Постанова

від 06.06.2013 по справі 823/1589/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

06 червня 2013 року Справа № 823/1589/13-а

10 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представника позивача - Колотила Ю.П. - за довіреністю,

представника відповідача - Павленко М.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Ремін» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2013 року до суду звернулося приватне підприємство «Ремін» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у м. Черкасах від 28.01.2013 № 37/23-2/24417176 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені взаємовідносин із ПП «Укрпромспецкомплект-3» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалися, договори укладені між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3» є фіктивними. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне

З 16.01.2013 по 22.01.2013 державним податковим ревізором проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Ремін» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені взаємовідносин із ПП «Укрспецкомплект-3» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складений акт від 28.01.2013 № 37/23-2/24417176, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п. 1.32 ст. 1, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31963 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 52 грн., за 2-3 квартали 2011 рік на суму 22109 грн., за 3-4 квартали 2011 року на суму 9802 грн.;

п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 47688 грн.

На підставі акту перевірки від 28.01.2013 № 37/23-2/24417176 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 08.02.2013 року

- № № 000902301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 59600 грн., у тому числі за основним платежем 47688 грн., та 11912 грн. - за штрафними санкціями;

- № 000892301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 31964 грн., штрафна санкція - 1 грн.;

Cудом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з контрагентом ПП «Укрпромспецкомплект-3», що підтверджується укладеними між ними договорами поставки № 70/10/11 від 20.10.2011 та № 008/01/12 від 01.01.2012, відповідно до умов яких замовник (позивач) доручає, а постачальник - ПП «Укрпромспецкомплект-3» приймає на себе зобов'язання поставити комплектуючі до електродвигунів та електромагнітів, статора електродвигунів, електродвигуни, підшипники ізоляційні та інші електроматеріали згідно із заявкою замовника. Термін дії договорів - листопад 2011 року та 2012 рік відповідно.

На підтвердження виконання умов договорів із ПП «Укрспецкомплект-3» перевіряючим надані: накладна № 15 від 28.01.2011, податкова накладна № 15 від 25.01.2011, рахунок-фактура № АВ-0000359 від 09.03.2011, товарно-транспортна накладна № 8 від 28.01.2011, податкова накладна № 15 від 25.01.2011, накладна № 408 від 30.08.2011, товарно-транспортна накладна № 17 від 30.08.2011, податкова накладна № 408 від 25.08.2011, накладна № 61 від 30.09.2011, податкова накладна № 95 від 30.09.2011, товарно-транспортна накладна № 12 від 30.09.2011, акт списання № СпТ-000011 від 30.09.2011, копія платіжного доручення № 1155 від 30.09.2011, накладна № 57 від 22.09.2011, акт списання № СпТ-00009 від 30.09.2011, товарно-транспортна накладна № 23 від 22.09.2011, копія платіжного доручення № 1130 від 21.09.2011, податкова накладна № 50 від 21.09.2011, накладна № 76 від 31.10.2011, акт списання №СпТ-000001 від 30.11.2011, товарно-транспортна накладна № 28 від 31.10.2011, копія платіжного доручення № 1204 від 31.10.2011, податкова накладна № 76 від 31.10.2011, накладна № 82 від 30.11.2011, акт списання №СпТ - 000005 від 31.12.2011, товарно-транспортна накладна № 34 від 30.11.2011, копія платіжного доручення № 1240 від 29.11.2011, податкова накладна № 82 від 29.11.2011, накладна № 24 від 13.12.2011, податкова накладна № 24 від 08.12.2011, товарно-транспортна накладна № 37 від 13.12.2011, копія платіжного доручення № 1260 від 08.12.2011, накладна № 51 від 30.01.2012, копія платіжного доручення № 1339 від 30.01.2012, податкова накладна № 51 від 30.01.2012, товарно-транспортна накладна № 41 від 30.01.2012, акт списання № СпТ-000001 від 31.01.2012, накладна № 50 від 29.02.2012, податкова накладна № 50 від 23.02.2012, товарно-транспортна накладна № 45 від 29.02.2012, накладна № 27 від 09.03.2012, товарно-транспортна накладна № 48 від 09.03.2012, податкова накладна № 27 від 02.03.2012, накладна № 28 від 19.03.2012, товарно-транспортна накладна № 51 від 19.03.2012, податкова накладна № 28 від 14.03.2012, копія платіжного доручення № 1428 від 14.03.2012, акт списання № СпТ-000006 від 31.03.2012, накладна № 63 від 28.04.2012, податкова накладна № 63 від 26.04.2012, товарно-транспортна накладна № 59 від 28.04.2012, копія платіжного доручення № 1501 від 26.04.2012, акт списання № СпТ-000007 від 30.04.2012, накладна від 31.05.2012, товарно-транспортна накладна № 62 від 31.05.2012, копія платіжного доручення № 1564 від 30.05.2012, податкова накладна № 82 від 30.05.2012, акт списання № СпТ-000013 від 29.06.2012, ( а.с. 138-207).

Зокрема, в акті перевірки зауважено, що в податкових накладних у графі «вид цивільно-правового договору», виписаних контрагентом, наведена інформація відмінна від тієї, що міститься у первинних документах, наданих підприємством до перевірки, а саме назва , номер й дата наданого на перевірку договору не співпадає з назвою, номером та датою вказаних у податкових накладних; в акті зроблений висновок про те, що податкові та видаткові накладні, ПП «Укрспецкомплект-3» виписані без реального настання правових наслідків та для формального оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій, а тому документи не свідчать про використання даних робіт (послуг) у власній господарській діяльності підприємства.

Перевіряючими зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення з вищезазначеним контрагентом позивача на підставі акту перевірки від 10.07.2012 № 463/22-11/31489369 про результати проведення перевірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.01.2011 по 27.06.2012. Порушень податкового законодавства щодо позивача перевіряючими не виявлено.

На підставі чого відповідачем зроблений висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 27.06.2012 на загальну суму 47688, 16 грн. та заниження податку на прибуток за даний період на суму 31963 грн.

Також підставою для винесення оскаржуваних рішень слугували постанова від 18.07.2012 слідчого СУ ДПС у Черкаській області про порушення кримінальної справи № 2511200038 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в якій зазначено, що ОСОБА_3 будучи директором і головним бухгалтером ПП «Укрпромспецкомплект-3», з метою систематичного збагачення, в період 2011-2012 років, використовуючи реквізити ПП «Укрпромспецкомплект-3» та завідомо підроблені документи, проводив безтоварні операції прикриваючи таким чином незаконну діяльність.

Суд зауважує, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.08.2012, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04.10.2012 ( а.с. 75-79), скасовано постанову слідчого управління ДПС в Черкаській області від 18.07.2012 про порушення кримінальної справи стосовно директора ПП «Укрспецкомплект-3» ОСОБА_3. Натомість, перевіряючими даний факт не взятий до уваги.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первиннні бухгалтерські документи: договори, акти, податкові накладні, видаткові накладні, виписки банку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Варто зазначити, що позивач - ПП «Ремін» на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, видаткові, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із ПП «Укрпромспецкомплект-3» відповідають вимогам статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено, що перевіряючими встановлені порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п.5.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 08 лютого 2013 року № 000892301 та № 000902301.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 000892301 та № 000902301, прийняті ДПІ у м. Черкасах необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Ремін» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 08 лютого 2013 року № 000892301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 08 лютого 2013 року № 000902301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ремін» (ідентифікаційний код 24417176) 950 (дев'ятсот п'ятдесят ) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст підписаний та виготовлений 10 червня 2013 року