Рішення

від 03.06.2013 по справі 916/1300/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2013 р.Справа № 916/1300/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо";

ддо відповідача Громадської організації "ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА"

про визнання розповсюдженої інформації недостовірною та спростування її

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Філіпенко Н.О. - довіреність;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Облпаливо» (далі по тексту ПРАТ «ВО «Облпаливо») звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Громадської організації «Верховенство права» (далі по тексту ГО «Верховенство права») про визнання розповсюдженої інформації недостовірною та спростування її. При цьому, Позивач посилається на ст. ст. 91, 94, 277 Цивільного кодексу України та факт поширення недостовірної інформації щодо нього з боку ГО «Верховенство права» шляхом розміщення її в мережі Інтернет на веб-сторінці http://www.verhovenstvo.com/view/1924 в статті під назвою «Чиновники в Одеській області вкрали з бюджету понад 11 мільйонів гривень через опалення шкіл та лікарень».

Позивач на позовних вимогах наполягає та просить суд задовольнити позов.

Відповідач згідно наданого до суду відзиву визнає, що ПРАТ «ВО «Облпаливо» має ділову репутацію надійного постачальника вугілля, але зазначає, що при складанні матеріалу своєї статті використовував лише загальнодоступні відомості викладені на сайті Віснику державних закупівель, висловив свою особисту думку, право на свободу якої захищається ст. 34 Конституції України.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився, але в своєму відзиві Відповідач просив розглядати справу за його відсутністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

21 квітня 2013 року ГО «Верховенство права» розмістило в мережі Інтернет на веб-сторінці http://www.verhovenstvo.com/view/1924 статтю під назвою «Чиновники в Одеській області вкрали з бюджету понад 11 мільйонів гривень через опалення шкіл та лікарень». Крім іншого, зазначена стаття містить в собі посилання на те, що ПРАТ «ВО «Облпаливо» здійснювало в 2012-2013 роках постачання вугілля за завищеними цінами, що призвело до втрат державного бюджету на суму більш ніж 11 мільйонів гривень.

ПРАТ «ВО «Облпаливо» зазначає, що воно є системним постачальником вугілля бюджетним установам Одеської області на протязі десятиріч. ПРАТ «ВО «Облпаливо» намагається дотримуватись високих параметрів якості вугілля для бюджетних установ, оскільки ними є школи, інтернати, лікарні, тощо, при цьому, Позивач намагається встановити конкурентоспроможну ціну, оскільки в протилежному випадку не матиме шансів на здійснення постачання в бюджетні заклади, оскільки постачання в ці заклади здійснюється виключно на конкурсній основі в порядку передбаченому Законом України «Про здійснення державних закупівель». За таких умов, розповсюджена Відповідачем недостовірна інформація про нібито завищення Позивачем цін при постачанні вугілля, що призвело до втрат державного бюджету у розмірі близько 11 млн. грн., значною мірою шкодить діловій репутації Позивача, право на недоторканість якої гарантоване ст. 32 Конституції України та ст. 94 Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначає, що при складанні свого матеріалу взяв всю необхідну йому інформацію із офіційного видання «Вісник державних закупівель». При цьому, Відповідач не направляв офіційних звернень до державних органів для з'ясування ринкової вартості вугілля, підтвердити офіційними документами інформацію щодо закупівлі у ПРАТ «ВО «Облпаливо» вугілля за завищеними цінами не може. Водночас, посилання на завищення цін з боку Позивача є особистою думкою Відповідача, право на яку йому гарантує ст. 34 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу. Відповідно до п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію"від 28.03.2007 р. №01-8/184 за змістом приписів статті 91 Цивільного Кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного Кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Згідно п. 15 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В даному випадку належним чином доведеним є факт поширення Відповідачем інформації в мережі Інтернет на веб-сторінці http://www.verhovenstvo.com/view/1924 , яку можливо переглянути і зараз. Крім того, в мережі Інтернет на різних веб-ресурсах міститься велика кількість повторень цієї інформації з посиланням на її джерело або без посилання. Зазначена інформація певною мірою стосується Позивача по справі, оскільки на нього зроблені численні посилання з використання статутної скороченої назви Позивача.

Суд доходить до висновку, що недостовірним є посилання Відповідача на факт закупівлі в 2012-2013 роках вугілля у Позивача за завищеними цінами, що призвело до переплати з державного бюджету на суму більш ніж 11 мільйонів гривень. При цьому, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Відповідно до п. 14.1.71. Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до ст. ст. 10-12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Згідно ст. 13 названого Закону України державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Позивач не є виробником вугілля кам'яного, а закуповує його у виробників та інших постачальників за вільними цінами. Що стосується постачання Позивачем вугілля кам'яного до бюджетних установ визначених у розміщеній Відповідачем статті (Відділ освіти Кілійської райдержадміністрації, Департамент соціального захисту населення Одеської облдержадміністрації, Управління освіти і науки Одеської облдержадміністрації, Відділ освіти Білгород-Дністровської райдержадміністрації, Відділ освіти Арцизької райдержадміністрації, Комунальний заклад «Татарбунарська центральна районна лікарні» Одеської області), то всі зазначені поставки були зроблені на підставі конкурсних торгів за участю інших суб'єктів господарювання в порядку передбаченому Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Так, відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про здійснення державних закупівель» Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державний комітет статистики України здійснюють контроль у сфері державних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Згідно з ч.3 ст.8 цього Закону України «Про здійснення державних закупівель» Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов'язаних із участю у процедурах державної закупівлі, створює постійно діючу адміністративну колегію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії приймаються від імені Антимонопольного комітету України. Рішення органу оскарження може бути оскаржено суб'єктом оскарження чи замовником до суду протягом місячного строку з дня, коли особа дізналася про його прийняття. Відповідачем не надано жодних доказів того, що компетентним органом у сфері державних закупівель приймались будь-які рішення щодо визнання незаконними процедур закупівель, постачання за якими здійснював Позивач.

