Рішення

від 06.06.2013 по справі 910/5537/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5537/13 06.06.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/5537/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії

«Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Аеро-Чартер»;

про стягнення 12848,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шевчук Д.Б., довіреність № 123 від 25.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Аеро-Чартер» (надалі - відповідач) про стягнення 12848,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги з аеропортового обслуговування повітряного судна, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 12757,91 грн., за час прострочення оплати якої нараховані інфляційні в сумі 12,73 грн. та 3% річних у сумі 77,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. порушено провадження у справі № 910/5537/13 та призначено її розгляд на 11.04.2013р.

Присутній в судовому засіданні від 11.04.2013 р. представник позивача пітримав заявлені позовні вимоги, проте документів, витребуваних судом не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки на його адресу не надходила копія позовної заяви та додані до неї документи, у зв'язку з неправильним зазначенням позивачем поштової адреси в позовній заяві.

Ухвалою від 11.04.2013р. суд відклав розгляд справи на 22.05.2013р., у зв'язку з неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 22.05.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представники відповідача проти позову не заперечували та просили надати час для врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Представник позивача не заперечував проти відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.06.2013р.

Крім того, ухвалою від 22.05.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням сторін.

Присутнім у судовому засіданні 06.06.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2013р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; відповідач письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка сторін.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2012р. відповідач надіслав на адресу Аеропорту «Сєверодонецьк», який є структурним підрозділом Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» та функціонує в її складі, що підтверджується Положенням про Аеропорт «Сєверодонецьк», з проханням надати 24.11.2012р. послуги з аеропортового обслуговування повітряного судна ЯК-40, реєстраційний номер UR DAP за рейсом UCR 9507/9508 за маршрутом Київ-Сєверодонецьк за наступним графіком: 06.00 (UTC) - посадка, 13.00 (UTC) - зліт. При цьому, відповідач гарантував оплату згідно виставленого рахунку.

Крім того, 24.11.2012р. відповідач надав гарантійний лист, в якому ще раз підтвердив сою готовність оплатити надані послуги з обслуговування повітряного судна ЯК-40, реєстраційний номер UR DAP за рейсом UCR 9507/9508 за маршрутом Київ-Сєверодонецьк. Дата виконання рейсу 24.11.2012р.

13.12.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача для оплати наданих послуг рахунок № 261 від 24.11.2012р. на суму 12757,91 грн. та акт № 261 виконаних робіт (послуг), який просив підписати та повернути на адресу позивача.

Проте, 21.01.2013р. на адресу позивача відповідач надіслав заперечення до Акту виконаних робіт (послуг) від 24.11.2012р., в яких останній не погоджується з вартістю наданих послуг та просить виключити послугу «продовження регламенту роботи аеропорту» на суму 9118,48 грн.

Натомість, під час вирішення спору в суді відповідач вартість наданих позивачем послуг не оспорював та надав підписаний Акт № 261 виконаних робіт (послуг) від 24.11.2012р. на суму 12757,91 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 12757,91 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується телеграмою від 21.11.2012р. та актом № 261 виконаних робіт (послуг) від 24.11.2012р. Відповідно до цього договору, позивач зобов'язався надати 24.11.2012р. послуги з аеропортового обслуговування повітряного судна ЯК-40, реєстраційний номер UR DAP за рейсом UCR 9507/9508 за маршрутом Київ-Сєверодонецьк, а відповідач, у свою чергу, прийняти їх та оплатити.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг за представленим актом № 261 виконаних робіт (послуг) від 24.11.2012р. та не надано доказів оплати цих послуг, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12757,91 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в сумі 12,73 грн., які нараховані за січень-лютий 2013 року, та 3% річних у сумі 77,60 грн., яка нараховані за період з 04.01.2013р. по 18.03.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не надано до матеріалів справи доказів звернення до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 12757,91 грн.

При цьому, в матеріалах справи наявний лише лист за вих. № 19-9085 від 13.12.2012р., адресований відповідачу, в якому міститься прохання підписати акт виконаних робіт (послуг) від 24.11.2012р. та повернути підписаний примірник. Втім, вимога щодо сплати заборгованості в зазначеному листі відсутня.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами прострочення відповідача щодо несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Аеро-Чартер» (03110, м. Київ, вул. Клименка, 23; код ЄДРПОУ 24598568) на користь публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» (39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 32/5; код ЄДРПОУ 26113233) 12757 грн. 91 коп. - боргу, 1708 грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.06.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов