Ухвала

від 13.10.2011 по справі 40760/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р.справа № 2а-5796/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання:Сколишеві О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2009р. у справі №2а-5796/09/1170,

за позовом: Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мариса"

третья особа на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт"

про: стягнення суми,

встановив:

Державна податкова інспекція в м.Кіровограді (далі - позивач, ДПІ в м.Кіровограді, податковий орган) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відповідачів у справі (ТОВ «Кіровоградський лікеро-горілчаний завод», відповідач-1; ТОВ «Мариса», відповідач-2) 3408047,48 грн., які отримані за нікчемними правочинами.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на ч.І ст.208 ГК України, якою визначено, що господарське зобов'язання визнається недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другою сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. Позивач зазначає, що під час перевірки була встановлена фіктивність правочинів, укладених між відповідачами, оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 р. визнано недійсним з моменту реєстрації установчі та реєстраційні документи ТОВ «Мариса».

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку, визначеному ст.250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відділом податкового аудиту великих платників податків ДПІ у м.Кіровограді проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Кіровоградський лікеро-грілчаний завод» та виявлено, що єдиним споживачем лікеро-горілчаних виробів, які виробляє підприємство є ТОВ «Мариса». В перевіряємому періоді відвантаження лікеро-горілчаних виробів здійснювалось за договором поставки б/н від 27.04.2007 р. та відповідно до договору комісії б/н від 05.10.2007 р. По договору поставки ТОВ «Мариса» отримало виробів на загальну суму 3535407,13 грн. у тому числі ПДВ - 589234,52 грн., а по договору комісії ТОВ «Кіровоградський лікеро-горілчаний завод» відвантажило продукції за жовтень-листопад 2007 р. на суму 3408047,44 грн., у т.ч. ПДВ -568007,91 грн. (акцизний збір - 1568087,48грн.) Податковим органом встановлено, що факт відвантаження лікеро-горілчаних виробів підтверджується даними представників ДПІ у м. Кіровограді на акцизному складі ТОВ «Кіровоградський лікеро-горілчаний завод» та товаро-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, що здійснювалися ТОВ «Автосвіт» на протязі жовтня-листопада 2007 р., відвантажував ТОВ «Кіровоградський лікеро-горілчаний завод» - одержувач ТОВ «Мариса», але факт отримання відвантаженої продукції представником-директором ТОВ «Мариса» в товаро-транспортних накладних відсутні. В ході проведення планової перевірки працівниками податкового органу з'ясовано, що ТОВ «Мариса» не знаходиться за юридичною адресою. Позивачем також встановлено, що згідно з установчими документами засновниками ТОВ «Мариса» є ТОВ «Азалія» та ТОВ «Навіна», а директором та головним бухгалтером є ОСОБА_2, з письмових пояснень якого вбачається, що він не причетний до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мариса»; а згідно письмових пояснень директорів ТОВ «Азалія» та ТОВ «Навіна», вони не мають відношення до діяльності ТОВ «Мариса» та не знають чим воно займається, а гр.ОСОБА_2 ніколи не бачили.

Позивач посилався на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 р., якою установчі та реєстраційні документи ТОВ «Мариса» визнано недійсним з моменту реєстрації. Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що фактично фінансово-господарську діяльність ОСОБА_2 не здійснював та ніякого відношення до ТОВ «Мариса» не мав, будь-яких ризиків не ніс, доходів не отримував. Тому з урахуванням умов пп.10.1 п.10 «Припинення договору» Договору комісії на продаж товару від 05.10.2007 р., в якому зазначено, що цей договір припиняється у разі відмови комітенту від виконання договору, з ініціативи комітента у разі, якщо з'ясуєься неможливість виконання доручення, вбачається, що Договір комісії на продаж товару від 05.10.2007 р. є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином (ст.234 ЦКУ).

Таким чином, позивач вважає, що ТОВ «Кіровоградський лікеро-горілчаний завод» здійснювало відвантаження лікерогорілчаних виробів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України.

Позивач зазначає, що судом невірно застосовано норми матеріального права, не враховані фактичні обставини справи, це призвело до помилкових висновків. Позивач вважає помилковим застосування судом норм ст.250 Господарського кодексу України. З цього приводу з посиланням на ст.4 Господарського кодексу України, згідно з якою фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникли у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, не є предметом регулювання цього Кодексу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Кіровоградський лікеро-горілчаний завод» ідентифікаційний номер 34724535 зареєстроване в СДРПОУ (а.с.126-127).

Відносно ТОВ «Мариса» (ідентифікаційний номер 34074054 зареєстроване в ЄДРПОУ (а.с.110-111) постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2009 р. визнано недійсним установчі та реєстраційні документи ТОВ «Мариса» з моменту реєстрації на гр.ОСОБА_2, тобто з 28.02.2006 р. (а.с.106-107). Проте згідно з відповіддю Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 р. № 9931 зазначена постанова не набрала законної сили, оскільки станом на 09.09.2009 р. апеляційна скарга на постанову від 30.03.2009 р. не розглянута (а.с.188).