Відповідно до ч.5 ст. 28 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовники визначають переможця торгів з числа учасників, пропозиції конкурсних торгів яких не було відхилено згідно з цим Законом (у кількості не менше двох), на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених у документації конкурсних торгів. Згідно ч.1 ст. 31 названого Закону у день визначення переможця замовник акцептує пропозицію конкурсних торгів, що визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. Водночас, відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник має право визнати торги такими, що не відбулися, у разі якщо: ціна найбільш вигідної пропозиції конкурсних торгів перевищує суму, передбачену замовником на фінансування закупівлі. Отже, Позивач у кожній з наведених Відповідачем у своєї статті процедури закупівлі ставав переможцем на конкурсних засадах, надавши найбільш економічно вигідну пропозицію, за умови не перевищення сум, передбачених замовником на фінансування закупівлі.

Більш того, Позивачем належним чином доведено, що рішення замовника про обрання його переможцем під час проведення процедури закупівлі у Відділі освіти Арцизької районної державної адміністрації в 2012 році було скасовано компетентним органом (постійно діючою колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг у сфері державних закупівель), тому постачання до цього регіону відбувалось на підставі нової процедури закупівлі, виграної ТОВ «Промресурси-2010». Отже, в 2012 році Позивач не здійснював постачання до закладів освіти Арцизького району, а Відповідач розповсюдив недостовірну інформацію про те, що вугілля закуповувалось у Позивача за завищеною на 555 049,00 грн. ціною

За наведених вище умов є недостовірною інформація розповсюджена Відповідачем про те, що: «Тільки в 2012-2013 р.р. нараховується вже більше 50-ти випадків закупівлі вугілля у ПрАТ «Облпаливо» за завищеними цінами. За приблизними підрахунками в 2012-2013 роках при закупівлі вугілля у ПрАТ «Облпаливо» переплати з державного бюджету загалом складають більше ніж 11 мільйонів гривень.» . ЇЇ недостовірність підтверджується тим, що: по-перше, не можна назвати завищенням Позивачем ціни на постачаєме вугілля за умови того, що він купував його у виробників (постачальників) за вільними цінами, а постачав у бюджетні заклади за цінами встановленими на підставі конкурсних процедур, які повністю відповідали приписам Закону України «Про здійснення державних закупівель»; по-друге, Відповідач у своєму відзиві визнав, що він не направляв офіційних звернень до державних органів для з'ясування ринкової вартості вугілля. Тому підтвердити офіційними документами інформацію щодо закупівлі у ПРАТ «Облпаливо» вугілля за завищеними цінами Відповідач не може.

Суд погоджується з твердженням Позивача, про те, що розповсюджена Відповідачем недостовірна інформація шкодить його діловій репутації, оскільки натякання на неіснуючі факти завищення своїх цін Позивачем в 2012-2013 роках, що призвело до втрат бюджету на 11 мільйонів грн. (а значить також свідчить про отримання Позивачем додаткового прибутку у цьому ж розмірі), виставляє Позивача у негативному світлі перед його контрагентами, які як постачають йому вугілля, так і закуповують вугілля у нього. Таким чином, недостовірна розповсюджена Відповідачем інформація підлягає спростуванню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Облпаливо» задовольнити.

2. Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформацію щодо закупівлі вугілля ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» за завищеними цінами, яка міститься в статті під назвою: «Чиновники в Одеській області вкрали з бюджету понад 11 мільйонів гривень через опалення шкіл та лікарень», розміщену Громадською організацією «ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 4/2, код ЄДРПОУ 37608488) в мережі Інтернет на веб-сторінці http://www.verhovenstvo.com/view/1924 .

3. Зобов'язати Громадську організацію «ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 4/2, код ЄДРПОУ 37608488) спростувати недостовірну інформацію щодо закупівлі вугілля ПРАТ «ВО «ОБЛПАЛИВО» за завищеними цінами, яка міститься в статті під назвою: «Чиновники в Одеській області вкрали з бюджету понад 11 мільйонів гривень через опалення шкіл та лікарень», розміщену Громадською організацією «ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 4/2, код ЄДРПОУ 37608488) в мережі Інтернет на веб-сторінці http://www.verhovenstvo.com/view/1924 шляхом розміщення в мережі Інтернет інформації про ухвалене судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 05.06.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.