Рішення

від 27.05.2013 по справі 910/7389/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7389/13 27.05.13

За позовом: Приватного підприємства "РОКО"

до: Промислово-торгівельного комерційного підприємства «ФІРМА «МИСЛИВПРОМПОСТАЧ»

про: стягнення 11.052,21 грн.

Суддя: Балац С.В.

Представники:

позивача: Бандрівська Н.Р. - за довіреністю від 25.05.2013 № 46;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору купівлі-продажу товарів від 09.08.2010, б/н, приватне підприємство «РОКО» поставило, а промислово-торгівельне комерційне підприємство «ФІРМА «МИСЛИВПРОМПОСТАЧ» отримало товар загальною вартістю 7.721,57 грн., проте останній своїх грошових зобов'язань перед позивачем не виконав, грошові кошти за отриманий ним товар на рахунок останнього не перерахував.

Отже, за таких підстав, позивач просить суд задовольнити вимоги останнього та стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 7.721,57 грн., пеню у сумі 2.766,97 грн. та збитки від інфляції у розмірі 563,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7389/13, а її розгляд призначено на 27.05.2013, про що відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення останньому поштового відправлення суду.

Проте, в судове засідання призначене на 27.05.2013 повноважний представник відповідача не з'явився, відповідач обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин неявки його представника у дане судове засідання суду не надав. Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між приватним підприємством «РОКО», як продавцем, (далі - позивач) та промислово-торгівельним комерційним підприємством «ФІРМА «МИСЛИВПРОМПОСТАЧ», як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів від 09.08.2010, б/н (далі - Договір).

Згідно п. 1.3 Договору, на його умовах позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов Договору, згідно виставленого рахунку.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, згідно виставленого рахунку в сумі 20 % попередньої оплати, та 80 % - не пізніше 1 (одного) місяця з моменту передачі товару.

Закінчення строку Договору не звільняє його сторін від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 5.2 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 7.721,57 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої останнім особи на отримання товарно-матеріальних цінностей (довіреність від 06.08.2010 № 131) у видатковій накладній від 09.08.2010 № РН-000055. Належним чином засвідчені копії вказаної довіреності та названої видаткової накладної міститься у матеріалах даної справи.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, в строк встановлений пунктом 3.2 Договору, вартість отриманого ним товару на користь позивача не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 7.721,57 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості, сторонами даного спору до суду не подано.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7.721,57 грн. підлягає задоволенню.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно п. 4.3 Договору за прострочення здійснення розрахунку за товар відповідач зобов'язаний за вимогою позивача виплатити останньому пеню у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Таким чином, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, позивач заявив вимогу про стягнення неустойки у вигляді пені.

Суд щодо згаданої вище вимоги зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням викладеного вище, суд, дослідивши розрахунок пені, визнав його арифметично невірним, оскільки строк нарахувань зазначеної санкції виходить за межі строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 600,06 грн., за наступними розрахунками суду.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 7721.57 01.10.2010 - 01.04.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 600.06

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за жовтень 2010 по січень 2013 в розмірі 563,67 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на промислово-торгівельне комерційне підприємство «ФІРМА «МИСЛИВПРОМПОСТАЧ».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Промислово-торгівельного комерційного підприємства «ФІРМА «МИСЛИВПРОМПОСТАЧ» (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 20; код ЄДРПОУ: 13670245, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства «РОКО» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Спортивна, буд. 6; код ЄДРПОУ: 22395186, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 7.721,57 (сім тисяч сімсот двадцять одна) грн. 57 коп. - основного боргу; 600,06 (шістсот) грн. 06 коп. - пені; 563,67 (п'ятсот шістдесят три) грн. 67 коп. - збитків від інфляції; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті удового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2013 року.

Суддя С.В. Балац