Як зазначено позивачем, в ході проведення планової перевірки відповідача 1 від спеціалістів ВПМ ДПІ у м. Кіровограді надійшла службова записка, в якій зазначено, що ТОВ «Мариса» зареєстровано платником податків у м. Херсоні за адресою м. Херсон. Миколаївське шосе, 5 км. Однак, згідно копії витягу з державного реєстру юридичних осіб виконавчого комітету Херсонської міської ради визначено, що ТОВ «Мариса» не знаходиться за юридичною адресою. Згідно з письмових пояснень гр. ОСОБА_2 від 30.05.2007 р. та 08.05.2008 р. встановлено, що останній не причетний до фінансово- господарської діяльності ТОВ «Мариса», ніякі документи пов'язані з діяльністю ТОВ «Мариса» не підписував, а також у заявах громадянина ОСОБА_2 вказано, що ніякого відношення до ТОВ «Мариса» не мав. Головним відділом податкової міліції ДПІ у м. Херсоні встановлено факт використання не встановленими особами документів ОСОБА_2 щодо реєстрації на його ім'я в Херсонській міській раді ТОВ «Мариса».

С урахуванням встановленого судом, слід визначитись, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Саме визнання у судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Мариса», не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки правовідносини між сторонами відбувалися в момент чинної державної реєстрації відповідача-2.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору ТОВ «Мариса» перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

ТОВ «Автосвіт» (третя особа) згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 077408 зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 23.03.2004 р. (а.с.152) та відомості про нього внесено до ЄДРПОУ (а.с.153).

Відповідач 1 та відповідач 2 уклали між собою договір комісії б/н від 05.10.2007 р., згідно з яким відповідач 1 (Комітент) доручає відповідачу 2 (Комісіонеру) за плату (винагороду) вчинити один або декілька правочинів з продажу товару (а.с.24-25). Крім того, між відповідачами укладено договір поставки б/н від 27.04.2007 р., за умовами якого Поставщик (відповідач 1) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідач 2), а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору лікерогорілчані вироби в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікації яких являються відід'ємною частиною даного договору (а.с.26).

Сторони не заперечують, що на виконання вищезазначених договорів виписані податкові накладні, проте як встановлено судом ці документи вилучені згідно протоколу виїмки та огляду від 10.07.2008 р. (а.с. 154-170).

Суд першої інстанції з метою встановлення фактичних обставин на підставі ст.73,74 КАС України витребував доказів від Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області (а.с. 176-179), проте відповіді на ухвалу суджу не надійшло. З приводу невиконання ухвали суду 22 жовтня 2009 року Кіровоградським окружним адміністративним судом була винесена окрема ухвала.

Судом також було допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надали суду пояснення, що у спірний період працювали в ТОВ «Автосвіт» водіями та здійснювали перевезення лікеро-горілчаної продукції. У спірний період на автомобілях, якими вони керували здійснювалась доставка лікеро-горілчаної продукції на вул.Промислову,3. При виїзді із загруженою продукцією працівниками охоронної та податкової служби перевірялись документи, в яких робились позначки. Проте свідки не змогли пояснити, чому на товарно-транспортних накладних відсутній підпис особи, яка отримала продукцію.

Судом в ході розгляду справи було зроблено запити до Херсонського окружного міністративного суду з приводу отримання копії судового рішення по справі за позовом ПІ у м. Херсоні про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ Мариса», до Одеського апеляційного адміністративного суду з приводу отримання формації щодо розгляду апеляційної скарги на постанову Херсонського окружного "міністративного суду про визнання недійсним установчих та реєстраційних документів ТОВ «Мариса», до Департаменту контролю за виробництвом спирту, обігом алкогольних апоїв та тютюнових виробів ДПА України.

Крім того, судом першої інстанції від Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області було витребувано копії видаткових накладних, які були на підставі протоколу виїмки та огляду від 10.07.2008 р. вилучені у ТОВ «Кіровоградський лікеро-горілчаний завод».

З урахуванням наявних в матеріалах справи документів та здійснених судом дій слід визначитись, що суд належним чином з'ясував фактичні обставини у справі та згідно з нормами ст.86 КАС України надав їм належну оцінку.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Доводи позивача щодо безпідставності застосування до спірних правовідносин норм Господарського кодексу України хибні, оскільки сам позивач, заявляючи позов, посилався на ст.ст.207,208 ГК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому суд вірно визначився, що санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків. При цьому, умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутністю таких повноважень, наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.

Як вбачається з матеріалів справи, договір комісії б/н укладений між відповідачами 05.10.2007 р., а постанова про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ «Мариса» з моменту реєстрації на гр.ОСОБА_2 прийнята Херсонським окружним адміністративним судом 30 березня 2009 р., тобто після укладення спірного договору та вчинення по ньому господарських операцій.

Згідно зі ст.203 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Право чин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити права та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Ч.4.2 ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемний.

Суд погодився з позивачем стосовно наявності в правочинах між відповідачами ознак нікчемності.

Разом з тим, наслідки нікчемної угоди, які просить застосувати позивача до відповідачів, мають характер адміністративно-господарських санкцій. Так, згідно зі ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання Ізобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Колегія суддів вважає обґрунтованим застосування судом до спірних правовідносин вимог ст.250 ГК України. Таку позицію має Верховний Суд України, що визначається у постановах ВСУ, у відповідність до рішень якого, згідно зі ст.244-2, суди мають привести свою практику.

Так, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські дії можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня влення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом новлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім (падків, передбачених законом.

Моментом вчинення порушення, визначеного ст.207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересах держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладений відповідачами 05.10.2007 р., а частково виконаний в період з жовтня по листопад 2007 р. Оскільки позивач звернувся до суду 29 квітня 2009 р., тобто більш ніж через півтора року з моменту вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин строк, встановлений ст.250 ГК України, позивачем пропущений, що і стало підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2009р. у справі №2а-5796/09/1170 залишити бе задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2009р. у справі № 2а-5796/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна