 ч.1 п.2 КЗпП України не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження цих пояснень суду не надано. Ніяких, встановлених законом, актів, які б підтверджували повідомлення позивачу про звільнення, суду також не надано. Наказ №17 від 31.10.2012р. на якому в графі: « з наказом ознайомлений -ОСОБА_1В.» стоїть підпис одного з власників ТОВ «Азов-Карибє», що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача, суд оцінює критично, оскільки підпису ОСОБА_1 на цьому наказі не має.

Згідно ст.88, 84 ЦПК України підлягають стягненню с відповідача за користь позивачки витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 800 грн. та судовий збір у сумі 234 грн./а.с.1,53/

Керуючись ст.ст.10,60, 84,88 ,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст. 38,117, 237-1, 235 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 за ст. 41 п.2 КЗпП України неправильним та зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Карибє» змінити запис в трудовій книжці ОСОБА_1 з «звільнений за ст.41 п.2 КЗпП України у зв'язку із втратою довір'я» на «звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України» відповідно поданої ОСОБА_1 заяви від 17.10.2012р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Карибє» (п/р 26008000102457 в ПАО «Укрсоцбанк» г.Київ,МФО 300023, Код ЕГРПОУ 20361415) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10068,26грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн., витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 800 грн. та судовий збір у сумі 234 грн. В решті частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Донецькій апеляційний суд через Жовтневий районний суд протягом 10 днів з дня проголошення шляхом подання заяви, після подання якої може бути подана апеляція протягом 20 днів.

Суддя